Глобальні детермінанти розвитку циркулярної економіки в умовах системної кризи світового господарства. ДИСЕРТАЦІЯ
Ескіз недоступний
Дата
2026
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса
Анотація
Дисертаційну роботу присвячено поглибленню теоретико-методологічних засад розвитку циркулярної економіки в умовах системної кризи світового господарства, обґрунтуванню науково-методичних підходів до оцінювання рівня циркулярності країн та розробці науково-практичних рекомендацій щодо підвищення результативності циркулярної трансформації у контексті глобальних структурних змін.
У розділі 1 «Теоретичні основи становлення та формування циркулярної економіки в умовах системної кризи світового господарства» дістав подальшого розвитку понятійно-категоріальний апарат дослідження циркулярної економіки: здійснено систематизацію наукових підходів до її трактування як моделі відтворення, орієнтованої на утримання та відновлення цінності ресурсів, продуктів і матеріалів у межах повторюваних циклів, а також обґрунтовано зміну функціональної ролі циркулярних інструментів у кризових режимах – від «екологічно бажаних» до економічно необхідних рішень для підвищення стійкості виробничо-споживчих систем і ланцюгів створення вартості.
У межах теоретичного аналізу уточнено зміст системної кризи світового господарства як багатовимірного комплексу взаємопов’язаних дисбалансів, здатних формувати каскадні ефекти та підсилювати невизначеність у глобальних матеріально-виробничих системах, що обумовлює необхідність переходу до більш ресурсостійких траєкторій розвитку.
Розроблено та концептуально обґрунтовано кризово-циркулярний механізм утримання вартості (КЦМУВ+), який відображає логіку переходу від каналів кризового тиску й трансформації стимулів до вибору пріоритетних інструментів утримання/відновлення вартості (з урахуванням ієрархізації R-стратегій) та інституційної верифікації очікуваних результатів через систему показників.
На основі здійсненого дослідження сформовано узгоджену теоретичну рамку, що поєднує інституційні чинники розвитку циркулярної економіки (режими відповідальності та стимулів, зокрема механізми розширеної відповідальності виробника), технологічні передумови та управлінську логіку пріоритезації інструментів, що забезпечує внутрішню узгодженість подальших аналітичних і прикладних розділів дисертації.
У розділі 2 «Аналітичне підґрунтя розвитку циркулярної економіки в умовах системної кризи світового господарства» поглиблено прикладну аналітичну базу дисертації шляхом поєднання макрорівневого аналізу матеріально-ресурсних потоків із порівняльною оцінкою практик поводження з відходами та секторальною діагностикою інструментів циркулярної трансформації.
У межах розділу отримано конкретні аналітичні результати щодо неоднорідності національних моделей управління відходами: показано, що критичною є не лише інтенсивність відходоутворення, а насамперед структура поводження (відновлення/повернення в обіг, енергетична утилізація, захоронення) та якість інституційної відповіді (регуляторні стимули, інфраструктура, управлінські спроможності), що безпосередньо впливає на фактичну результативність циркулярних практик.
Ключовим здобутком секторального блоку є систематизація «профілів застосування» інструментів циркулярної економіки в матеріало- та енергоємних видах економічної діяльності: для енергетики та металургії виокремлено рішення ресурсоефективності, промислової симбіозності й залучення побічних продуктів та вторинної сировини; для будівництва – пріоритет екодизайну, модульності та проєктування для демонтажу; для електротехнічної галузі – перехід до дизайну для ремонту/розбирання, стандартизації компонентів і підтримки підходів «право на ремонт»; для роздрібної торгівлі – трансформація пакування та масштабування багаторазових систем; для легкої промисловості – подовження життєвого циклу виробів через ремонт/ресейл та технології циркулярності; для агропродовольчих систем – пріоритизація запобігання втратам, оптимізації ланцюгів постачання та інновацій моніторингу й планування.
Завершальним результатом розділу стало обґрунтування та формалізація науково-методичного підходу до оцінювання циркулярності країни як інтегральної характеристики, що агрегує економічну, соціальну та екологічну складові через побудову індексу циркулярності країни. Запропоновано декомпозицію індикаторів за макро-, мезо- та мікрорівнями, що забезпечує діагностику не лише інтегрального результату, а й структурних диспропорцій між рівнями оцінювання. Методика реалізується за чітким алгоритмом: формування матриці вихідних показників, побудова еталонного вектора з поділом індикаторів на стимулятори/дестимулятори, нормування та поетапне агрегування від індивідуальних до групових і блочних показників, із подальшим інтегруванням у підсумковий індекс.
Прикладну інтерпретацію результатів забезпечено через шкалу та групування країн за зонами циркулярності: зона циркулярної деградації, зона циркулярної трансформації, зона циркулярної стабілізації, зона циркулярного розвитку. Зазначене зонування дозволяє виявляти диспропорції між економічною, соціальною та екологічною складовими, фіксувати асиметрії між країнами «ядра» та «периферії» ЄС, а також ідентифікувати пріоритети державної політики відповідно до зони циркулярності.
У розділі 3 «Механізми ефективності розвитку циркулярної економіки в країнах світу у контексті глобальних змін» обґрунтовано прикладний інструментарій пояснення та вимірювання того, як саме механізми циркулярної економіки впливають на економічний розвиток і які управлінські акценти мають бути диференційованими для різних груп країн. З цією метою виконано парний кореляційний аналіз і сформовано систему предикторів циркулярності, що репрезентують економічну (продуктивність ресурсів, енергопродуктивність, інтенсивність викидів від промислових підприємств), соціальну (частка персоналу, зайнятого в НДДКР; витрати на соціальний захист; частка населення, підключеного до вторинного очищення вод) та екологічну (рівень переробки побутових відходів; індекс чистоти енергоспоживання; рівень водокористування) складові, які надалі використано як пояснювальні змінні економіко-математичного моделювання економічного розвитку країн.
У межах розділу побудовано класифікацію країн за поєднанням рівня економічного розвитку (ВВП) та ефективності впровадження циркулярних ініціатив: на основі дисперсійного аналізу підтверджено статистично значущі міжгрупові відмінності за досліджуваними індикаторами та обґрунтовано доцільність чотирикластерного рішення, а для ідентифікації належності країн до кластерів застосовано метод k-means, що забезпечив чітке розмежування груп за сукупністю обраних показників. На цій основі сформовано економетричні моделі економічного розвитку за кластерами та показано, що набір значущих предикторів і напрям їх впливу не є універсальними: для країн із середнім рівнем розвитку встановлено неоднозначну конфігурацію ефектів (зокрема наявні як позитивні, так і негативні впливи різних індикаторів), тоді як для країн із високим рівнем розвитку окреслено чіткіші акценти впливу, зокрема критичність екологічних параметрів. Додатково аргументовано доцільність використання коефіцієнта детермінації як кількісного індикатора результативності циркулярних стратегій і практичного критерію визначення стратегічних пріоритетів з урахуванням кластерної специфіки.
Завершальним прикладним результатом розділу стало удосконалення методології пріоритезації циркулярних стратегій для України, адаптованої до умов системної кризи та воєнного стану: запропоновано підхід, який інтегрує оцінювання галузевого розвитку, потенціалу циркулярної економіки та параметрів стійкості для ідентифікації пріоритетних секторів упровадження ініціатив. На цій основі визначено чотири пріоритетні стратегії для України: пріоритетності відновлюваних ресурсів, подовження життєвого циклу товарів, ревалоризації та відтворення екосистем, – реалізація яких формує науково обґрунтовані орієнтири державної політики економічного відновлення і сталого розвитку, підсилює адресність розподілу обмежених ресурсів, створює основу для галузевих дорожніх карт, підвищує стійкість економіки до зовнішніх шоків та підтримує інтеграцію України до європейського економічного простору.
Опис
The dissertation is devoted to advancing the theoretical and methodological foundations of circular economy development under a systemic crisis of the world economy, substantiating scientific and methodological approaches to assessing countries’ circularity levels, and elaborating research-based practical recommendations aimed at enhancing the effectiveness of circular transformation in the context of global structural change.
In Chapter 1, “Theoretical Foundations of the Emergence and Formation of the Circular Economy under a Systemic Crisis of the World Economy,” the conceptual and categorical framework of circular economy research is further developed. The study systematizes scholarly approaches that interpret the circular economy as a reproduction model focused on retaining and restoring value embodied in resources, products, and materials through recurrent cycles. It also substantiates a shift in the functional role of circular instruments in crisis conditions from “environmentally desirable” options to economically necessary solutions for strengthening the resilience of production-consumption systems and value chains.
Within the theoretical analysis, the dissertation уточнює the notion of a systemic crisis of the world economy as a multidimensional complex of interrelated imbalances capable of generating cascading effects and amplifying uncertainty in global material and production systems, thereby necessitating a transition toward more resource-resilient development trajectories. A crisis-circular value retention mechanism (CCVRM+) is developed and conceptually justified. It captures the logic of moving from channels of crisis pressure and incentive transformation to the selection of priority value retention/restoration instruments (taking into account the hierarchy of R- strategies) and the institutional verification of expected outcomes through a system of indicators.
Based on the conducted research, a coherent theoretical framework is constructed that integrates institutional drivers of circular economy development (responsibility and incentive regimes, including extended producer responsibility mechanisms), technological prerequisites, and the managerial logic of prioritizing instruments, thereby ensuring the internal coherence of subsequent analytical and applied chapters of the dissertation.
In Chapter 2, “Analytical Framework for Circular Economy Development under a Systemic Crisis of the World Economy,” the applied analytical base is deepened by combining a macro-level analysis of material and resource flows with a comparative assessment of waste management practices and a sectoral diagnosis of circular transformation instruments. The chapter provides specific analytical results regarding the heterogeneity of national waste management models, demonstrating that what is critical is not only waste generation intensity, but primarily the treatment structure (recovery/return to economic circulation, energy recovery, landfilling) and the quality of the institutional response (regulatory incentives, infrastructure, governance capacities), which directly determine the actual effectiveness of circular practices.
A key contribution of the sectoral block is the systematization of “application profiles” of circular economy instruments in material- and energy-intensive economic activities. For energy and metallurgy, the study identifies resource-efficiency solutions, industrial symbiosis, and the use of by-products and secondary raw materials; for construction, it prioritizes eco-design, modularity, and design for disassembly; for the electrical engineering sector, it emphasizes design for repair/disassembly, component standardization, and support for “right to repair” approaches; for retail, it focuses on packaging transformation and scaling reusable systems; for light industry, it highlights life-cycle extension through repair/resale and circular technologies; and for agri-food systems, it prioritizes loss prevention, supply-chain optimization, and monitoring and planning innovations.
The chapter culminates in substantiating and formalizing a scientific and methodological approach to assessing a country’s circularity as an integral characteristic that aggregates the economic, social, and environmental components through constructing a Country Circularity Index. A decomposition of indicators across macro-, meso-, and micro-levels is proposed, enabling diagnostics not only of the integral outcome but also of structural disproportions between assessment levels. The methodology follows a clear algorithm: formation of the initial indicator matrix; construction of a benchmark vector with a division into stimulators/destimulators; normalization; and stepwise aggregation from individual to group and block indicators, followed by integration into the final index.
Applied interpretation of results is ensured through a scale and grouping of countries into circularity zones: the circular degradation zone, circular transformation zone, circular stabilization zone, and circular development zone. This zoning makes it possible to identify disproportions among the economic, social, and environmental components, capture asymmetries between “core” and “peripheral” EU countries, and determine public policy priorities according to the relevant circularity zone.
In Chapter 3, “Mechanisms of Circular Economy Development Effectiveness in Countries Worldwide in the Context of Global Change,” an applied toolkit is substantiated to explain and measure how circular economy mechanisms influence economic development and which managerial emphases should be differentiated across country groups. To this end, pairwise correlation analysis is conducted and a system of circularity predictors is developed, representing the economic (resource productivity, energy productivity, industrial emission intensity), social (share of personnel engaged in R&D; social protection expenditure; share of population connected to secondary wastewater treatment), and environmental (municipal waste recycling rate; energy cleanliness index; water-use level) components. These predictors are subsequently used as explanatory variables in economic and mathematical modelling of countries’ economic development.
The chapter develops a classification of countries by the combination of economic development level (GDP) and the effectiveness of implementing circular initiatives. Based on analysis of variance, statistically significant intergroup differences across the studied indicators are confirmed, and the appropriateness of a four-cluster solution is substantiated. Cluster membership is identified using the k-means method, which ensures a clear separation of groups by the set of selected indicators. On this basis, econometric models of economic development are constructed by cluster, demonstrating that the set of significant predictors and the direction of their effects are not universal. For countries with a medium level of development, an ambiguous configuration of effects is identified (including both positive and negative influences of different indicators), whereas for highly developed countries clearer impact patterns are established, including the critical role of environmental parameters. Additionally, the use of the coefficient of determination is justified as a quantitative indicator of the effectiveness of circular strategies and a practical criterion for defining strategic priorities with regard to cluster specificity.
The chapter concludes with an applied result: the methodology for prioritizing circular strategies for Ukraine is refined and adapted to conditions of systemic crisis and martial law. An approach is proposed that integrates the assessment of sectoral development, circular economy potential, and resilience parameters to identify priority sectors for initiative implementation. On this basis, four priority strategies for Ukraine are defined: prioritization of renewable resources, extension of product life cycles, revalorization, and ecosystem restoration. Their implementation provides scientifically grounded benchmarks for public policy on economic recovery and sustainable development, strengthens the targeting of scarce resources, creates a basis for sectoral roadmaps, enhances resilience to external shocks, and supports Ukraine’s integration into the European economic space.
Ключові слова
циркулярна економіка, сталий розвиток, «зелена» економіка, системна криза світового господарства, економічний розвиток, предиктори економічного розвитку, глобальні детермінанти, оцінювання циркулярності, індекс циркулярності країни, економічна циркулярність, соціальна циркулярність, екологічна циркулярність, забруднення навколишнього середовища, управління відходами, фінансові виклики, механізми утримання вартості, кластеризація країн, пріоритезація циркулярних стратегій, тенденції, Європейський зелений курс, цифровізація, circular economy, sustainable development, green economy, systemic crisis of the world economy, economic development, predictors of economic development, global determinants, circularity assessment, national circularity index, economic circularity, social circularity, environmental circularity, environmental pollution, waste management, financial challenges, value retention mechanisms, country clustering, prioritization of circular strategies, trends, the European Green Deal, digitalization
Бібліографічний опис
Лозінський А. В. Глобальні детермінанти розвитку циркулярної економіки в умовах системної кризи світового господарства. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 292 «Міжнародні економічні відносини». Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінниця, 2026.