Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Матеріали Наукової бібліотеки Матеріали Наукової бібліотекиНаукові та навчально-методичні публікації Програмні продукти В цьому розділі викладаються комп`ютері програмні продукти розроблені викладачами та студентами університету
Нові надходження
Документ
Лінгвістична ментіологія: розвиток гіпотези О. Потебні про природу мови, ірреальні типи комунікації та теорія «катастрофи» мови.
(Черкаси: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2024) Космеда, Т. А.; Kosmeda,T.
Продемонстровано особливості розвитку методологійних положень О. Потебні щодо гіпотези про божественне походження мови та феномен природи мови, які спроєктовано на (1) гіпотетичне вчення С. Вакуленка щодо виокремлення ірреальних типів ієрархійної комунікації, які презентовано на шкалі оцінки, та (2) теорію «катастрофи мови», що пов’язана з моделюванням брехні, яка є основою «диявольського мовлення» і базується на маніпулятивних комунікативних стратегіях презентації неправди з відповідними семантичними та прагматичними актуалізаторами ідеологем і міфологем, впливі на викривлення мовної свідомості, моделюванні псевдодійсності. У традиційному християнському світобаченні, світорозумінні і світосприйнятті презентовано систему кількох видів ірреальної комунікації в багатоярусних площинах з актуалізацією мов, що мають різну природу (ментальних, духовних, безсловесних і звукових, матеріальних, плотських). Дослідження виконане у фокусі проблематики лінгвістичної ментіології, або лінгвістики брехні. Для ілюстрації теоретичних положень залучено інтернет-мовлення, що характеризує дискурс путіна як виразного типу маніпулятора-брехуна, презентанта «згубного мовлення», для реалізації якого використано маніпуляції замовчування чи приховування правдивої інформації, її перекручення, підміна понять, вербалізація лукавства, створення маніпулятивної символіки, образності, умовних термінів тощо. Ідеться про актуалізацію форм інформаційної війни.
Документ
«Укрокулі»-слова як протидія російським технологіям моделювання неправди (на матеріалі українських словників нових слів і значень)
(Люблін: Наукове товариство Люблінського католицького університету, 2024) Космеда,Т.; Kosmeda, T.
У цій статті продемонстровано можливості лінгвокреативності українців щодо моделю-вання протидії російській пропаганді, ідеологійним міфологемам на основі створення відповідної антипропаганди, антиманіпулем, системи аксіологійно маркованих смислів із метою розвінчення, дискредитації ворожих псевдотеорій. Засобами цієї протидії є неологізми, оказіоналізми, словотворення (продуктивні – типи морфологічного способу та способу складання – та не-продуктивні – злиття – способи, запозичення – калькування, макаронізація та варваризація), виразна сполучуваність, система тропів і фігур, своєрідна орнаменталіка, феномен пре-цедентності, порушення мовної норми, зокрема орфографічно-графічної, моделювання яких ґрунтується на актуалізації ідеологійної мовної гри. Наслідок такої лінгвокреативності – семанти-ко-прагматичні креативні смисли, конотації іронійної, зневажливої, саркастичної, презирливої, глузливої тональностей, вербалізація почуттів та емоцій, вияв експресії. Словесні технології антиманіпуляцій як протидії маніпулятивним стратегіям ворога загалом спроєктовані на форму-вання стратегічно зумовленого семантичного і прагматичного зсуву, створення розпізнавальних знаків ідеї, що існує всередині української лінгвокультури, українського соціуму і сприймається як своя (національна), що протиставляється чужій, ворожій. Лінгвокреативність українців полягає в перепрогамуванні ворожих ідей, смислів, значень та їх профанації.
Документ
«Лінгвістика моди»: трендові національно марковані метафори (на матеріалі мови газети).
(Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2023) Космеда, Т.; Kosmeda, T.
Соціопсихолінгвістичний феномен моди привертає значну увагу лінгвістів: можна простежити динамічний розвиток методологічних засад вивчення цього феномену, формування відповідної метамови, а також дослідницьких аспектів і доменів, що дає змогу обґрунтувати появу "лінгвістики моди" як нового мовознавчого напряму. Одним із завдань "лінгвістики моди" є дослідження модних метафор у медіастилі як найбільш популярному в сучасному дискурсивному просторі. Газетна мова вважається тим джерелом, яке засвідчує своєрідність поступу української мови, демонструє особливості її розвитку, а також тенденції до змін. Останніми роками публіцистичний стиль змінився, що пов'язано з екстралінгвістичними чинниками – демократизацією суспільства, вторгненням Росії, підвищенням престижу української мови, більшою представленістю української культури та історії тощо. Основою масмедійних образів часто є метафора, яку вміло моделюють мовці, реалізуючи різноманітні формули, зокрема традиційні та новаторські, модні. Зараз можна спостерігати оновлення українського метафоричного фонду, яке загалом розширює межі національної метафорики, з урахуванням особливостей менталітету українців, на базі прецедентних виразів, а також прецедентних ситуацій для успішного створення мовної гри, моделювання оригінальних значень. У текстах публіцистичного стилю фіксуємо моду на так звані фітоніми, створені за українськими натурфілософськими принципами, як-от: "метафора гарбуза", "метафора часнику", "метафора квасолі". Отже, український медійний дискурс демонструє моду на національне, моду на мовну творчість, яка втілюється в українській лінгвокультурі.
Перспектива дослідження полягає у відстеженні та вивченні так званих модних тенденцій у мові, зокрема появи модних метафор, у можливостях створення національного фонду метафорики, а також у приділенні уваги розвитку лінгвістики моди та її термінології.
Документ
Психолінгвістика в Україні –від зародження ідей наприкінці XIXстоліття до народження та розвитку в тоталітарний та посттоталітарний періоди
(Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2025) Космеда,Т.; Папіш, В.; Kosmeda,T.; Papish, V.
У статті запропоновановсебічний огляд історичних коренів, особливостейвиникнення та сучасного розвитку української психолінгвістики, водночас підкреслено її унікальнийнаціональний шлях та інтелектуальну спадщину. Спростованохибне уявлення про те, що українська психолінгвістика була відсутнязагаломабо не мала належного розвиткув радянський період. Натомість доведено потребу визнання міцної, хоча й придушеної наукової традиції, сформованої такими постатями, як Олександр Потебня, Іван Франко, Дмитро Овсянико-Куликовський та інші. За часів тоталітарного режиму чимало українських наукових праць було опубліковано російською мовою або приписано радянській науці, що сприяло поширенню колоніального наративу, у якому було маргіналізовано національні досягнення. На основі аспектуально-фрагментарного підходу у статті окреслено еволюційний шлях психолінгвістики в Україні від середини XX століття до сьогодення, висвітлено методологійні, тематичні та інституційні зміни, що характеризують тоталітарний і посттоталітарнийперіоди. Презентовано формування видатних українських психолінгвістичних шкіл і наукових центрів, зокрема в Переяславі, Луцьку, Одесі, Харкові, Львові,та частково дослідженовнесок представників цих осередківу такі галузі, як психосеміотика, сугестивна лінгвістика, нейролінгвістичне програмування, лінгвістична персонологія та асоціативна лексикографія. У дослідженні наголошено на факті відродження раніше заборонених теоретичних парадигм,у фокусі яких розглянуто поняття «дух мови», гіпотезапро божественне походження мови та вчення про несвідоме в мовленні. Особливу увагуприділено сучасному поштовху до національно-орієнтованої історіографії, яка прагневідновити історичну пам'ять та протидіяти залишкам колоніального впливу. Обґрунтовується методологійний перехід до української психолінгвістичної історіографії та інституціоналізації новоїнаукової дисципліни –історії національної психолінгвістики. Наукова розвідка підтверджує незалежний та інноваційний внесок України у світову психолінгвістику, запропоновано критичну переоцінку радянських публікацій та відновлення інтелектуальної спадщини, прихованої мовним та культурним пригніченням. Розвідка сприяє і академічній реконструкції української психолінгвістики, і ширшому проєкту деколонізації національної науки.
Документ
АНАЛІТИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ ПІДТРИМКИ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ: МЕТОДОЛОГІЯ ТА ПРАКТИКА ВПРОВАДЖЕННЯ
(Дніпро: УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЙ, 2026) Поповський, Ю.Б.; Орєхов, М.О.; Popovskyi, Yurii; Oryekhov, Mykhaylo
У статті досліджено методологічні засади та практику впровадження аналітичних інструментів підтримки управлінських рішень в умовах цифрової трансформації. На основі системного й порівняльного аналізу, узагальнення наукових джерел та кейс-стаді систематизовано підходи до класифікації аналітичних інструментів за рівнями аналітичної зрілості, обґрунтовано п'ятиетапну схему їх впровадження та запропоновано інтегральний індекс аналітичної зрілості підприємства. Виокремлено ключові організаційні й технологічні чинники успіху, типові бар'єри та межі застосування аналітичних рішень. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованої рамки для діагностики поточного стану підприємства, вибору пріоритетів впровадження, порівняльного позиціювання підприємств та моніторингу змін за системою KPI.