Місце археології та давньої історії України в інформаційній стратегії окупаційного режиму на Луганщині
Ескіз недоступний
Дата
2025
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Полтава: ЛНУ імені Тараса Шевченка
Анотація
У статті досліджено використання в режимній інформаційній стратегії археологічних матеріалів та історичних наративів окупаційними властями на Луганщині як інструментів пропаганди під час гібридної війни. Знайдено підтвердження інформації того, що окупанти активно маніпулюють історією для створення «спільного минулого» між українцями та росіянами з 2022 р., що суперечить спробам з 2014 р. створити «окрему новоросійську ідентичність». Проаналізовані приклади пропагандистських кампаній навколо археологічних знахідок, зроблених українськими вченими до війни, для перекручення історії. Відповідно, методи маніпуляції містять переробку історичних фактів про кочові народи Степу, створення наративів про «давнє спільне коріння», їх поширення через музейні експозиції, навчальні посібники і публікації в медіа. Окупаційні сили використовують ці наративи не лише для короткотривалої мобілізації підтримки серед місцевого населення, а й задля встановлення довготривалого контролю над культурним і меморіальним простором. Окремо розглянуто маніпуляції археологічними даними, коли знахідки, пов’язані з українською історією, намагаються приписати «ЛНР» чи «ДНР», при цьому прив’язуючи дані з праісторії до підтвердження образів «суворих луганців», навіть конкретно тодішнього ватажка окупаційної влади. Стаття зосереджує увагу на складності боротьби з подібними процесами, підкреслюючи важливість протидії історичним маніпуляціям, що здійснюються під час війни, що досі можливо в умовах низької довіри місцевого населення до окупаційних органів влади.
Опис
The article explores the use of archaeological materials and historical narratives by the occupying authorities in Luhansk as tools of propaganda within the regime’s informational strategy during the hybrid war. Evidence is provided that the occupiers actively manipulate history to create a “shared past” between Ukrainians and Russians since 2022, in opposition to attempts since 2014 to create a “separate Novorossiyan identity.” The article analyzes examples of propaganda campaigns around archaeological discoveries made by Ukrainian scholars before the war, which were distorted to rewrite history. The manipulation methods include the reworking of historical facts about the nomadic peoples of the Steppe, the creation of narratives about “ancient common roots,” and the dissemination of these narratives through museum exhibits, educational textbooks, and media publications. The occupying forces use these narratives not only for short-term mobilization of support among the local population but also to establish long-term control over the cultural and memorial space. The article also separately addresses the manipulation of archaeological data, where findings related to Ukrainian history are attributed to the “LPR” or “DPR,” linking prehistoric data to the reinforcement of the image of “tough Luhansk residents,” including the then leader of the occupation authorities. The article concludes on the complexity of combating such processes, emphasizing the importance of counteracting historical manipulation during wartime, which remains possible due to the low level of trust in the occupation authorities among the local population.
Ключові слова
гібридна війна, давня історія, історія України, інформаційне протистояння, праісторія, пропаганда, hybrid warfare, ancient history, history of Ukraine, information warfare, prehistory, propaganda