Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Матеріали Наукової бібліотеки Матеріали Наукової бібліотекиНаукові та навчально-методичні публікації Програмні продукти В цьому розділі викладаються комп`ютері програмні продукти розроблені викладачами та студентами університету
Нові надходження
Документ
ТРАНСФОРМАЦІЯ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСПРОЦЕСАМИ ПІДПРИЄМСТВА ПІД ВПЛИВОМ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ. Спеціальність 073 – Менеджмент. ДИСЕРТАЦІЯ
(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2026) ЗЕЛІНСЬКА, Дарія Олегівна; Zelinska, D.O.
Дисертаційна робота присвячена вирішенню важливого науковоприкладного завдання щодо розвитку теоретикометодологічних засад дослідження трансформації управління бізнеспроцесами підприємств під впливом діджиталізації, а також розробці науковопрактичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління бізнеспроцесами з огляду сучасних викликів трансформаційного періоду.
Актуальність дослідження обумовлена тим, що цифрова трансформація набула статусу ключового фактора підвищення конкурентоспроможності підприємств, охоплюючи не лише впровадження новітніх інформаційних
технологій, а й глибоку перебудову внутрішніх бізнеспроцесів, зміну підходів до управління, взаємодії з клієнтами та партнерами. Особливої гостроти тема набуває в умовах посткризового відновлення економіки України, коли підприємства змушені шукати нові шляхи забезпечення стійкого розвитку, а системна трансформація управління бізнеспроцесами із використанням цифрових інструментів є важливою передумовою для досягнення стратегічних цілей, підвищення продуктивності персоналу та побудови сучасної інноваційної моделі діяльності. У світлі постійного розвитку цифрових технологій та трансформаційного переходу від Індустрії 4.0 до Індустрії 5.0 виникає потреба глибокого дослідження трансформації управління бізнеспроцесами в контексті сучасних українських підприємств.
У дисертації проведено системний аналіз історичного розвитку цифрових технологій, починаючи від появи перших електроннообчислювальних машин і автоматизації окремих функцій до сучасної інтеграції IoT, хмарних сервісів та аналітичних платформ із застосуванням штучного інтелекту. Визначено ключові етапи еволюції, зокрема автоматизацію бухгалтерського обліку та управління запасами у 1960–1980х роках, а також масове впровадження інтегрованих ERPта CRMсистем із другої половини 1990х. Встановлено, що ці технологічні зміни не лише підвищили швидкість обробки інформації, а й створили основу для стратегічного аналітичного управління на базі великих даних, сприяючи трансформації організаційної структури підприємств у бік гнучких моделей. Виконано комплексний аналіз розвитку методологій управління бізнеспроцесами від класичних підходів Ф. Тейлора та А. Файоля до сучасної стандартизації BPMN. Досліджено вплив стандартизованої нотації BPMN на взаємодію між бізнесаналітиками та ІТфахівцями, що суттєво спростило моделювання, документування та оптимізацію процесів. На методологічному рівні визначено, що ефективне управління бізнеспроцесами в умовах цифровізації потребує взаємопов'язаних етапів регулювання процесів, моделювання, регламентації та їх постійного вдосконалення.
В рамках порівняльного аналізу сучасних засобів моделювання бізнеспроцесів проведено оцінку семи основних методів за п'ятьма критеріями ефективності, застосовуючи метод колективної експертизи Делфі. Встановлено,
що UML виявився найбільш універсальним інструментом для опису статичної та динамічної структури процесів, а Flow Chart Diagram — наочним і доступним для початкового візуального аналізу.
Досліджено розвиток діджиталізації бізнеспроцесів в Україні за останні п'ять років, зокрема прискорену цифрову трансформацію, спровоковану пандемією COVID19 та посиленою адаптацією до воєнних умов і євроінтеграційних вимог. Проаналізовано впровадження CRMсистем, хмарних ERPплатформ та BPMмоделей для віддаленого управління, що забезпечило базову операційну стійкість підприємств. Оцінено вплив зовнішніх факторів та соціальноекономічних драйверів на пріоритети цифровізації, виявлено значне зростання електронної комерції у ключових секторах економіки.
Вивчено практичне використання технологій Індустрії 4.0, включаючи Big Data, IoT, штучний інтелект та робототехніку, для підвищення оперативної гнучкості українських підприємств. Виявлено, що застосування AIдодатків в
маркетингу, логістиці й управлінні персоналом сприяло підвищенню ефективності процесів, однак високі початкові витрати та потреба у підготовлених кадрах залишаються обмеженням для широкого впровадження.
Виконано SWOTаналіз цифрових практик українських підприємств, окреслено сильні та слабкі сторони, а також можливості й загрози цифровізації. Досліджено еволюцію від базових CRM, хмарних рішень і автоматизації обліку до передових технологій: штучного інтелекту, блокчейну, IoT, цифрових двійників, VR/AR, квантових обчислень та масштабних галузевих платформ. Показано роль Індустрії 4.0 у модернізації виробництва й досягненні Цілей сталого розвитку. Встановлено поступовий перехід українських підприємств від масової автоматизації до концепції Індустрії 5.0, де головним ресурсом стає поєднання машинної аналітики і людської креативності. Досліджено, що базові ERP і CRMсистеми, хмарні інфраструктури, BIплатформи та RPAроботи створили цифрове ядро для впровадження IoTпідключень, Predictive Maintenance і мережевих виробничих майданчиків у реальному часі. Запропоновано комплексну практичну дорожню карту післявоєнної діджиталізації бізнеспроцесів, що включає міжвідомчі консорціуми для створення Дорожньої карти цифрового відновлення, впровадження Digital Maturity Index для оцінки зрілості підприємств, посилення кібербезпеки, формування міжсекторних екосистем на основі відкритих API, масштабні програми підвищення цифрових компетентностей, гібридну хмарну міграцію, впровадження цифрових двійників із Predictive Maintenance, VR/ARтренінги, blockchainреєстр сертифікатів та DeFiфінансування інновацій. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше розроблено концептуальні засади дослідження трансформації управління бізнеспроцесами під впливом діджиталізації на підприємствах України з врахуванням особливостей кризового періоду, повоєнного відновлення та трансформаційного періоду від Індустрії 4.0 до Індустрії 5.0; удосконалено концептуальну модель трансформації управління бізнеспроцесами під впливом цифровізації, центральною ланкою якої виступає новий тип управлінського середовища – цифрово орієнтована система, побудована на принципах адаптивності, автоматизованого прийняття рішень, інтеграції даних і кросфункціональної взаємодії; удосконалено науковоприкладні підходи до адаптації управлінських рішень у сфері бізнеспроцесів, які передбачають інтеграцію менеджменту та сучасних діджиталізаційних рішень; удосконалено рекомендації щодо формування системи управління робочими процесами в цифровому середовищі, що охоплюють етапи організації «розумного» офісу, алгоритми комунікації в розподіленому середовищі, методики підтримки ефективності процесів через засоби Інтернету речей; дістали подальшого розвитку понятійнокатегоріальний апарат дослідження, зокрема запропоновано авторське тлумачення понять «цифрова трансформація бізнеспроцесів» та «діджиталізація бізнеспроцесів»; алгоритм використання аналітики великих даних у бізнеспроцесах; організаційнометодичне забезпечення та функціональне наповнення цифрових застосунків.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні положення дисертації доведено до рівня конкретних рекомендацій, спрямованих на удосконалення ефективності діджиталізації бізнеспроцесів на підприємствах під час трансформаційного періоду у кризових умовах. Використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів: діалектичний метод, аналіз та синтез, абстрагування та індукція, системний підхід, моделювання, метод порівняння, метод експертного оцінювання, SWOTаналіз. Інформаційну базу дослідження складають офіційні дані Державної служби статистики України, звітність підприємств, монографії, наукові статті
вітчизняних і зарубіжних вчених, результати експертних опитувань. Основні результати дисертації апробовано на семи міжнародних і всеукраїнських науковопрактичних конференціях, опубліковано у фахових
виданнях України та міжнародних наукових журналах.
Документ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФІНАНСУВАННЯ БУДІВНИЦТВА ОБ’ЄКТА. 081 Право. 08 Право. ДИСЕРТАЦІЯ
(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2026) КРУПЕЛЬНИЦЬКИЙ, ВІТАЛІЙ ЛЕОНІДОВИЧ
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню господарських відносин, які виникають у процесі організації та фінансування будівництва об’єкта.
У розділі 1 «Господарська діяльність в будівництві як об’єкт правового регулювання»: уточнено методологічні засади правового регулювання господарської діяльності у сфері будівництва та розкрито її нормативну багаторівневість. З’ясовано, що державне регулювання господарської діяльності у сфері будівництві є методом державного управління, за допомогою якого держава, реалізуючи економічну політику, спрямовує функціонування економічних систем будівельної галузі та системи управління в містобудуванні, встановлюючи умови здійснення будівельної діяльності та організації містобудування. Деталізовано поняття правового регулювання господарської діяльності у сфері будівництва як багаторівневої системи правового впливу, що поєднує засоби державного регулювання та саморегулювання і виявляється у трьох взаємопов’язаних напрямах: містобудівному, технічному (нормативно-технічному) та господарсько-правовому регулюванні. Охарактеризовано зміст містобудівної документації на місцевому рівні як інструменту формалізації та інтеграції суспільного інтересу в організаційно-майнові й виробничі процеси; уточнено господарсько-правову характеристику містобудівної діяльності. Охарактеризовано систему технічного регулювання у будівництві як сукупності взаємозалежних технічних (техніко-юридичних) норм, що містяться у засобах технічного регулювання, показано їх системоутворюючий вплив на організацію будівництва і договірне регулювання господарських зв’язків. Запропоновано комплексне господарсько-правове розуміння капітального будівництва та удосконалено понятійний апарат категорій «будівельна діяльність» і «будівництво». Наведено розуміння процесу будівництва як сукупності взаємообумовлених заходів, що становлять орієнтири для встановлення договірних господарських зобов’язань, а також підхід до розмежування учасників процесу будівництва й учасників господарських відносин у процесі будівництва. Уточено положення про замовника як ініціатора та центр організації будівництва, розкрито зміст його господарської діяльності й роль служби замовника. Уточнено положення щодо господарських функцій замовника та інших учасників процесу будівництва, а також зміст договірних господарських зобов’язань, що виникають у процесі будівництва за їх участю.
У розділі 2 «Договір про організацію та фінансування будівництва об’єкта як правова форма девелоперської діяльності у сфері будівництва»: розкрито господарсько-правові засади девелоперської діяльності у процесі будівництва та системно охарактеризовано зміст, моделі, зобов’язання і відповідальність сторін за договором про організацію та фінансування будівництва об’єкта. Розширено доктринальну характеристику категорії «девелопмент» у сфері будівництва як комплексної діяльності, що розглядається: (а) як підприємницька діяльність; (б) як професійна діяльність на ринку нерухомості; (в) як управлінський процес; (г) як форма організації інвестиційно-будівельного проєкту; (ґ) як процес матеріальної трансформації об’єкта нерухомого майна. Запропоновано конструкцію інвестиційно-будівельного проєкта в девелопменті як організаційної форми реалізації управлінського процесу, у межах якої практики керування господарською діяльністю суб’єкта господарювання втілюються в систему рішень з організації будівництва, що структуруються за п’ятьма функціональними категоріями: організаційно-регламентні, виробничо-майнові, контрольно-аналітичні, оперативно-директивні та стратегічно-планові рішення. Обґрунтовано, що майновим благом, яке створюється у процесі девелоперської діяльності, є рішення з організації будівництва, спрямоване на зміну умов, порядку та/або змісту господарської діяльності учасника процесу будівництва. Залежно від особливостей участі суб’єкта, який провадить управління в інвестиційно-будівельному проєкті, та ступеня його впливу на хід будівництва запропоновано характеристику типів девелоперської діяльності (девелоперська організація будівництва, девелоперський нагляд, девелоперське виконання функцій учасника процесу будівництва, девелоперське забезпечення будівництва), ядром якої є девелоперська організація будівництва. Поглиблено розуміння девелопера будівництва як суб’єкта, що може діяти як виробнича одиниця суб’єкта господарювання або як самостійний учасник господарських відносин. Запропоновано системну класифікацію моделей договірних відносин між замовником та девелопером будівництва (еквівалентно-майнову, оплатно-майнову, контр-оплатну, організаційну, змішану) за договором про організацію та фінансування будівництва об’єкта, що сформовані за майновим критерієм участі сторін у зобов’язальних відносинах. Удосконалено характеристику договору з організації та фінансування будівництва об’єкта як організаційного господарського договору з елементами майново-господарського. Узагальнено та уточнено систему основних господарських зобов’язань замовника й девелопера будівництва. Обґрунтовано господарсько-правове розмежування фінансування та інвестування у будівництві. Запропоновано удосконалити правовий режим діяльності з фінансування будівництва. Сформульовано підхід та підстави застосування господарсько-правової відповідальності сторін договору про організацію та фінансування будівництва.
Документ
Політичне життя = Political life: науково-популярний журнал
(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2018)
«Політичне життя» – загальнополітичний, навчальний, науковий, науково-популярний журнал, присвячений дослідженням у сфері соціально-політичного та соціогуманітарного наукового знання. Тематика поданих статей має відповідати актуальним проблемам соціально-політичної реальності та сучасного політичного дискурсу. Практичне значення авторських статей має бути спрямоване на дослідження та рекомендації, які розкривають – світові, загальнонаціональні та регіональні політичні процеси; актуальні проблеми міжнародних відносин, суспільних комунікацій та регіональних студій; шляхи вдосконалення державного управління та місцевого самоврядування.
Журнал орієнтований на науковців, викладачів, аспірантів, студентів і всіх, хто цікавиться політичними процесами та суспільними трансформаціями. Видання сприяє розвитку українського політичного дискурсу та популяризації наукових знань у сфері політики.
Документ
Формування фахових та мовних компетентностей здобувачів вищої освіти за нефілологічними напрямами під час розвитку глибинного професійного потенціалу.
(Кропивницький: Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2026) Калініченко, В. І.; Мірошниченко, І. С.
У статті розкрито питання формування фахових та мовних компетентностей здобувачів вищої освіти як ключового чинника розвитку їх глибинного професійного потенціалу. Актуальність дослідження зумовлена посиленими вимогами до якості підготовки сучасних фахівців, що передбачає не лише оволодіння професійними знаннями, а й здатність ефективно комунікувати в професійному середовищі, зокрема іноземною мовою. Здійснено аналіз науково-теоретичних джерел у контексті професійної підготовки майбутніх фахівців та визначено компетентності, що є взаємопов’язаними складовими цілісної професійної культури здобувача вищої освіти, що сприяють його конкурентоспроможності на ринку праці. Окреслено сучасні вимоги до організації освітнього процесу у вищій школі відповідно до компетентнісного підходу, що орієнтується на формування здатності до самостійного мислення, креативності, адаптивності та міжкультурної комунікації. Особливу увагу приділено інтеграції мовної підготовки в професійно орієнтоване навчання, зокрема у підготовці майбутніх фахівців нефілологічних напрямів (за освітніми програмами немовної підготовки). На основі проведеного аналізу запропоновано практичні рекомендації щодо удосконалення процесу формування фахових та мовних компетентностей у закладах вищої освіти. Зокрема, підкреслено доцільність використання міждисциплінарного підходу, інтерактивних методів навчання, упровадження професійно спрямованих мовних курсів, а також створення освітнього середовища, що сприяє розвиткові мовленнєвої культури в професійному контексті. Акцентовано, що результати дослідження можуть бути використані в практиці організації освітнього процесу, підготовки програм навчальних дисциплін, а також у науково-методичній діяльності викладачів. Окреслено перспективи подальших наукових розвідок у цій сфері, наголошено на розробці інтегрованих методичних моделей формування фахових і мовних компетентностей з урахуванням специфіки різних галузей знань.
Документ
Academic integrity role in the future English teachers’ professional development.
(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2025) Kalinichenko, Vira; Polikarpova, Yu.
Academic ethics is one of the educational process fundamental values, ensuring the education quality, the education institutions’ reputation, and the deep professional competencies development regarding the higher education students’ and future English teachers in particular. Academic integrity contributes to forming ethical values, preventing plagiarism, making higher education students be modern teacher labor market.