Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Матеріали Наукової бібліотеки Матеріали Наукової бібліотекиНаукові та навчально-методичні публікації Програмні продукти В цьому розділі викладаються комп`ютері програмні продукти розроблені викладачами та студентами університету
Нові надходження
Документ
Стратегія управління інтелектуальним потенціалом підприємств в умовах післявоєнного стану. ДИСЕРТАЦІЯ
(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2026) Гірдвайніс, В. А.; Hirdvainis, V.A.
Дисертацію присвячено обґрунтуванню та розробці теоретико-методологічного забезпечення, науково-методичних основ і практичних рекомендацій щодо формування стратегії управління інтелектуальним потенціалом підприємств в умовах післявоєнного стану.
У дослідженні поставлено і вирішено такі завдання: узагальнити понятійно-категоріальний апарат дослідження інтелектуального потенціалу підприємств; уточнити сутність, принципи та підходи до управління інтелектуальним потенціалом підприємств; визначити особливості формування та розвитку інтелектуального потенціалу підприємств в умовах післявоєнного стану; проаналізувати соціально-економічні умови функціонування підприємств України у післявоєнний період; дослідити стан та тенденції розвитку інтелектуального потенціалу підприємств; провести оцінку ефективності управління інтелектуальним потенціалом підприємств; розробити концептуальні засади формування стратегії управління інтелектуальним потенціалом підприємств; запропонувати рекомендації щодо удосконалення напрямів управління інтелектуальним потенціалом підприємств в контексті післявоєнного відновлення; сформувати пропозиції щодо підвищення ефективності управління інтелектуальним потенціалом підприємств у післявоєнний період.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у поглибленні теоретико-методичних положень та розробленні науково-практичних рекомендацій щодо формування стратегії управління інтелектуальним потенціалом підприємств в умовах післявоєнного стану.
У першому розділі узагальнено та систематизовано теоретичні підходи до дослідження інтелектуального потенціалу підприємств, що дозволило розкрити еволюцію наукових уявлень про його сутність від індустріальної до інформаційної економіки та встановити зростання ролі нематеріальних ресурсів у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств. Дістали подальшого розвитку положення щодо понятійно-категоріального апарату дослідження проблем стратегії управління інтелектуальним потенціалом підприємств у післявоєнних умовах, зокрема запропоновано розширене трактування інтелектуального потенціалу як інтегральної соціально-економічної категорії, що охоплює сукупність інтелектуальних, людських, інформаційних, науково-технічних і духовно-культурних ресурсів та визначає здатність підприємства до створення, накопичення і використання знань та інновацій. Уточнено сутність управління інтелектуальним потенціалом підприємства як цілеспрямованого, системного та безперервного процесу планування, формування, розвитку, оцінювання та використання інтелектуальних можливостей персоналу з урахуванням внутрішніх і зовнішніх факторів та післявоєнних трансформацій.
Проведено порівняльний аналіз категорій «інтелектуальний капітал» та «інтелектуальний потенціал», що дозволило чітко розмежувати їх зміст і встановити місце інтелектуального потенціалу в системі економічних категорій. Сформовано концептуальну карту суміжних понять, яка відображає взаємозв’язки між ключовими елементами інтелектуального розвитку підприємства. Досліджено наукові підходи до управління інтелектуальним потенціалом (системний, інноваційно-кадровий, інституційний та ризик-орієнтований), обґрунтовано доцільність їх інтеграції для забезпечення комплексного впливу на розвиток знань і компетенцій.
Дістали подальшого розвитку теоретичні та прикладні засади управління інтелектуальним потенціалом підприємств у післявоєнних умовах, які систематизовано як комплекс заходів, що поєднує стратегічний, кадровий, психологічний і цифровий підходи. Даний підхід передбачає використання компетентнісних моделей, впровадження гнучких форм зайнятості, розвиток цифрових платформ управління знаннями та забезпечення психологічної підтримки персоналу як складової формування інтелектуального потенціалу. Окрему увагу приділено проблемі відтоку кадрів і необхідності адаптації європейських кваліфікаційних стандартів як інструменту збереження людського капіталу, а також використанню методу Дельфі для прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності.
Удосконалено методичний підхід до інтегрованої оцінки психологічного благополуччя персоналу підприємства як стратегічного інструменту управління інтелектуальним потенціалом, що базується на поєднанні анкетування, психодіагностики, поведінкового аналізу та біофізіологічних методів оцінювання і реалізується через алгоритм моніторингу та корекції психологічного стану працівників. Проведено SWOT-аналіз управління інтелектуальним потенціалом у післявоєнних умовах, що дозволило визначити його комплексний, динамічний та адаптивний характер і обґрунтувати необхідність системного підходу до його розвитку.
У другому розділі проаналізовано соціально-економічні умови функціонування підприємств України в умовах післявоєнної трансформації, що характеризуються глибокими змінами ринку праці, зростанням плинності кадрів, розвитком дистанційних і гібридних форм зайнятості та посиленням впливу цифрових технологій. Досліджено стан і тенденції розвитку інтелектуального потенціалу підприємств, зокрема зафіксовано зниження рівня інноваційної активності та скорочення кількості інноваційно активних підприємств, що зумовлює необхідність посилення взаємодії бізнесу, науки та держави.
Встановлено, що підходи до управління інтелектуальним потенціалом суттєво залежать від масштабу підприємства: великі організації застосовують комплексні цифрові HRM- та knowledge management-системи, тоді як малі підприємства використовують гнучкі, менш формалізовані механізми управління знаннями.
Вперше розроблено методичний підхід до оцінювання інтелектуальної стійкості підприємства, який ґрунтується на інтегральному оцінюванні складових інтелектуального потенціалу та передбачає розрахунок узагальнюючого індексу інтелектуальної стійкості. Запропонований підхід включає систему індикаторів (цифрова зрілість, знаннєва критичність процесів, організаційно-географічна конфігурація, культура поширення знань, інноваційна активність), їх нормалізацію, застосування вагових коефіцієнтів і побудову інтегрального показника. Це дозволяє здійснювати комплексну діагностику стану підприємства, ідентифікувати критичні зони та формувати обґрунтовані управлінські рішення щодо підвищення інтелектуальної стійкості.
У третьому розділі удосконалено концептуальні засади формування стратегії управління інтелектуальним потенціалом підприємств, що базуються на інтеграції принципів системності, безперервності розвитку, інтелектуальної стійкості, цифровізації, адаптивності та культурно-поведінкової узгодженості. Обґрунтовано доцільність диференціації стратегічних підходів залежно від розміру підприємства та рівня ресурсного забезпечення, що підвищує ефективність управлінських рішень у кризових умовах.
Запропоновано рекомендації щодо удосконалення напрямів управління інтелектуальним потенціалом підприємств на основі концепції «проблеми – напрями вирішення – інновації», що забезпечує системність стратегічних рішень і їх практичну орієнтацію. Удосконалено інтегровану модель впровадження цифрових рішень для стратегічного управління інтелектуальним потенціалом, яка передбачає багаторівневу архітектуру управління та інтеграцію сучасних цифрових технологій.
Також удосконалено компонентну структуру багаторівневої цифрової платформи управління інтелектуальним потенціалом підприємства, що функціонує як чотирирівнева архітектура із замкненим операційним циклом і забезпечує безперервний обіг знань, компетенцій та управлінських рішень. Інтеграція цифрових технологій дозволяє підвищити точність оцінювання, ефективність використання знань та адаптивність підприємств до умов післявоєнної невизначеності.
Отримані результати дослідження мають теоретичне та практичне значення, оскільки розширюють наукові уявлення про управління інтелектуальним потенціалом підприємств і формують методичну основу для розроблення ефективних стратегій його розвитку в умовах післявоєнного відновлення економіки.
Документ
Дискурсивна зумовленість лексичної семантики термінів (на матеріалі сучасної урологічної термінології).ДИСЕРТАЦІЯ
(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2026) Пасєка, А. О.; Pasieka, A. O.
Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню української урологічної термінології як системи дискурсивно зумовлених мовних одиниць, що функціонують у межах сучасного медичного дискурсу. Сучасна лінгвістика розвивається в межах антропоцентричної парадигми, у якій мова постає як відображення когнітивної, комунікативної та соціокультурної діяльності людини. У цьому контексті особливої ваги набуває дискурсивний підхід, що дозволяє аналізувати термінологічні одиниці у взаємозв’язку з професійною комунікацією, інтенціями мовця, специфікою медичного середовища та міждисциплінарними взаємодіями. У сучасних умовах розвитку медичної науки й цифровізації професійного спілкування термінологія виступає не лише інструментом номінації, а й засобом організації фахового знання та комунікативної взаємодії.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю системного й комплексного аналізу української урологічної термінології як складника медичного дискурсу, що функціонує в умовах інтенсивного розвитку галузі, розширення міжнародної наукової взаємодії та потреби гармонізації національних терміносистем із міжнародними стандартами. Наявність синонімії, варіативності, неунормованих перекладних відповідників, а також міждисциплінарних нашарувань ускладнює функціонування термінів у професійному мовленні та потребує їх системного опису. У цьому зв’язку особливого значення набуває дослідження термінології як динамічної системи, що формується під впливом як мовних, так і позамовних чинників і реалізується в різних дискурсивних практиках.
Мета дослідження – здійснити комплексний аналіз структурних, семантичних, когнітивних і функціональних особливостей урологічних термінів сучасної української мови в межах медичного дискурсу. Для досягнення мети передбачено розв’язання таких завдань: з’ясувати теоретико-методологічні засади дослідження терміна; визначити співвідношення терміна і загальновживаного слова; охарактеризувати медичний дискурс як середовище функціонування термінології; простежити етапи становлення урологічної науки й термінології; проаналізувати лексико-семантичну організацію урологічної термінолексики; описати її структурно-словотвірні особливості.
Об’єкт дослідження – сучасна українська урологічна термінологія. Предмет дослідження – структурні, семантичні, когнітивні та функціональні особливості урологічних термінів у дискурсивних практиках. Матеріал дослідження становить корпус із 300 термінологічних одиниць, дібраних із наукових, навчальних і довідкових джерел, а також електронних ресурсів медичного спрямування.
Методологічною основою роботи є дискурсивний, комунікативно-прагматичний і когнітивний підходи. У дослідженні застосовано описовий метод, структурно-семантичний аналіз, дискурсивний метод, когнітивний підхід, а також елементи кількісного аналізу, що забезпечило всебічне вивчення урологічної терміносистеми.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що українську урологічну термінологію вперше комплексно розглянуто як дискурсивно зумовлену систему мовних одиниць, що функціонують у межах медичного дискурсу. Доведено, що терміни урології є не лише засобами номінації, а й репрезентантами спеціалізованого знання, які відображають фахову картину світу та забезпечують професійну комунікацію. Установлено системні типи семантичних відношень у межах терміносистеми, зокрема гіперо-гіпонімічні,
синонімічні, антонімічні та контрарні, що свідчать про її структурованість і водночас динамічність. Удосконалено класифікацію урологічної термінолексики за тематичними групами з урахуванням її семантичної структури та функціонального навантаження. Поглиблено характеристику структурно-словотвірних моделей термінів, зокрема синтетичних і аналітичних одиниць, дво- та багатокомпонентних терміносполук.
Теоретичне значення дослідження полягає в розвитку положень сучасного термінознавства, когнітивної лінгвістики та дискурсології, уточненні поняття терміна як багатовимірної мовної одиниці, а також у розширенні уявлень про функціонування галузевих терміносистем у межах інституційного дискурсу.
Практичне значення роботи визначається можливістю застосування її результатів у лексикографічній практиці, стандартизації медичної термінології, перекладацькій діяльності, науковій роботі медиків, а також у навчальному процесі під час викладання дисциплін термінознавчого та медіалінгвістичного спрямування.
У Розділі 1 обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження термінів сучасної урології в дискурсивних практиках, уточнено поняття терміна, визначено його співвідношення із загальновживаною лексикою, охарактеризовано медичний дискурс і його структурні компоненти. У Розділі 2 простежено історію становлення української урологічної термінології, окреслено основні етапи її розвитку, а також проаналізовано лексикографічні джерела медичної термінолексики. У Розділі 3 досліджено лексико-семантичну організацію урологічної термінології, зокрема здійснено тематичну класифікацію термінолексики, проаналізовано гіперо-гіпонімічні відношення, синонімію та антонімію. У Розділі 4 охарактеризовано структурно-словотвірні особливості термінів урології, зокрема синтетичні та аналітичні моделі, особливості побудови дво-, трьох- і багатокомпонентних терміноодиниць.Апробація здійснена в 6 наукових (одноосібних) публікаціях: 3 наукові публікації у фахових виданнях України (категорія Б); 3 матеріалів доповідей за результатами участі в наукових заходах.
Документ
LIBRARIES AS SPACES FOR DIGITAL HYGIENE: THEIR ROLE IN SHAPING CRITICAL THINKING AND MEDIA LITERACY
(Moldova. Chisinau., 2025) Anisimova, O.; LUKASH, H.
The article looks at how libraries can help people learn to think critically and be more aware of what they see on the internet, as society becomes more digital. The study looks at how libraries are communicating with people online and identifies new ways to get the public more interested in media. The esearch uses a variety of methods. These include looking at academic literature to study the theoretical foundations of digital hygiene and media literacy.The research also includes analysing content to examine programmes, activities and resources implemented by libraries. The research uses sociological surveys to assess the perception of libraries as spaces of digital security. The research also uses comparative and case study methods to investigate successful international and Ukrainian experiences. The results show that libraries are changing. They used to be places where people went to find books and other materials. Now, they are becoming places where people can talk to each other, learn, and work together on projects. They teach people how to use digital technology and help them to use information safely. The article suggests a way of classifying new models of library communication, including interactive-educational, partnership-network, clubdiscussion, digital-interactive, and creative-participatory models. The study highlights the practical significance of Ukrainian libraries’ experience in implementing media education programs, organizing trainings and workshops, and building partnerships with civil society organizations. The conclusions emphasize that libraries play a key role in the development of citizens’ information culture, contribute to countering disinformation, and support the formation of a conscious and responsible information user in the digital environment.
Документ
МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ТА ДЕКОНСТРУКЦІЇ «ГОРИЗОНТУ СПОДІВАНЬ» У СУЧАСНІЙ ОНОМАСТИЦІ
(Черкаси : Вид-во ФОП Іванченко І. С., 2026) Лукаш, Г.П.; Lukash, H.
Статтю присвячено аналізу трансформацій власної назви в умовах сучасної культурної парадигми інформаційного простору. Актуальність дослідження зумовлена зміною комунікативної природи оніма: від функції ідентифікації він еволюціонує в інструмент інтелектуальної гри та маніпуляції читацьким сприйняттям. Мета роботи –з’ясувати специфіку функціювання онімів різних розрядів (ідеонімів,антропонімів, топонімів, ергонімів, заголовків творів і кінофільмів) як засобу формування та деконструкції «горизонту сподівань» реципієнта.Наукова новизна полягає в системному аналізі механізмів руйнування онімної норми. Уперше на матеріалі українськоїпрози та кінематографа обґрунтовано термін «онімний глітч» (onymic glitch)–категорію, що позначає назви зі свідомо деформованою структурою або семантикою.Методологія поєднує методи структурно-семіотичного аналізу, дискурсивні практики та елементи рецептивної естетики для моделювання реакції реципієнта на онімну аномалію. Емпіричну базу становлять заголовки літературних творів (Ю.Іздрик, Ю.Андрухович та ін.), літературні оніми, назви сучасних українських кінофільмів та ергоніми.Виявлено, що деконструкція горизонту онімних сподівань реалізована через механізми графічної інтерференції онімів (уведення символів, кодів), семантичної редукції (назви-займенники, нульові назви) та гротескної стилізації. Доведено, що онімний глітч є маркером метамодернізму, де«збій» у назві стає ключовим художнім засобом, який перекодовує сприйняття твору.
Документ
СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОГО ТА ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ ТА ЦИФРОВІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
(Одеса: Видавничий дім "Гельветика", 2025) ЗІНЧЕНКО, О.; АНІСІМОВА, О.; МІЩУК, Є.; Zinchenko, O.; Anisimova, O.; Mishchuk, I.
У статті сформульовано положення щодо системного формування механізму розвитку економічного та фінансово потенціалу підприємства в умовах інтелектуалізації та цифровізації суспільства. Проаналізовано підходи науковців до визначення сутності та структури економічного потенціалу підприємства, запропоновано авторське трактування сутності даної категорії та її структури. Розроблені авторські положення, відповідно до яких механізм розвитку економічного потенціалу формуватиметься на основі симбіозу його фінансових та економічних складових з проекцією на використання резервів та можливостей інтелектуалізації та цифровізації суспільства. Запропоноване авторське бачення системи, заснованої на симбіозі економічного та фінансово потенціалу підприємства з урахуванням динамічних змін суспільства в межах світових глобалізаційнодиджиталізаційних процесів. Актуалізовано ключові фактори, що впливають на структуру механізму розвитку економічного та фінансового потенціалу підприємства на етапах формування, виявлення та використання наявного потенціалу. Візуалізовано алгоритм системного формування механізму розвитку економічного та фінансово потенціалу підприємства в умовах інтелектуалізації та цифровізації суспільства, яка базується, зокрема: на ураховуванні впливових факторів; застосуванні комплексу управлінських заходів щодо регулювання таких факторів; на удосконаленні системи нівелювання ймовірних ризиків; на формуванні механізму підвищення адаптивності підприємства до зміни умов діяльності з метою досягнення стійкої конкурентоспроможності.
Результати. Розкрито теоретичні та методологічні підходи щодо системного формування механізму розвитку економічного та фінансово потенціалу підприємства в умовах інтелектуалізації та цифровізації суспільства. На основі розглянутих підходів до визначення сутності та структури економічного та фінансового потенціалу підприємства розроблено авторські підходи до визначення сутності даної категорії та її структури. Виокремлено ключові фактори, що впливають на структуру механізму розвитку економічного та фінансового потенціалу підприємства. Візуалізовано систему формування механізму розвитку економічного та фінансового потенціалу підприємства в умовах інтелектуалізації та цифровізації суспільства.