Перегляд за Автор "Залужна О."

Зараз показуємо 1 - 3 з 3
  • Ескіз недоступний
    Документ
    До питання розмежування термінів «фразеологізм» та «ідіома» в сучасній українсько- та англійськомовній фразеографії
    (Вінниця : ДонНУ імені Василя Стуса, 2024) Залужна О.
    Починаючи з широко відомої роботи Ш. Баллі (Bally, 2018), яка вперше побачила світ на початку 20-го століття, та до тепер різноманітні питання вивчення фразеологічних одиниць на матеріалі численних мов світу залишаються у фокусі уваги світової філологічної спільноти. Неослабний інтерес до вивчення фразеологічного складу мови, обумовлений з-поміж іншого тим, що фразеологізми виступають фокальною точкою кодування колективного менталітету, культури та світогляду носіїв мови, спонукав науковців не тільки до розробки різноманітних методологійних підходів, але і до ретельного дослідження одиниць фразеологічного складу мов світу з окремими лексичними та структурними компонентами в їхньому складі або за принципом номінації окремих фрагментів дійсності. Втім, не зважаючи на численні дослідження та детальну розробленість даної галузі мовознавчих досліджень, залишається коло питань, які досі потребують уточнення, зокрема відсутній одностайний підхід щодо уніфікованого терміну на позначення утворення, яке є одиницею фразеологічних досліджень. Крім того, у науковій літературі за темою спостерігається значна розбіжність між термінологічною базою українсько- та англійськомовних досліджень.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Лінгвоемоціологія як міждисциплінарна наука: генеза, еволюція, основні концепції
    (Дрогобич: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2024) Залужна О.; Колісник Д.
    Статтю присвячено комплексному аналізу становлення та розвитку лінгвістики емоцій як окремої міждисциплінарної галузі знань, яка вивчає мовні засоби вираження емоцій і їхнє функціонування у мові та мовленні. Розглянуто історичний контекст виникнення інтересу до вивчення емоцій у мові та сучасні тенденції у цій галузі. Особливу увагу приділено аналізу ключових концепцій визначення понять «емоція» та «почуття», підходів до класифікації емоційних явищ, які пропонуються різними науковими школами, а також аналізу впливу психології та філософії на розвиток лінгвістики емоцій. У статті зазначено, що лінгвоемоціологія активно розвивається завдяки інтеграції як лінгвістичних, так і нелінгвістичних підходів, що дозволяє більш глибоко зрозуміти природу емоцій та механізми їхнього вираження у мові. Об’єктом вивчення постає лінгвістика емоцій як наукова дисципліна, яка вивчає мовні засоби вираження емоцій та їхнє функціонування у мові. Предметом дослідження виступають лінгвістичні, психологічні та філософські підходи до вивчення емоційних станів людини. У статті проаналізовано основні концепції та підходи до вивчення емоцій, розроблені у межах філософії, психології та лінгвістики. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що лінгвоемоціологія – досить молода, проте дуже перспективна галузь мовознавства, яка активно розвивається завдяки залученню знань із суміжних наукових дисциплін, зокрема психології та філософії. Перед лінгвістами постає багато викликів, адже досі відсутній універсальний підхід до інтерпретації явищ «емоція» та «почуття». Наразі дослідники виокремлюють різні види емоцій, а створення єдиної класифікації емоційних явищ виглядає проблематичним. Розбудова лінгвістики емоцій відкриває нові можливості для інтеграції знань із різних наукових дисциплін і сприяє глибшому розумінню тісного взаємозв’язку між мовою та емоційним світом людини.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Потенціал дослідження емоційно-оцінної лексики в сучасному англійськомовному медіадискурсі (на матеріалі відеоблогів леді Колін Кемпбел)
    (Полтава : ПДАУ, 2024) Залужна О.; Ковтонюк А.
    У сучасній лінгвістіці панує загальна думка про нерозривний зв’язок емотивності з оцінністю та її фундаментом – оцінкою, що постає актуальним питанням у межах досліджень таких наук, як філософія, психологія, логіка, лінгвістика. Сутність мовної та мовленнєвої оцінності, особливості її прояву та класифікація й досі є предметом дискусій лінгвістів. Оцінка належить до сфери свідомості людини і є результатом формування цінностей, які набувають аксіологічної значущості. Як аксіологічна категорія, оцінка безпосередньо пов’язана з номінативною та комунікативною функціями мови, а, відтак, є антропоцентричною та універсальною, яка сприяє формуванню національної специфіки сприйняття світу. Аксіологічна природа оцінки реалізується у мові за допомогою різних лінгвістичних засобів – морфологічних, лексичних та синтаксичних, узагальненого інваріантного значення схвалення/несхвалення дій, процесів, явищ, фактів тощо. Т. А. Космеда зазначає, що «оцінка – це категорія, що об’єднує всі засоби, які має сучасна мова у своєму розпорядженні для категоризації й позначення розмаїття оцінних значень, що мотивовані зв’язками між мовцем і дійсністю». Втім, окрім семантичного підходу до визначення оцінки як лінгвістичної категорії, існують також дослідження, що опираються на її функціональну сторону – тобто категорію, яка відображає функцію слова або словосполучення в мовленні, пов’язану з вираженням емоцій або оцінки (наприклад, задоволення / незадоволення).