Категорія «колабораціонізм» як багатокомпонентний наратив в умовах війни
Ескіз недоступний
Дата
2022
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса
Анотація
Колабораціонізм як наратив в умовах війни був і залишається багатогранним і суперечливим
явищем. З одного боку – це провина і зрада, а з іншого боку – це вимушений крок та умова
виживання населення на окупованих територіях. В науковій літературі в різні часи на основі
історичного досвіду колабораціонізму в державах, які були окуповані, виокремлюють його види і
аналізують, через призму політичної доцільності, різноманітні прояви співпраці з окупантами.
Зацікавленість науковців темою колабораціонізму в першу чергу була пов’язана з другою
світовою війною, коли він набув масового характеру в окупованих нацистською Німеччиною країнах
західної, північної і східної Європи. Після другої світової війни, в європейській і радянській
історіографії категорія «колабораціонізм» набула негативного смислу і більшою мірою
політичного навантаження та емоційного забарвлення, що відбилось на її змістовному наповненні.
Наукові рефлексії навколо терміну «колабораціонізм» були переважно пов’язані з наступними
критеріями: прив’язкою до суб’єктності цього феномену: індивідуальний і колективний;
характером співпраці; національною, релігійною, ідеологічною приналежністю; економічними,
соціально-історичними умовами. Особливою рисою колабораціонізму в кожній державі було також
те, що ідеологічна складова була присутня в абсолютно всіх окупованих системах, різниця була
лише в характері домінування.
Звільнення окупованих територій поставило наступну проблему, яким чином змістовну
характеристику колабораціонізму інсталювати в нормативно-правову систему з відповідним
режимом. Європейська і радянська юриспруденція формулювали свої національні системи покарань
за колабораційну діяльність, керуючись логікою принципів режимного середовища.
Опис
Ключові слова
колабораціонізм, колабораційний уряд, колабораційна діяльність, колаборант, окупаційна влада