Перегляд за Автор "Мєлєкєсцев, К. І."

Зараз показуємо 1 - 20 з 38
  • Ескіз недоступний
    Документ
    19th Century in Ukraine in the Context of Information Warfare
    (Запоріжжя: ЗНУ, 2024) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K. I.
    The article describes the historical images and narratives within Moscow’s information warfare efforts relation to Ukraine’s 19th century history, particularly in connection to Moscow’s ten years hybrid warfare actions and its 2022 invasion. The purpose of the article is to analyze the elements of the 19th century history of Ukraine that are relevant to Moscow’s information warfare against Ukrainian interests in various information spaces and “battlefronts”, along with determining why exactly does the 19th century history matter to the Kremlin. It is concerned with determining the meaning of this informational support for Moscow’s soldiers themselves, for their sympathizers across the globe, and for the population of the territories occupied by Moscow’s forces, and for other observers of this war from different countries. The methodology, in connection with the review of diametrically different narratives in Moscow’s propaganda, and different approaches to information warfare depending on the specific infospace and intended audience, is based mostly on the historical-comparative method. The results of the study indicate that the symbolism of Moscow’s aggression was and remains inextricably linked with their historical imperial/colonial contacts with the territory of Ukraine in the 19th century, and thus constitute a form of imperialistic “phantom pains”, yearning for a time when Ukraine both “did not exist”, but simultaneously was very important for the core “Russian” identity. With the spread of occupation in the territories of Ukraine that went through decommunization, the aggressors have established new priorities: the “protection” of Tsarist and the return of Soviet symbols, despite the latter being downplayed in the Russian Federation itself itself, and the former being unaffected by decommunization. The article helps to reveal the complex psychological and informational aspect of the Moscow war, which includes the foundations of historical images and narratives to shape support and supposed legitimacy for aggression across various audiences. It emphasizes the importance of understanding the information strategies used in the context of war and underscores the importance of countermeasures and a need for understanding why the 19th century history of Ukraine is a particularly interesting “object” to the Kremlin’s information warfare and politics of history in general.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Ancient history and subversive attempts to affect regional symbols by information warfare actors
    (Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2024) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K. I.
    Завдання цього наукового дослідження полягає у розширенні інформації про різні аспекти емблематики Донецької області у їх зв’язку з процесами інформаційного протистояння та в порівнянні з іншими регіонами країни; у ширшому розкритті процесів створення, затвердження та використання різних символів у контексті мотивації різних суб’єктів інформаційного протистояння; у встановленні конкретних наративів щодо історії області через ці символи. Зокрема, дослідження виокремлює символи, пов’язані з уявленнями про «давню історію» регіону, і визначає зумовленість їх використання різними акторами. Аналізуються розвиток офіційної геральдики та вексилології Донецької області, відображення історичної тематики у фірмових брендах та інших комерційних назвах, переосмислення офіційної символіки приватними особами у період з 1991 р. Методологічно робота базується на використанні історико-генетичного, історико-порівняльного, історико-системного методів. Їх комбінація дала змогу показати, що емблеми та символи Донецької області мали свій початок у позиції та походженні пострадянських політико-бізнесових еліт регіону; порівняти їх із позицією еліт інших областей України протягом того ж періоду; показати, як вплив позиції донецьких еліт зіграв на користь московського гібридного супротивника. Для цього були залучені матеріали ЗМІ, інтернет-блоги, архівні матеріали. Результати здійсненого у межах статті дослідження свідчать про те, що адміністративно-бізнесові еліти Донецької області 1990–2000-х рр. були зацікавлені в регіональній символіці, яка б відділяла область від історії України загалом. Поради професійних українських істориків еліти свідомо ігнорували. Хоча вони не фігурували в офіційній геральдиці регіону, символи з давньої історії особливо зацікавили донецькі еліти, конкретно ті, що стосуються давніх скіфів і сарматів, набули широкого поширення в різних комерційних брендах, які контролювали представники керівництва області, їхні близькі знайомі, бізнес-партнери. Таке відокремлення емблематики та символіки регіону від єдиного українського «національного міфу» відрізнялося від досвіду Вінницької області в той самий хронологічний відрізок. З огляду на походження донецьких еліт, логічно, що вони шукали компромісу між власним радянським патріотизмом та роллю у новій, незалежній українській нації. Така політика регіональної влади 80 пізніше дасть змогу московським агентам впливу просувати власні наративи «давньої російської історії» в регіоні. Їхньою метою було посилення історичної плутанини у головах населення, недовіри до офіційних джерел (зокрема усталених академічних наративів з історії України), поширення ідеології «русского мира» серед переважно апатичного до неї населення області. Дослідження є авторським та оригінальним, великою мірою базується на матеріалах особисто знайдених чи побачених автором (зокрема як жителем міста Донецька під час початку гібридного вторгнення Москви до регіону). З практичного погляду, результати наочно демонструють, як відсутність єдиної інформаційної та історичної політики в Україні 1990–2000-х рр. була використана регіональними елітами для відцентрових дій. Це не було б проблематичним, якщо б не полегшило діяльність антиукраїнських зовнішніх сил, націлених на відрив Донецької області від України. Тому матеріали дослідження мають певну цінність для підготовки чи підвищення кваліфікації держслужбовців. Перспективи подальших досліджень з теми лежать у пошуку інших образів з давньої історії, що використовуються в інформаційному протистоянні навколо історії України, особливо з московської сторони, з визначенням ключових тенденцій і причин створення пропаганди такої тематики. До того ж у статті використані архівні та візуальні матеріали, вперше введенні до наукового обігу, що можуть стати в нагоді дослідникам інформаційного протистояння.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Educational needs of adults and the issues of organizing education in Ukraine
    (Moldova, Chişinău: Academy of Economic Studies of Moldova; România:“VasileAlecsandri” University of Bacău, 2023) Мєлєкєсцев, К. І.; Кіпень, В. П.
    This comprehensive study-based report presents the current state of awareness of the adult population of a territorial community in Ukraine, and specific social groups, on needing non-formal education. The analysis was based on a survey, expert individual interviews, focus group discussions, and consideration of regulations. Complex research resulted in a sufficiently complete multifaceted picture of the adult’s educational needs and non-formal education situation in the Vinnytsia urban territorial community. The research tools provided different sections of the issue: public opinion, expert opinions from NGOs and city authorities, interests of various social groups.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Integrity under Information Warfare (on the Articles of Vasyl’ Stus Donetsk National University Students)
    (Riga, Latvia: Baltija Publishing, 2023) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K. I.
    The theses examine the impact of information warfare conditions on academic integrity in student research conducted at the Faculty of History and International Relations of Vasyl’ Stus Donetsk National University. Based on an analysis of student publications and survey results, the study outlines key differences in how history and international relations students perceive and interpret information warfare. It demonstrates that history students are more inclined toward emotionally driven and problem-oriented interpretations, while international relations students tend to maintain a more detached and analytically balanced research approach.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Key targets in the history of Ukraine for Moscow’s wartime information warfare efforts
    (Konstanz, 2024) Mieliekiestsev, K. I.; Мєлєкєсцев, К. І.
    This article examines the key targets in Ukraine’s history, towards which the Russian side has consistently presented its own historical images and narratives having been used for the Russian military forces’ information support operations during the invasion of Ukraine since 2022. The research focuses on understanding the messages and symbolism used to manipulate soldiers, the Russian Federation’s supporters, occupied territories residents, and viewers from other countries. A part of the research is based on a previous article, published in a Ukrainian journal, whose methodology comprises a historical-comparative method with additional content analysis of the Spanishlanguage pro-Russian messages on the internet. The passage of time has shown that the prognosis from the original research has proven correct, and, despite great hopes, Moscow’s anti-imperial message for the Hispanic audiences has appeared to be far from certain other narratives having become successful. The research results show that most of the symbolism and historical context of Moscow’s aggressive active measures are deeply connected to the Muscovites’ old contacts with Ukraine’s territory via imperial control, and their simultaneous attempts to portray themselves as “victors over fascism.” The continuation of war has forced the aggressors to partially change their symbolism, from restoring Soviet symbols that have undergone decommunization, to looting treasures related to the Romanov Empire period in the occupied territories, and, finally, to downplaying historical symbols in favor of the modern, meaningless “Z” cult. Additionally, Moscow’s invasion propaganda takes into account popular Western media trends, such as “the Global South” and “Satanic panic” to turn them into arguments against Ukraine’s legitimacy and historical status. Thus, the paper reveals complex psychological and informational aspect of the Kremlin’s war effort, which includes the historical images and narratives foundations to shape support and legitimacy for aggression from various, often contradictory sources. It emphasizes the importance of understanding the information operations and strategies used in the war context.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Tensions on the topic of history in Polish-Ukrainian relations as a result of information warfare
    (Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2022) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K. I.
    The article deals with today’s ethnic-cultural tensions and how they connect with the history of Poland and Ukraine and current diplomatic relations. The article overviews the problematic development of the current nationalist movement in Poland and its relationship with the “Center-Right” government, which was formed after the election of the President of the Republic of Poland Andrzej Duda. On the example of the closure of the Polish consulates in Ukraine after the 2017 incident with a grenade launcher in Lutsk, the author shows how a single hooligan attack in an atmosphere of ethnic tensions can lead to a total knock-out of the diplomatic system of the country. The research reveals the causes, parties and goals of the conflict, as well as subjects interested in ethnic tensions. It is shown how the problems of Polish-Ukrainian relations related to the secret change in the foreign policy course of the Republic of Poland in 2008 created a ”synergy” with the growth of nationalist sentiment in Europe and the expansion of Russian influence. The link between the strengthening of nationalist movements and ethno-cultural conflicts in Europe (including the appeal of patriotic youth to their memory of historical conflicts) with the proliferation of pro-Russian and anti-globalist conspiracy propaganda in popular corners of the Internet, including those directed against the processes of European integration and NATO enlargement, have been shown in the research. The research suggests ways to prevent the escalation of conflict using the examples of both the diplomacy of the President of Ukraine and initiatives of representatives of civil society. The topic of Internet propaganda as a factor of ethnic tensions and rising political movements, as well as the distortion of history in such propaganda, is proposed by the author for future research
  • Ескіз недоступний
    Документ
    The Boikivske community architecture landmarks that survived conventional and information warfare
    (Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2024) Mieliekiestsev, K. I.; Мєлєкєсцев, К. І.
    The aim of the paper, based on the analysis of literature and sources, is to present a currently identifiable image of the development of architectural landmarks in the settlements of the Boikivske village community of the Kalmius district in the Donetsk region of Ukraine, while identifying and analyzing the reasons for the current state of historicalarchitectural space of the district existing as it is. The analysis covers 19th–20th centuries’ architecture, when the region was under the control of the Russian Empire, and then the Soviet Union. Methodologically, the research is primarily based upon content analysis of materials such as data pieces and photography found on various online platforms (Google Map, Yandex Maps, along with a number of local websites, including under the control of the information warfare hybrid adversary) and news website reports on war events, which may have affected the architectural landmarks. The secondary sources amongst the material base were amateur travel blogs and websites on local lore and culture of the region, alongside websites of religious organization. The results of the study reveal that neither the Russian Imperial, nor the Soviet government cared much for the development of eye-pleasing and historically-enduring architecture in what would become the Kalmius region, and the few historical buildings that remain standing are those that survived out of convenience, sturdinence, and continued use by governments. The only exception to that principle are the religious structures, which were maintained by the churches, including the oldest structure in the district, but even in their case government bias interfered greatly with the safety of buildings: Soviet anti-religion policies led to the destruction of a number of original churches, necessitating recreation in the 21st century. The research is fully original and belongs to the author; it is mostly based on the materials that have been personally found or seen by the author in primary sources, all secondary sources are referenced separately. From the practical point of view, the results fully demonstrate how government bias, goals, and perceived needs influence the development of architecture. It also factors into information warfare trends, wherein the removal of German population from today’s Boikivske community “coincided” with the removal of characteristic architecture (or, in the case of the abandoned dairy plant, a remodeling of it), completely changing the historical cultural landscape and the memorial space of the district. Thus, the research’s materials have a certain use for historians of culture, architects, and government employees overseeing memorial spaces. Prospects for further research on the topic include the historical architecture remaining in the Kalmius district may either confirm the trends seen in Boikivske, or show otherwise. Furthermore, the article contains archival and visual materials, first introduced to academic use.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    The Georgian Factor in Polish-Ukrainian Relations
    (Tbilisi: IBSU, 2021) Мєлєкєсцев, К. І.
    Polish-Ukrainian relations could be considered rather well-researched these days. Although with the advance of time additional historical facts continue to surface (like the 2008 Polish “Theses on Poland’s policy regarding Russia and Ukraine”, declassified in 2017), researchers have mostly adequately identified crucial pieces in the history of PolishUkrainian coexistence (both recent and olden) that continuously led to either cooperation, or conflict. However, the scope of the research has usually dealt with the bilateral aspects of relations. Although a number of works touched on the “triangle in international relations” (Ukraine, the Republic of Poland, and the Russian Federation), or on the multilateral transformation of the Polish-Ukrainian cooperation with the advance of European integration and NATO enlargement, for the most part they covered how Ukraine and Poland cooperate (or do not) in the context of neighboring powerful actors. This work considers additional factors in the contemporary Polish-Ukrainian relations: rather than focusing on the so-called “great powers”, it considers how other neighboring states factor in the balance of Ukrainian-Polish cooperation. Particularly, how various troubles in Georgia became an important topic, even a platform, for pro-Euro-Atlantic politicians, especially in Poland, how that factored into Polish aspirations for leadership in the European Union’s eastern policy, and how participation of Georgia and Azerbaijan in various Poland and Ukraine-centric multilateral organizations has led to hopes for the inclusion of South Caucasus in the revival of the ambitious “Intermarium” project amongst various political thinkers in Ukraine and Poland.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    The post-truth discourse and the politics of memory in the contemporary media spaces
    (Київ: Український культурологічний центр, Київський університет імені Бориса Грінченка, 2023) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K. I.
    This article concerns the emergence, definition, and characteristic of the phenomenon of “post-truth” and how its characteristics are used in connection with historical narratives by various political forces for their own goals. The article’s goal is to identify how historical narratives are used by the spreaders of post-truth for various results in domestic and foreign policy, or, in the case of the post-truth spreader being a contesting politician vying for power, for electoral support. The research utilizes historical-narrative and historical-comparative methods, alongside methods of discourse and content analysis. After reviewing the literature, it is observed that from the point of view of historical politics, the methods of spreading the post-truth pose a tempting prospect of ensuring the ideological unity of the nation (or a part of it). The creation of an ideological and informational climate in which history consisted only of the heroism of "Us" and the various affronts and capture of “our old territories” by "the Other" contributes to internal stability. However, such historical politics, while useful in an “information bubble” in domestic policy, can be easily exposed and deconstructed by the neighboring powers decried as “the Other”, blamed for various historical grievances (in the case of a reigning regime using post-truth historical narratives), or by political rivals debunking false claims (in the case of a contesting political force using such narratives in a democracy). The post-truth relies on charisma and cognitive bias, rather than specific historical knowledge, and can be used to strengthen existing political support, more so than converting others. Post-truth accelerates the involvement of media consumers and the growth of their confidence in the correctness of the ideology. However, regardless of its utilitarian positives for political forces, a choice in favor of post-truth is a voluntary choice in favor of misinformation, anti-intellectualism and deception.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    The Pro-European and Pro-Atlantic Influence of the Consulates General of the Republic of Poland in Ukrainian Regions
    (Riga, Latvia: “Baltija Publishing”, 2022) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K. I.
    The Consulates General of the Republic of Poland in Ukraine started out in limited numbers, mostly in the west, but expanded throughout the country in the later part of the first decade of the 21st century. While there were objective needs for that expansion, related to the work of the Polish MFA, providing services to more people in Central, Eastern and Southern Ukraine, the Consulates’ staff became influencers of certain policies on their own. Using archival documents and other primary sources, we can see how the Consuls of Poland first became involved in Ukrainian-Polish business talks, and later, in the purview of interregional cooperation, promoted pro-European and pro-NATO narratives in Ukraine. In this regard the Consuls General acted not only as diplomats, but as Poland’s soft power in Ukraine, being invited as experts to conferences, festivals, student Olympiads etc., while connecting their efforts with those of ethnic Polish NGOs in Ukraine and Ukrainian universities.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    The results of Polish-Ukrainian research and education exchange in the scope of information warfare
    (Lodz: PIKTOR Szlaski i Sobczak Spółka Jawna, 2022) Mieliekiestsev, K. I.; Мєлєкєсцев, К. І.
    This article is based on analyzing 2000–2010s media reports, archival documents of regional administrations, state and municipal documentation to identify the main trends regarding exchange of students, lecturers, other personnel, along with ideas and information on science, culture and education between Ukrainian and Polish institutions. These trends are studied to find whether there is any correlation between these exchanges and Ukrainian and Polish intelligentsia trying to combat “historical antipathy”, factoring into opposition to information warfare tactics made to set the Poles and the Ukrainians against each other. While the answers can’t be conclusive, some correlation does exist, and is related to ideas of prominent thought on how to construct relations between independent Poland and Ukraine, such as Jerzy Giedroyc’s, who identified cooperation between the intellectuals as one of the key components for long-standing Polish-Ukrainian partnership. INTERNATIONAL SCIENTIFIC JOURNAL PROJECT APPROACH IN THE DIDACTIC PROCESS OF UNIVERSITIES - INTERNATIONAL DIMENSION Nr І(VI) - 2022
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Volhynia in Polish information warfare activities
    (Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2023) Mieliekiestsev, K. I.; Мєлєкєсцев, К. І.
    The article deals with the issue of how the memory of Polish civilians killed by Ukrainian nationalist guerilla in Volhynia during World War Two is used by the Polish governments for the state’s political agenda in “history policy” and “historical diplomacy”. Thus, the goal of the article is to discern whether the Volhynian tragedy revisionist agenda actually exists in the Polish government, what are its aims, whom is it masterminded by, and what are the currently known results of the Polish “historical diplomacy” and “history policy” on Volhynia. The study is based on research of media materials, particularly concentrating on messaging from the Polish government actors, affiliated agents, and on reaction to the messaging inside the country and abroad, while also using the materials from previous literature on Polish-Ukrainian relations, such as results of surveys, analytical reports for the Ukrainian government, interviews of Polish and Ukrainian political science and history researchers. The results of the study allow us to note that, firstly, there exists the specific issue of the Polish government agents seeing Volhynian tragedy as a relevant topic for disseminating information about, making a revision of European historical memory into a victory of the Polish government; secondly, the Volhynian topics have been pursued by various Polish governments in the 21st century, not just the right-wing parties (the study challenges the misaimed blame for the current Polish government as the one that started politicizing the Volhynian tragedy, as the previous government already started the trend of lionizing Polish nationalists’ actions in the “Eastern Borderlands” at the Ukrainians’ expense, with the only differences being the terms of ethnic cleansing vs. genocide and the caveat for sadness over peaceful Ukrainians’ losses in the Polish-Ukrainian conflict during World War II); thirdly, the effectiveness of said Polish historical policy on Volhynia is dubious (in terms of influencing both the internal audience, per 2013 survey, and the foreign response to Polish historical diplomacy). Despite deliberate actions from Polish governments to engage in information warfare on the topic, the Volhynian issue’s influence on the actual partnership, on matters of war or peace, is limited.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Аграрні та селянські образи історії України в умовах інформаційного протистояння
    (Черкаси: Видавництво Черкаський національний університет, 2023) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K. I.
    У роботі розкриваються московські та українські наративи в інформаційному протистоянні, які стосуються теми села у зв’язку з образами історії та сучасності України. Мета – розкрити місце селянських та аграрних образів в інформаційному протистоянні навколо історії та сучасності України, визначивши основні види та варіанти використання образів, засоби та цілі пов’язаних із ними інформаційних впливів. Наукова новизна результатів дослідження базується на використанні новітніх джерел у мережі Інтернет, увазі до мікроісторії – особливостях появ нових сенсів та «мемів», пов’язаних із аграрними образами в Україні, синергії історичного дослідження з лінгвістичними, культурологічними. Методологія дослідження включає контент-аналіз джерел, винайдених в мережі Інтернет за допомогою уточнюючих пошукових операторів у пошуковій системі Google та внутримережевих системах соціальних мереж Twitter та Facebook. Висновки: «Аграрні» образи у інформаційному протистоянні навколо України та її історії є тривалим історичним явищем, інтерналізованим у свідомості частини українського суспільства. Як у антиукраїнській, так і проукраїнській пропаганді ці образи використовуються, при чому на сучасному етапі вони стають більш «агресивними», ніж просто глузливими, як у попередні історичні періоди. Цілі московських сил – глузування з українців та залякування містян «нашестям селюків»; їх засоби пропаганди: випуски новин, блоги в мережі Інтернет, коментарі у соцмережах, кінематограф; найбільше цікавлять їх такі періоди історії, щодо яких проводиться пропаганда: доба імперії Романових, Українська революція (1917–1921 рр.), Друга світова війна, теперішня московсько-українська війна. Цілі українських сил – викриття ворожої пропаганди, критика своїх ідеологічних опонентів, розвага навколо іронізування, згуртування колективів; їх засоби здебільшого ідентичні, за винятком кінематографу; розкривають період середньовіччя, період колективізації та Голодомору, сучасну московсько-українську війну.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Використання досвіду влади Донецької області та Донецького національного університету в українсько-польських відносинах
    (Вінниця–Слов’янськ: ДонНУ імені Василя Стуса, 2020) Мєлєкєсцев, К. І.
    This article focuses on Polish-Ukrainian contacts-related experience accumulated by the regional government of Donetsk Oblast and the academic circles of Vasyl’ Stus Donetsk National University. The researched documents show that the unique Donetsk experience was deemed useful by other regions, such as Vinnytsia Oblast. The results of Polish-Ukrainian cooperation strengthened Ukraine’s economy and education practices and extended the scope of Ukrainian interaction with the EU, despite some long-standing historical disagreements with the Poles.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Вінницька область та інтеграція до НАТО: щодо досвіду українсько-польської співпраці.
    (Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2021) Мєлєкєсцев, К. І.
    У статті розглядаються різноманітні документи 2005–2008 рр., знайдені у Державному архіві Вінницької області, які показують, як обласна адміністрація та органи місцевого самоврядування працювали над реалізацією тогочасної політики щодо інтеграції до НАТО на регіональному рівні. Документи показують, що Республіка Польща співпрацювала з місцевою владою, передаючи власний досвід атлантичної інтеграції, зокрема щодо забезпечення позитивного сприйняття інтеграції настороженим населенням, а також безпосередньо допомагала Вінницькій обласній адміністрації в організації «пронатовської» пропаганди.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Господарники цукрової промисловості Поділля в умовах сталінської боротьби за «монобільшість» у радянському суспільстві
    (Дніпро: Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2020) Бут, О. М.; Мєлєкєсцев, К. І.; But, O. M.; Mieliekiestsev, K. I.
    Мета статті: показати, по-перше сутність сталінського розуміння «антирадянських елементів» в умовах успіхів соціалізму, і по-друге, занедбане ставлення влади до господарських кадрів цукрової промисловості на прикладі Поділля. Методи: на основі поглибленого опрацювання архівно-слідчих справ колишнього НКВС у сучасному фонді Держархіву Вінницької області та в серії книжок «Реабілітовані історією» проаналізовані масові арешти господарників цукрової промисловості – однієї з провідних «солодких областей»: від керівництва облцукротресту до директорів і головних інженерів цукрових заводів. Історико-критичний метод сприяв відділенню офіційної пропаганди від суті фактів при аналізі першоджерел. Таким вдалося довести позитивну динаміку розвитку і реальні успіхи роботи цукрової промисловості, про що свідчать авторські таблиці. Історико-порівняльний метод привів до акталізації спільних рис радянського тоталітаризму з авторитарними режимами нинішнього XXI ст. Основні результати: на основі рішень пленуму союзного ЦК і політбюро ЦК ВКП(б) по партійним органам України доводилися підстави для висновків стратегічного характеру. В умовах «оточення» ще ослабленими Великою депресією капіталістичними країнами, розгорнутої пропагандистської кампанії навколо прийняття Конституції переможного соціалізму в СРСР і офіційно проголошеної широкої демократії, за «єдності робітничого класу і колгоспного селянства», для ВКП(б) відкривався шлях реалізації в суспільстві тактики блоку комуністів і безпартійних. Це дало підстави Генсеку правлячої партії можливість переконати партійну еліту в тому, що відтепер шкідників поставляє не «середовище буржуазних спеціалістів», а вже сама партія, що господарські кадри були «засмічені шпигунами та шкідниками». Висновки: Авторами висвітлені масштаби шкоди, завданої «Великим терором» одній із важливих галузей промисловості України, що обмежувало забезпечення населення цукровою продукцією. Масові репресії були б неможливими без встановлення абсолютного контролю монобільшості правлячої партії над владою та суспільством, що становить урок для майбутніх поколінь. Практичне значення: матеріали статті суттєво додають до обґрунтування необхідності подальших досліджень радянського тоталітаризму та масових репресій, а також посилюють застереження державним керівникам від подібних «ексцесів» на шляху пошуку монобільшості. Наведені дані можуть бути використані у посібниках з історії України, Вінниччини, польської спільноти на Поділлі, в краєзнавчих матеріалах, засобах ЗМІ, у творчій діяльності майстрів культури. Оригінальність: стаття базується на недавно відкритих архівних фондах щодо долі потерпілих від терору. Наукова новизна: вперше введені до наукового обігу і узагальнені дані з матеріалів ДАВО щодо репресованих господарських кадрів провідного регіону цукрової промисловості країни; повернуті імена маловідомих господарників. Тип статті: тематичне дослідження.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Дефініції інформаційного протистояння в українській історіографії
    (Івано-Франківськ: ХДУ, 2022) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K. I.
    У статті аналізується використання поняття «інформаційне протистояння» дослідниками у незалежній Україні. Мета дослідження – розглянути роботи авторів у незалежній Україні на предмет використання поняття «інформаційне протистояння» задля з’ясування типової характеристики цього поняття в українському науковому дискурсі та наявності чи відсутності дискурсу про інформаційне протистояння навколо історії. Методи дослідження ґрунтуються на компаративному аналізі, порівнюючи явища вертикально (хронологічні зміни у трактуванні поняття) та горизонтально (відмінності між спеціальностями дослідників). Результати дослідження. Різні тенденції у висвітленні інформаційного протистояння були виявлені у роботах дослідників військової справи, права, політології та історії. А саме військово-юридичний підхід заснований на «класичних» американських дефініціях, визнаючи як технічну, так і пропагандистську компоненту інформаційного протистояння, досліджуючи психологічний ефект обох аспектів. У роботах політологів здебільшого приділяли увагу пропагандистській компоненті та її наслідкам, за словами О. Сищука, «інформаційно-психологічної гібридної війни». Історики також дотримуються дослідження гуманітарної компоненти інформаційного протистояння, причому виходять за межі «епохи інформації» та використовують методи дослідження інформації щодо подій попередніх десятиліть і навіть століть, таких як боротьба нацистського та більшовицького тоталітарних режимів, або виживання та конкурування газет в умовах спроб повного контролю тоталітарної системи за інформацією. Крім того, варті уваги студентські роботи, автори яких концентруються на близькій, актуальній та сучасній для них темі московського вторгнення з 2014 р., намагаючись ідентифікувати спроби викривлення історії України у ЗМІ держави-агресора, а також розглянути московсько-українське протистояння в історичній ретроспективі. Висновки: 1) лише невелика кількість українських авторів спробували надати конкретне визначення «інформаційного протистояння» навіть у роботах, які винесли питання в заголовок; 2) дослідники різних галузей здебільшого орієнтувалися на основні компоненти теорії “information warfare”, запропонованої американськими авторами; 3) поняттям описують історичні події і за межами реалій XXI ст.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Деякі аспекти українського державотворення на Поділлі протягом 1941 р.
    (Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2021) Мєлєкєсцев, К. І.
    У статті проаналізовано процеси українського державотворення на Поділлі в період німецької окупації у червні–грудні 1941 р. Розглянуто діяльність органів Української держави, сформованих під егідою ОУН, та їхнє поширення на східноукраїнські землі, зокрема Вінницьку і Кам’янець-Подільську області. Запропоновано перспективу осмислення цього періоду поза межами традиційного трактування виключно через призму нацистської окупаційної політики. Показано взаємодію похідних груп ОУН із місцевим населенням, труднощі організації адміністративного управління в умовах «туману війни», а також ідейні й практичні суперечності українського націоналістичного руху. Значну увагу приділено внутрішнім конфліктам між різними українськими політичними силами (ОУН(б), ОУН(м), прихильниками УНР та гетьманського руху), а також їхнім відносинам із нацистською владою. Наголошено на пронімецьких і антиєврейських аспектах політики частини українських націоналістів та на поступовому згортанні державотворчих ініціатив унаслідок німецьких репресій. На основі архівних документів і мемуарних джерел зроблено висновок про фактичне функціонування українських владних структур на Поділлі до кінця 1941 р. та описані причини їх ліквідації. Друга світова війна: історія та пам’ять: збірник матеріалів І Всеукраїнської наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Друга світова війна: історія та пам’ять»
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Доля двох садиб Бантишів як уроки з історії Донеччини заради її майбутнього
    (Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2025) Мєлєкєсцев, К. І.
    Мета цього дослідження полягає у виявленні потенціалу збереження та переосмислення історичної пам’яті через архітектурну спадщину садибного типу в Донецькій області з акцентом на дві садиби родини Бантишів, розташовані поблизу міст Слов’янськ і Краматорськ, у контексті післявоєнної реконструкції регіональної ідентичності. У роботі проаналізовано історичну траєкторію та сучасний стан цих об’єктів, із наголосом на фізичних руйнуваннях, спричинених російською військовою агресією у 2022 р., а також на попередніх практиках «реставрації», що ігнорували автентичність архітектурної спадщини. Встановлено, що, попри відсутність офіційного охоронного статусу, зазначені садиби є цінними культурними маркерами, які в різні історичні періоди втілювали регіональну пам’ять та ідентичність. Результати дослідження можуть бути використані під час розроблення регіональних програм охорони культурної спадщини, створення реєстрів пошкоджених або втрачених об’єктів, а також у формуванні політик архітектурної реставрації та ревіталізації. Історія Донеччини: (пере)осмислення: збірник матеріалів ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Вінниця, 30 жовтня 2025 р.)
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Емблематика пострадянської Донеччини: офіціоз «господарників», переробки «з народу», альтернативи апологетів «русского мира»
    (Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2021) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K.
    Метою статті є аналіз розвитку емблематики Донеччини (офіційної геральдики та вексилології Донецької області, відображення історичної тематики у комерційних номенах, реінтерпретацій офіційної символіки приватними особами) у період 1991–2015 рр., зазначаючи її основні тенденції, зв’язки з політичними та історичними поглядами замовників і авторів, трансформації символів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності. Використані загальнонаукові та спеціальні методи: контент-аналіз, узагальнення, хронологічний, ретроспективний методи. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона представляє собою спробу узагальнення різних елементів емблематики Донеччини, вперше виходячи за межі офіційної геральдики та вексилології, розглядаючи їх трансформацію в руках недержавних акторів. Висновки. Емблематика Донецька та Донеччини пострадянської доби розроблялася в унікальній ситуації: місцеві еліти, з одного боку, бажали відійти від радянської символіки та осучаснити Донецьк, як «бренд», а з іншого, через особливості власної освіти, походження та політичні цілі, не сприймали історію краю поза радянськими стереотипами про «Донбас як економічний центр». У результаті місцевими елітами була проігнорована козацька історія Донеччини на противагу увічнення індустріальних здобутків доби Російської імперії (девіз з цитатою з Дмитра Мендєлєєва, Пальма Мерцалова, «Юзівські» номени). Протягом десятиріч відбулася дивергенція традицій донецької емблематики: офіційна, бізнесова, народно-патріотична. Паралельно промосковськими організаціями ще з 1991 р. розроблялася та нав’язувалася окрема емблематика, побудована на історичних міфах навколо Донецько-Криворізької Радянської Республіки, але відірвана як від попередньої радянської символіки, так і від новітньої офіційної донецької емблематики. Остання розроблялась як така, що символізує «особливість» сходу України, «окремішність» Донеччини, проте при цьому не перемежовувалася з російською символікою (за винятком російськомовного девізу). У такій формі вона не відповідала цілям та бажанням агентів московського впливу, але була сприйнята та перероблена проукраїнськими патріотичними силами. Так, використання конкретного варіанту донецької символіки одразу вказує на політичні переконання того чи іншого діяча та його розуміння історії краю та історичної політики навколо неї.