Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 3 з 3

Нові надходження

Ескіз недоступний
Документ
ДИСЕРТАЦІЯ ДЕТЕРМІНАНТИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН Спеціальність 051 «Економіка» 05 Соціальні та поведінкові науки Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТУСА, Вінниця, 2026) СТОРЧАК СВЯТОСЛАВ ГРИГОРОВИЧ; Storchak S. G.
Сторчак С. Г. Детермінанти економічної безпеки України в умовах інституціональних змін. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 05 «Со ціальні та поведінкові науки» за спеціальністю 051 «Економіка» – Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінниця, 2026. У дисертації розроблено теоретико-методологічні основи забезпечення економічної безпеки в умовах інституціональних змін, визначено детерменати економічної безпеки та побудована модель підтримки прийняття рішень в умо вах цифровізації. У першому розділі «Трансформація теорії та методології економічної безпеки держави на сучасному етапі розвитку» встановлено, що під «економі чною безпекою» слід розуміти такий стан соціально-економічної системи дер жави, який дозволяє гарантовано забезпечити захист національно-державни цьких інтересів перед внутрішніми і зовнішніми загрозами втрати стійкості розвитку. Доведено, що до детермінантів економічної безпеки в сучасних умо вах інституційних перетворень слід віднести процеси глобалізації, що відбу ваються у світовому просторі, які у свою чергу входять у суперечність із іма нентною потребою збереження відносної національної автономності та конку рентоспроможності для вирішення найзагальнішого завдання забезпечення стійкості розвитку держави. На основі даного висновку розроблена типологія розвитку сучасних економічних систем на прикладі економічних систем України, США та Китаю. Проведений комплексний аналіз дозволив визначити внутрішні чинни ків, які негативно впливають на соціально-економічний розвиток сучасного суспільства та її економічну безпеку, це: війна в Україні; нестабільність відно син власності; кримінальні процеси в економіці; відсутність достатнього про шарку професійних менеджерів вищого рівня та конкурентного середовища серед кваліфікованого управлінського персоналу; зацікавленість численних представників органів державної влади, що мають відношення до дозвільної практики та розподілу ресурсів, у нелегальній підприємницькій діяльності; багатство національних природних ресурсів, що сприяють сировинній спрямо ваності розвитку вітчизняного виробництва; зростання нерівномірності соціа льно-економічного розвитку регіонів; недосконалість ринкового законодав ства. Скорочення населення України стає вирішальним фактором у забезпе ченні економічної безпеки держави, соціально-економічна система України на даний час дедалі більше набуває форм моделі з крипто-колоніальною еконо мікою. До зовнішніх чинників, що негативно впливають на стан економічної безпеки України, можна виділити: втрату територій з 2014 року, проведення АТО, повномасштабна війна з 24.02.2022 року; високий рівень зовнішнього боргу; придбання іноземними фірмами контрольних пакетів акцій українських підприємств з метою витіснення вітчизняної продукції з міжнародних ринків; втрата Україною традиційних ринків збуту внаслідок цілеспрямованої полі тики протекцеіонізму країн, що межують з Україною; залежність України від імпорту багатьох видів продукції; незаконне вивезення капіталу в зарубіжні країни; своєрідний «витік умів». Доведено, що детермінантами та загрозами економічній безпеці є: над мірний монополізм, присутній на низці внутрішніх ринків, що є перешкодою для “інноваційного прориву” багатьох українських організацій; недостатня ро звиненість інститутів підтримки та впровадження нововведень; слабкий пра вовий захист інтересів бізнесу, зокрема, захист контрактів, прав на інтелекту альну власність, а також високі ризики кооперації; війна. Умовами необхід ними для забезпечення безпеки в цілому та економічної безпеки, зокрема є: фізико-географічні; демографічні; економічні. У теорії довгострокового тех ніко-економічного розвитку, загальної теорії управління, теорії сталого розви тку є управлінська та інституційна компонента, що характеризують причинно наслідкові зв'язки взаємозумовленості розвитку та управління від необхідності забезпечення економічної безпеки держави, суспільства та бізнесу. У другому розділі «Структурно-динамічна характеристика стану економічної безпеки «України» доведено, що у перші роки незалежності Україна мала великий потенціал для розвитку завдяки природним ресурсам та інфра структурі, проте економічний спад став одним із найглибших серед пострадян ських країн, а війна з 2022 року ще більш негативніше вплинула на економіч ний, соціальний та фінансовий стан держави. Російське вторгнення в Україну у 2022 році має риси експансії, спрямованої на захоплення територій, контроль над економічними ресурсами та політичний вплив. Цей акт значно послабив економічну стійкість країни, зокрема через руйнування інфраструктури, зни ження ВВП та втрату можливостей для міжнародної торгівлі, що є суттєвим викликом для економічної безпеки України. Через військові дії значна частина населення залишає країну, що призводить до скорочення трудових ресурсів і зменшення народжуваності. Високий рівень смертності та відтік робочої сили загрожують подальшому економічному розвитку України. Встановлено, що інформаційна економіка стає ключовим фактором еко номічної безпеки держави, завдяки збільшенню ролі інформаційно-комуніка ційних технологій у соціально-економічному розвитку. Перехід до інформа ційної економіки супроводжується зростанням частки інформаційного сек тору у ВВП, автоматизацією економічних процесів і створенням нових техно логічних галузей. Доведено, що основними цілями економічної безпеки в ін формаційній сфері є: захист економічних інтересів держави; забезпечення ор ганів влади та управління, підприємств та громадян достовірною, повною та своєчасною інформацією; реалізація прав громадян, організацій та держави на отримання, розповсюдження та використання інформації. Специфіка впливу інформаційних загроз на економічну безпеку має різні прояви на трьох різних рівнях: державному, корпоративному та особистісному. На державному рівні найбільшу загрозу економічній безпеці в інформаційній сфері представляє кі бершпигунство і маніпулювання унікальною розвідувальною інформацією, ведення інформаційних воєн, інформаційне домінування розвинених країн, ін формаційна нерівність усередині країни. На корпоративному рівні – навмисні та ненавмисні пошкодження інформаційних систем та інфраструктури, зовні шній та внутрішній кібершпигунство, безконтрольний доступ співробітників до мережі Інтернет, неграмотність та недбалість персоналу. На особистісному рівні загрозу економічній безпеці становить крадіжка персональних даних, кі бершпигунство з використанням банківських карток, кібершахрайство в ме режі Інтернет, SMS-шахрайство, атаки на системи, що масово використову ються у повсякденному житті, інтернет-залежність. У третьому розділі «Детермінанти інституційного забезпечення еконо мічної безпеки України» запропоновано тлумачення категорії економічна без пека. Економічна безпека держави – це здатність держави після будь-якого впливу (внутрішнього або зовнішнього) швидко повертатися у стан не гірший попереднього, зберігати свій стан як завгодно довго, а також поліпшувати та утримувати свій стан за умов будь-якого позитивного впливу на його детермі нанти (продовольчі, соціальні, виробничі, технологічні інформаційні, енерге тичні, фінансові, адміністративні, природноресурсні, міжнародні, інтелектуа льні, екологічні та складові охорони здоров‘я та військово-обороного сектору). Розроблена модель оцінки та моніторингу економічної безпеки України, заснована на принципах нечіткої логіки та когнітивного підходу, є ефективним інструментом для аналізу складних економічних систем. Вона поєднує кількі сні показники та експертні оцінки, забезпечуючи обробку слабо структурова них даних, включаючи змінні з нечіткими зв'язками між входом і виходом. Станом на 27.12.2024 року у математичному пакеті Мatlab 6.1 виконано екс перимент із застосуванням запропонованої методики, результати якої свід чать, що поточний стан економічної безпеки України до 2030 року оцінюється на низькому рівні (клас D). Встановлено, що механізм забезпечення економічної безпеки визна чається сукупністю елементів, встановлених законодавчими актами та еко номічними факторами (детермінантами), що дозволяє визначити загрози та об'єкти, які їм піддаються, а також сформувати систему засобів і способів за хисту від цих загроз, а забезпечення економічної безпеки в інформаційній сфері є ще більшою суспільно-соціальною, правовою, економічною та науко вою проблемою, яка може бути вирішена засобами ефективної державної політики. Державна політика забезпечення інформаційної безпеки визначає діяльність державних органів у сфері забезпечення інформаційної безпеки, включаючи гарантування прав усіх суб'єктів на інформацію, встановлення обов'язків та закріплення відповідальності державних органів за інформаційну безпеку всієї країни. Досягнення економічної безпеки держави передбачає на явність ефективного інституційного механізму забезпечення економічної без пеки. Інституційний механізм забезпечення економічної безпеки включає за конодавчу основу економічної безпеки та інституційні структури, які її забезпечують. Доведено, що інформаційна (цифрова) економіка породжує нові загрози для економічної безпеки держави, корпорацій і окремої особи та висуває нові вимоги до способів її забезпечення, зокрема до інституційного механізму. Запропонована система заходів щодо вдосконалення інституційного механізму та формування нової архітектури економічної безпеки в умовах цифрової еко номіки, яка може бути реалізована у розробленій моделі цифрової адаптивної системи підтримки прийняття рішень щодо забезпечення економічної безпеки.
Ескіз недоступний
Документ
ДИСЕРТАЦІЯ РОЗВИТОК АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ Спеціальність 051 Економіка 05 Соціальні та поведінкові науки Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТУСА, Вінниця, 2026) МІЩЕНКО ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ; Mishchenko V. V.
Міщенко В. В. Розвиток аграрного сектору України в умовах економічних перетворень. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 05 «Соціальні та поведінкові науки» за спеціальністю 051 «Економіка» – Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінниця, 2026. У дисертації розроблено теоретико-методологічні положення, практичні рекомендацій та концепції розвитку аграрного сектору України. У першому розділі «Теоретико-методичний базис функціонування аграрного сектору в умовах економічних перетворень» встановлено, що висока залежність аграрного сектора від природно-кліматичних умов ставить додаткові умови для забезпечення його розвитку, особливо в умовах війни в Україні. Визначено, що під ресурсним потенціалом аграрної галузі розуміється вся сукупність ресурсів, що є у розпорядженні підприємства і залучених у виробничий процес та господарський оборот і є сукупністю наступних видів ресурсів: природних, трудових, матеріально-технічних, інвестиційних, інформаційних, інноваційних, науково-виробничих, соціально-інфраструктурних. Встановлено, що під стійким розвитком аграрного сектора розуміти мемо «спрямовані процеси стабільного функціонування та планомірного розвитку аграрного сектора, що забезпечують економічно обґрунтоване розширене відтворення та підвищення рівня та якості життя сільського населення при збереженні природно-ресурсного потенціалу». Виокремлено п'ять напрямків розвитку аграрного сектору: економічний, соціальний, екологічний, демографічний та правовий. Доведено, що пріоритетними складовими стійкого розвитку аграрного сектору мають бути компоненти, що забезпечують процеси цифрової трансформації: в економіці – забезпечення ІТ-інфраструктурою та цифровізації виробництва; у соціальній сфері – забезпечення ІТ-інфраструктурою та цифрової трансформації життєзабезпечення населення; в екології – освоєння цифрових технологій, що зменшують забруднення навколишнього середовища та обсяг відходів; у нормативно-правовому напрямі – створення та розвиток інформаційно-консультаційних центрів, у т. ч., подолання інформаційної ізольованості населення. Систематизовано фактори, що визначають специфіку ініціації процесів цифрової трансформації аграрного сектора у розрізі чотирьох основних груп: галузеві особливості аграрного виробництва; територіальні особливості аграрного виробництва; особливості та рівень розвитку інноваційної системи сільського господарства, а також особливості інформаційного забезпечення галузі. Пріоритетними напрями цифровізації аграрного сектора, визначено: впровадження цифрових технологій інформатизації виробничих процесів; впровадження платформних інформаційних рішень; формування багатофункціональної системи, що забезпечує адекватне інформаційне забезпечення управління аграрним виробництвом; модернізацію інформаційної інфраструктури; раціоналізацію процесів інформаційної взаємодії господарюючих суб'єктів аграрного сектору. У другому розділі «Структурно-динамічна оцінка аграрного сектору України» доведено, що аграрний сектор України, як один із ключових елементів економіки країни, зазнав значних потрясінь після початку війни 24 лютого 2022 року в Україні. Аграрний сектор України перебуває в умовах масштабної кризи, спричиненої війною. Проте, попри всі виклики, галузь демонструє стійкість і адаптивність, зберігаючи стратегічне значення для економіки та продовольчої безпеки не лише України, а й усього світу. Основними викликами для аграрного сектору України є потреба в модернізації технічного оснащення, забезпечення високої якості продукції відповідно до міжнародних стандартів та зниження витрат на виробництво. Додатково, вплив війни висвітлив необхідність адаптації галузі до форс-мажорних обставин, включаючи покращення логістичних маршрутів та розвиток екологічно сталих технологій. Доведено, що форс-мажорний вплив на розвиток аграрного сектора України набув значення, особливо з початку повномаштабної війни з 24.02.2022 року, який можна віднести до категорії – катаклізм, події чи явища, які мають масштабний руйнівний вплив на природу, суспільство або економіку. Встановлено, що Вінницька область є однією з провідних агропромислових регіонів України, що спеціалізується на виробництві та промисловій переробці сільськогосподарської продукції. Вінниччина посідає перше місце в Україні за обсягами валової продукції сільського господарства, а аграрна галузь є ключовим фактором економічного розвитку регіону. Запропоновано системний підхід до оцінки стратегічного економічного потенціалу аграрного сектору Вінницької області, який враховує взаємозв’язок між його складовими: економіко-фінансовим, виробничо-технологічним, природно-екологічним, соціально-інтелектуальним, інституційним, політико-інтеграційним та енергетичним потенціалами. Такий підхід дозволяє оцінити аграрний сектор як цілісну динамічну систему з трьома основними стадіями розвитку: формування, зростання та використання. Це забезпечує комплексне розуміння потенціалу регіону та створює основу для розробки ефективних управлінських рішень. Встановлено, що важливим принципами державного регулювання системного розвитку аграрного сектору економіки є принцип державного протекціонізму, яка передбачає здійснення: субсидування розширеного відтворення; податкового та кредитного стимулювання; стимулювання продовольчої безпеки; підтримки широкого впровадження інноваційних технологій і продуктів; мотиваційних впливів, спрямованих на підвищення продуктивності праці та зростання ефективності виробництва; підтримки паритетної взаємодії сільськогосподарських організацій з іншими учасниками продовольчого ринку. В умовах цифрової трансформації державне регулювання має включати як традиційні інструменти (субсидування, підтримку інновацій, розвиток інфраструктури), так і сучасні підходи, орієнтовані на впровадження інформа ційних технологій. Це дозволить підвищити ефективність управління, забезпечити конкурентоспроможність сектору та зменшити залежність від природних факторів. У третьому розділі «Системний стійкий розвиток аграрного сектору України в умовах перетворень» доведено, що «точками опори» для системного розвитку аграрного сектора економіки є функціонування селянських (фермерських) господарств, автономно функціонуючих сільськогосподарських органі зацій і інтегрованих агропромислових формувань. Розроблено концепцію стійкого розвитку аграрного сектору, яка полягає у: системній державній політиці; співпраці учасників аграрного сектора; функціонуванні адресної державної допомоги; збалансованому розвитку; забезпеченні регіонального розвитку; задоволенні продовольчих потреб населення; використанні цифрових технологій; впровадженні прогресивних технологій організації виробництва. Для розробки стратегії та концепції розвитку аграрного сектору, на прикладі Вінницької області, зроблено PEST-аналіз стану аграрного сектору який допомагає виявити загрози та можливості, пов’язані з макросередовищем. Визначено, що стратегія розвитку аграрного сектору – це програма дій, спрямована на реалізацію пріоритетних стратегічних напрямів формування ключових складових розвитку аграрного сектора в умовах постійного впливу зовнішніх і внутрішніх загроз. Враховуючи ці положення розроблено алгоритм дій щодо розвитку аграрного сектору України. Запропоновано багатокомпонентний механізм створення та реалізації комплексної стратегії розвитку аграрного сектору. Визначено, що розширення площ органічного виробництва є важливим інструментом сталого розвитку аграрного сектору, який сприяє екологізації сільського господарства та зменшенню негативного впливу на довкілля. Разом із тим, результати кореляційно-регресійного аналізу для країн ЄС-27 засвідчили неоднозначний характер взаємозв’язку між розширенням органічних угідь і рівнем викидів парникових газів. Аналіз статистичних даних показав, що в окремих країнах Європи, таких як Німеччина, Данія, Нідерланди, Іспанія, Португалія, Фінляндія та Швейцарія, спостерігається сильний позитивний зв’язок між розширенням органічного виробництва та збільшенням викидів ПГ. Водночас у Норвегії та Литві зафіксовано обернено пропорційний взаємозв’язок, що свідчить про можливість зниження викидів ПГ за рахунок впровадження більш ефективних органічних технологій. Для України важливо адаптувати європейський досвід розвитку органічного землеробства, зокрема через перехід від екстенсивного до інтенсивного підходу. Запропоновано комплексну концепцію використання земель України під органічне виробництво. Доведено, що цифрова трансформація є ключовим інструментом модер нізації аграрного сектору, що сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів, оптимізації виробничих процесів та розвитку інноваційного середовища. Для забезпечення розвитку аграрного сектору України доцільно використовувати індустріально-інноваційну модель на основі технологічного підходу. Реалізація даного підходу можлива за умов створення «цифрової екосистеми» підприємств сільського господарства. Розроблено алгоритм цифрової трансформації аграрного сектору, у якому відображені зони відповідальності держави та агробізнесу як ключових учасників взаємодії. Цифровізація аграрного сектору передбачає два ключові етапи: впровадження цифрових технологій та платформних рішень, що включає автоматизацію процесів, використання аналітики та розвиток інноваційного середовища та цифровізацію управління підприємствами, що передбачає створення єдиних інформаційних си стем, інтеграцію даних і використання прогнозних моделей для оптимізації бізнес-процесів. Держава відіграє регуляторну та координаційну роль у процесі цифрової трансформації аграрного сектору, забезпечуючи нормативно-правову базу, підтримку інновацій та розвиток цифрової інфраструктури.
Ескіз
Документ
АНАТОМІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ Навчальний посібник для студентів першого освітнього рівня «Бакалавр» спеціальності С4 Психологія
(Вінниця, ДонНУ імені Василя Стуса, НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ, 2025) Вікторія Оверчук; Наталія Корольова
Вивчення анатомії та психофізіології є необхідним для розуміння зв’язку психологічних процесів з тими чи іншими морфологічними структурами як у нормі, так в разі патології. Навчальна дисципліна «Анатомія центральної нервової системи» слугує для створення у здобувачів вищої освіти необхідної основи наступного вивчення психології. Внаслідок його освоєння майбутні психологи повинні чітко зрозуміти існування зв’язку структури і функції, а також знати основні морфологічні субстрати, що відповідають за прояв психологічних явищ. Навчальний посібник розроблений відповідно до силабусу дисципліни та рекомендований для здобувачів і викладачів спеціальності С4 Психологія.
Ескіз
Документ
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ В ШКОЛІ Навчально-методичний посібник (електронне видання)
(Вінниця, ДонНУ імені Василя Стуса, ФАКУЛЬТЕТ ІСТОРІЇ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КАФЕДРА ІСТОРІЇ ТА АРХЕОЛОГІЇ, 2025) Інна МАРТИНЧУК, укладач; Надія ТЕМІРОВА, рецензент; Ірина РИБАК, рецензент
У посібнику зібрано теоретичний матеріал, практичні рекомендації та завдання для самостійної роботи здобувачів вищої освіти спеціальності «Історія та археологія» з навчальної дисципліни «Методика навчання історії в школі». Структурно посібник складається з навчальних тем, включених до програми з методики навчання історії в школі, планів семінарських та практичних занять, завдань для перевірки знань та самоосвіти.
Ескіз
Документ
ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ ІV Міжнародної науково-практичної конференції «ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ СУЧАСНИХ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» 05 листопада 2025 року
(Донецький національний університет імені Василя Стуса Факультет інформаційних і прикладних технологій, 2025) ВЕСЕЛОВСЬКА Наталія Ростиславівна, Голова редакційної колегії; АНІСІМОВА Ольга Миколаївна, член редакційної колегії; ВАСИЛЕНКО Валерія Юріївна, член редакційної колегії; ЛУЦЕНКО Алла Володимирівна, член редакційної колегії; РОДИГІН Костянтин Михайлович, член редакційної колегії; СЕГЕДА Сергій Андрійович, член редакційної колегії; ЧАЛЬЦЕВА Олена Михайлівна, член редакційної колегії
Збірник містить матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції «Прикладні аспекти сучасних міждисциплінарних досліджень». Тематика збірника окреслює актуальні проб-леми процесів міждисциплінарних наукових досліджень, які стосуються питань інформаційно-комунікаційної діяльності та документознавства, політичних технологій та державного управ-ління, прикладних інформаційних технологій, комп’ютерних технологій обробки даних, матема-тики, технологій інтернету речей, кібербезпеки, журналістики та соціальних комунікацій. Матеріали учасників конференції адресовано фахівцям та усім, хто цікавиться сучасним станом вивчення прикладних аспектів сучасних міждисциплінарних досліджень.