The post-truth discourse and the politics of memory in the contemporary media spaces
Ескіз недоступний
Дата
2023
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Київ: Український культурологічний центр, Київський університет імені Бориса Грінченка
Анотація
This article concerns the emergence, definition, and characteristic of the phenomenon of “post-truth” and how its characteristics are used in connection with historical narratives by various political forces for their own goals. The article’s goal is to identify how historical narratives are used by the spreaders of post-truth for various results in domestic and foreign policy, or, in the case of the post-truth spreader being a contesting politician vying for power, for electoral support. The research utilizes historical-narrative and historical-comparative methods, alongside methods of discourse and content analysis. After reviewing the literature, it is observed that from the point of view of historical politics, the methods of spreading the post-truth pose a tempting prospect of ensuring the ideological unity of the nation (or a part of it). The creation of an ideological and informational climate in which history consisted only of the heroism of "Us" and the various affronts and capture of “our old territories” by "the Other" contributes to internal stability. However, such historical politics, while useful in an “information bubble” in domestic policy, can be easily exposed and deconstructed by the neighboring powers decried as “the Other”, blamed for various historical grievances (in the case of a reigning regime using post-truth historical narratives), or by political rivals debunking false claims (in the case of a contesting political force using such narratives in a democracy). The post-truth relies on charisma and cognitive bias, rather than specific historical knowledge, and can be used to strengthen existing political support, more so than converting others. Post-truth accelerates the involvement of media consumers and the growth of their confidence in the correctness of the ideology. However, regardless of its utilitarian positives for political forces, a choice in favor of post-truth is a voluntary choice in favor of misinformation, anti-intellectualism and deception.
Опис
У цій статті йдеться про виникнення, визначення та характеристику феномену «постправди» та про те, як різні політичні сили використовують її характеристики у зв’язку з історичними наративами для власних цілей. Мета статті – визначити, як саме розповсюджувачі постправди використовують історичні наративи для досягнення різних результатів у внутрішній і зовнішній політиці, або, у випадку, коли поширювач постправди є політиком, який бореться за владу; як постправду використовують в пошуках електоральної підтримки. У дослідженні використовуються історико-наративний та історико-порівняльний методи, а також методи дискурс-аналізу та контент-аналізу. Ознайомлення з літературою призвело до висновків, що з точки зору історичної політики методи поширення постправди створюють спокусливу перспективу забезпечення ідейної єдності нації або її частини. Внутрішній стабільності сприяє створення ідеологічного та інформаційного клімату, в якому історія складалася лише з героїзму «Нас» та різноманітних образ і захоплень «наших старих територій» «Іншим». Однак така історична політика, хоч і корисна в «інформаційній бульбашці» у внутрішній політиці, може бути легко викрита та деконструйована сусідніми державами, засудженими як «Інші», звинуваченими в різних історичних образах (у випадку правлячого режиму, який використовує постправдиві історичні наративи), або політичними суперниками, які розвінчують неправдиві твердження (у випадку, коли політична сила використовує такі наративи в демократії). Постправда спирається на харизму та когнітивну упередженість, а не на конкретні історичні знання, і може бути використана для зміцнення існуючої політичної підтримки, більше ніж для навернення інших до своєї політичної платформи. Постправда прискорює залучення медіаспоживачів і зростання їх впевненості в правильності своєї ідеології. Однак, незважаючи на утилітарні позитиви для політичних сил, вибір на користь постправди є добровільним вибором на користь дезінформації, антиінтелектуалізму та обману.
Ключові слова
history of Ukraine, information war, information warfare, historical memory, history policy, history of Ukraine, politics of memory, post-truth, propaganda, інформаційна війна, інформаційне протистояння, історична пам’ять, історична політика, історія України, політика пам’яті, постправда, пропаганда