ДИСЕРТАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 081 «Право» 08 «Право»
Ескіз недоступний
Дата
2026
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Вінниця, ДонНУ
Анотація
Нешик О.С. Господарсько-правовий статус фермерського господарства. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» у галузі знань 08 «Право». – Донецький національний університет імені Василя Стуса Міністерства освіти і науки України, Вінниця, 2026.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню елементів господарсько-правового статусу фермерського господарства.
У розділі 1 «Загально-теоретична характеристика господарсько-правового статусу фермерського господарства» розглянуто поняття і класифікація фермерських господарств, генезис правової основи їх господарсько-правового статусу. Обґрунтовано, що в господарському праві поняття фермерського господарства має комплексний характер, сформоване на досвіді історичного розвитку, законодавчих та наукових положеннях стосовно його визначення, відображає реальний стан практики правозастосування, позначає а) суб’єктів господарювання зі статусом юридичної особи або статусом фізичної особи - підприємця, які здійснюють діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва і мають специфічні ознаки, які дозволяють відокремити їх від інших суб’єктів господарювання; б) організаційно-правову форму господарювання, яку громадяни обирають для самостійного або спільного з членами сім’ї та/або родичами здійснення підприємницької діяльності з виробництва, переробки, реалізації сільськогосподарської продукції. Виокремлено юридичні особливості сімейного фермерського господарства, утвореного в формі фізичної особи - підприємця, а саме: наявність установчого документа, можливість спільної діяльності членів сім’ї, формування складеного капіталу, обмеження щодо використання найманої праці. З урахуванням цих особливостей аргументовано, що правова природа таких фермерських господарств не зводиться до звичайного статусу підприємця, а дозволяє визначати саме фермерське господарство їх родовим поняттям.
Проведено класифікацію фермерських господарств за загальними критеріями, що застосовуються для групування суб’єктів господарювання та аграрного господарювання, яка дозволила визначити місце фермерських господарств серед суб’єктів господарювання, розкрити їх юридичні, економічні та функціональні особливості, та за такими підставами як організаційно-правова форма господарювання (юридична особа або фізична особа - підприємець); належність до сімейного фермерського господарства (може бути утворено зі статусом юридичної особи або нього); критерії доступу до різних видів державної підтримки (тривалість, умови, види діяльності тощо), які дозволяють найбільш повно представити значимі юридичні характеристики цих господарств.
Виділено три періоди генезису законодавчої основи господарсько-правового статусу фермерського господарства після набуття Україною незалежності, протягом яких сформовано структуру та зміст сучасної законодавчої основи ведення фермерського господарства. Конкретизовано напрями удосконалення законодавчого регулювання відносин щодо ведення фермерського господарства. Запропоновано в якості способу подолання правової невизначеності у питаннях організації та ведення фермерського господарства затвердження модельного статуту як регуляторної моделі цього господарства, в якому будуть запропоновані стандартизовані рішення щодо регулювання відносин з формування майнової основи, здійснення управління господарством, членських і трудових відносин, ліквідації та реорганізації господарства.
У розділі 2 «Характеристика основних елементів господарсько-правового статусу фермерського господарства» досліджено питання організації та припинення ведення фермерського господарства, правового режиму майна та земель цих господарств, структури та порядок управління ними. Конкретизовано умови утворення фермерського господарства, а саме: наявність у фізичної особи громадянства України та досягнення 18-річного віку; наявність сімейних та/або родинних відносин між засновниками фермерського господарства; належність засновнику (-ам) на праві власності або користування земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства або товарного сільськогосподарського виробництва, або особистого селянського господарства. Також проведено характеристику змісту організаційного та легалізаційного етапів порядку утворення фермерського господарства.
З’ясовано, що правова природа договору про створення сімейного фермерського господарства є близькою до договору про спільну діяльність та установчого договору, однак не тотожною їм через наявність певних особливостей, зумовлених сімейно-правовою природою відносин між членами господарства, їх особистою трудовою участю в діяльності господарства. Виявлено, що спеціальні вимоги до засновників та членів фермерського господарства зумовлюють, щоб при здійсненні поділу, злиття, приєднання фермерських господарств було забезпечено відповідність засновників (членів) нового (-их) господарства (-в) вимогам ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство», в інших випадках має здійснюватися подвійна реорганізація, тобто з одночасним перетворенням в іншу організаційно-правову форму юридичної особи.
Обґрунтовано, що правовий режим майна фермерського господарства становить окремий різновид правового режиму майна суб’єкта господарювання, його зміст детермінований особливостями організаційно-правової форми фермерського господарства, яка поєднує ознаки сімейно-родинного об’єднання та суб’єкта господарювання, і охоплює статичні та динамічні елементи.
Виявлено засадничі положення визначення правового режиму майна фермерського господарства: а) законодавче визначення видів майна, яке може перебувати у власності фермерського господарства; б) основним правовим титулом на майно є право власності (право спільної сумісної власності у фермерських господарствах без статусу юридичної особи), що визначає межі та способи здійснення правомочностей щодо майна; в) господарська правосуб’єктність фермерського господарства у майнових відносинах включає право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод; г) багаторівнева система джерел регулювання майнових відносин (закон, установчий документ, угоди між членами господарства), що дозволяє враховувати загальні та внутрішньо організаційні правила здійснення правомочностей щодо майна; ґ) право члена фермерського господарства на майно, зокрема на отримання частки майна господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у ньому у розмірі та порядку її отримання, визначених установчим документом фермерського господарства.
Розмежовано поняття «складений капітал фермерського господарства» та «майно фермерського господарства» таким чином, що перше поняття охоплює лише майнові внески членів господарства, тоді як друге включає як складений капітал, так і майно, набуте чи створене фермерським господарством у процесі його діяльності. У зв’язку з цим та з метою уніфікації категоріального апарату та усунення можливості різного тлумачення складу майнових активів фермерського господарств запропоновано внести зміни до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство». Запропоновано перелік питань щодо майна, яке потрібно відобразити в модельному статуті фермерського господарства.
Обґрунтовано, що правовими способами формування земель фермерського господарства є: а) перетворення на підставі прямої норми закону земельних прав членів фермерського господарства щодо земельних ділянок набутих його засновниками (членами) на праві приватної власності (у тому числі шляхом безоплатної приватизації) або на праві користування (зокрема оренди, емфітевзису), у земельні активи самого господарства; б) набуття фермерським господарством земельних ділянок на праві власності, користування у встановленому законом порядку. Аргументовано, що право фермерського господарства на володіння і користування земельними ділянками, які знаходяться у власності, користуванні його членів, виникає безпосередньо в силу припису Закону України «Про фермерське господарство», є похідним від права членів господарства, але самостійним і не потребує оформлення додаткових правочинів щодо передачі земельної ділянки до складеного капіталу чи укладення будь-яких угод між господарством та його членами.
З’ясовано, що сформовані на практиці моделі управління фермерськими господарствами мають високий ступінь варіативності та можуть втілюватися в фактичне одноосібне управління головою фермерського господарства або у корпоративну модель з функціонуванням загальних зборів та голови фермерського господарства. Доводиться, що особливістю порядку управління фермерським господарством є можливість участі членів господарства в управлінні без наявності частки в складеному капіталі.
Запропоновано перелік питань, які потрібно закріпити в модельному статуті фермерського господарства для формування стійкої та передбачуваної системи управління цими господарствами.
У розділі 3 «Інші особливості господарсько-правового статусу фермерського господарства» приділено увагу господарській правосуб’єктності фермерського господарства, впливу державної політики на господарсько-правовий статус фермерського господарства та захисту прав та законних інтересів цих господарств.
Виявлено й охарактеризовано структурну та функціональну ознаки господарської правосуб’єктності фермерського господарства. Структурна ознака господарської правосуб’єктності охоплює: а) об’єктивні права та обов’язки, визначені законом; б) суб’єктивні права й обов’язки, що виникають у фермерського господарства в процесі безпосереднього здійснення господарської діяльності. Функціональна ознака включає абстрактну (потенційну) правосуб’єктність, тобто здатність вступати у різні види господарських правовідносин, що виникає з моменту державної реєстрації господарства, та фактичну правосуб’єктність, яка реалізується під час здійснення господарської діяльності й залежить від наявності дозвільних документів, укладених договорів, структури управління господарством. Завдяки цим ознакам господарська правосуб’єктність фермерського господарства має динамічний характер, оскільки обсяг його прав та обов’язків конкретизується залежно від цілей господарської діяльності та визначається в момент вступу у правовідносини.
Обґрунтована доцільність для забезпечення належного рівня юридичної визначеності господарської правосуб’єктності фермерського господарства відповідно до принципу верховенства права здійснення нормативного розмежування прав та обов’язків фермерського господарства і його членів, визначення переліку прав і обов’язків фермерського господарства як суб’єкта господарювання; врегулювання механізмів реалізації правосуб’єктності через органи управління фермерського господарства з визначенням їх повноважень.
Конкретизовано, що державна політика розвитку фермерських господарств визначається метою і цілями державної регуляторної, аграрної політики, політики сільського розвитку, спрямовується на створення належних умов діяльності цих господарств, забезпечення сталого розвитку аграрного сектора та сільських територій, продовольчої безпеки, має законодавче підґрунтя, програмно-цільовий підхід, реалізується через систему методів, форм і засобів державного регулювання.
Проведено класифікацію державної підтримки фермерських господарств за підставами: а) метою (для провадження діяльності, диверсифікації виробництва, отримання послуг); б) умовою надання (безповоротна і поворотна); в) суб’єктним складом (новостворені господарства, сімейні господарства без статусу юридичної особи, господарства, потужності яких розміщено на певних територіях); г) способом отримання (на конкурсних засадах або без проведення конкурсу, через Державний аграрний реєстр або поза ним); ґ) джерелами надання (державний, місцеві бюджети, міжнародна технічна допомога та інші); д) змістом підтримки (кредити, часткова компенсація витрат, субсидії, бюджетні дотації та спеціальні бюджетні дотації, гранти).
Виділено напрями подальшого удосконалення правового забезпечення державної підтримки: дотримання принципу правової визначеності та усунення колізій нормативно-правових актів; узгодження з вимогами acquis ЄС щодо пріоритетності допомоги малим і сімейним фермерським господарствам, молодим фермерам та фермерським кооперативам; забезпечення функціонування Виплатної агенції, повного переходу до цифрових процедур через ДАР; забезпечення належного контролю за використанням коштів та дієвих засобів забезпечення виконання фермерськими господарствами зобов’язань та відповідальності за їх порушення.
Обґрунтовано, що критерієм визначення господарської юрисдикції земельних спорів за участі фермерських господарств є факт державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи або фізичної особи – підприємця на момент подачі позову, а також домінування приватного інтересу. Виявлено, що у спорах щодо управління фермерським господарством, порушень корпоративних прав членів господарства господарські суди застосовують аналогію закону, зокрема норми законів України «Про господарські товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» для подолання прогалин у регулюванні відносин діяльності фермерського господарства.
Доводиться, що ефективним способом захисту права фермерського господарства щодо володіння і користування земельною ділянкою, наданою його засновнику на праві постійного користування, виступає визнання права постійного користування земельною ділянкою, який може застосовуватися за аналогією визнання права власності за ст. 392 ЦК України.
Ключові слова: верховенство права, господарська діяльність, господарська організація, господарський спір; господарське судочинство, державна підтримка (допомога), захист прав, майно, організаційно-правова форма, правовий статус, принцип правової визначеності, публічний порядок, сталий розвиток, правовий режим, правовий титул, право власності, статутний (складений) капітал, сфера господарювання, суб’єкт господарювання, економіка, фермерське господарство.
Neshyk O.S. Economic and Legal Status of a Farming Enterprise. – Qualification scientific work as a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 081 “Law” in the field of knowledge 08 “Law”. – Vasyl' Stus Donetsk National University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Vinnytsia, 2026. The dissertation is devoted to a comprehensive study of the elements of the economic and legal status of a farming enterprise. Section 1 “General Theoretical Characteristics of the Economic and Legal Status of a Farming Enterprise” examines the concept and classification of farming enterprises and the genesis of the legal basis for their economic and legal status. It has been substantiated that in economic law, the concept of a farming enterprise is complex in nature, shaped by historical development, legislative and scientific provisions regarding its definition, reflects the actual state of law enforcement practice, and designates a) business entities with the status of a legal entity or the status of an individual entrepreneur, which operate in the field of agricultural production and have specific characteristics that distinguish them from other business entities; b) the legal form of business that citizens choose for independent or joint entrepreneurial activity with family members and/or relatives in the production, processing, and sale of agricultural products. The legal features of a family farming enterprise established in the form of an individual entrepreneur are identified, namely: the existence of a founding document, the possibility of joint activities of family members, the formation of statutory capital, and restrictions on the use of hired labor. Taking these features into account, it has been substantiated that the legal nature of such farming enterprises is not limited to the usual status of an entrepreneur, but allows the farming enterprise itself to be defined by its generic concept. Farming enterprises were classified according to general criteria used for grouping business entities and agricultural enterprises, which made it possible to determine the place of farming enterprises among business entities, reveal their legal, economic, and functional characteristics, and on such grounds as the legal form of business (legal entity or individual entrepreneur); belonging to a family farming enterprise (may be established with or without legal entity status); criteria for access to various types of state support (duration, conditions, types of activity, etc.), which allow for the most complete representation of the significant legal characteristics of these enterprises. Three periods of the genesis of the legislative basis for the economic and legal status of farming enterprises after Ukraine gained independence have been identified, during which the structure and content of the modern legislative basis for farming were formed. Directions for improving the legislative regulation of relations regarding farming enterprises have been specified. As a way to overcome legal uncertainty in matters of organization and management of a farming enterprise, it is proposed to approve a model charter as a regulatory model for this type of enterprise, which will propose standardized solutions for regulating relations concerning the formation of the property base, management of the enterprise, membership and labor relations, liquidation, and reorganization of the enterprise. Section 2 “Characteristics of the Main Elements of the Economic and Legal Status of a Farming Enterprise” examines issues related to the organization and termination of a farming enterprise, the legal regime governing the property and land of such farming enterprises, and their structure and management. The conditions for establishing a farming enterprise are specified, namely: the individual must be a citizen of Ukraine and at least 18 years of age; there must be family and/or kinship ties between the founders of a farming enterprise; the founder(s) must have ownership or use rights to a land plot intended for farming or commercial agricultural production, or personal peasant farming. The content of the organizational and legalization stages of the procedure for establishing a farming enterprise is also characterized. It has been found that the legal nature of the agreement on the establishment of a family farming enterprise is similar to that of a joint activity agreement and a memorandum of association, but not identical to them due to certain features determined by the family-law nature of the relations between members of the farming enterprise and their personal labor participation in the activities of the farming enterprise. It has been found that special requirements for the founders and members of the farming enterprise require that, when dividing, merging, or joining farming enterprises, the founders (members) of the new farming enterprise(s) comply with the requirements of Article 3 of the Law of Ukraine “On Farming Enterprises”, in other cases a double reorganization must be carried out, i.e., with a simultaneous transformation into another legal form of a legal entity. It has been substantiated that the legal regime of property of a farming enterprise is a separate type of legal regime of business entity property, the content of which is determined by the peculiarities of the legal form of a farming enterprise, which combines the features of a family association and a business entity, and covers static and dynamic elements. The fundamental provisions for determining the legal regime of farm property have been identified: a) legislative definition of the types of property that may be owned by a farming enterprise; b) the main legal title to property is the right of ownership (the right of joint ownership in farming enterprises without legal entity status), which defines the limits and methods of exercising rights over property; c) the economic legal capacity of a farming enterprise in property relations includes the right to dispose of and acquire property on the basis of civil law agreements; d) a multi-level system of sources of regulation of property relations (law, founding document, agreements between members of the farming enterprise), which allows for the consideration of general and internal organizational rules for exercising rights to property; e) the right of the member of the farming enterprise to property, in particular to receive a share of the property of a farming enterprise upon its liquidation or in the event of termination of membership in it, in the amount and manner of its receipt, as determined by the founding document of the farming enterprise. The concepts of “statutory capital of a farming enterprise” and “property of a farming enterprise” are differentiated in such a way that the first concept covers only the property contributions of farming enterprise members, while the second includes both statutory capital and property acquired or created by the farming enterprise in the course of its activities. In this regard, and in order to unify the categorical apparatus and eliminate the possibility of different interpretations of the composition of the property assets of farming enterprises, it is proposed to amend Article 19 of the Law of Ukraine “On Farming Enterprises”. A list of issues regarding property that needs to be reflected in the model charter of a farming enterprise is proposed. It has been substantiated that the legal means of forming the land of a farming enterprise are: a) conversion, on the basis of a direct provision of law, of the land rights of members of a farming enterprise to land plots acquired by its founders (members) on the basis of private ownership (including through free privatization) or on the basis of the right of use (in particular, lease, emphyteusis) into the land assets of the farming enterprise itself; b) acquisition of land plots by the farming enterprise on the basis of ownership or use in accordance with the procedure established by law. It has been justified that the right of a farming enterprise to own and use land plots that are owned or used by its members arises directly from the provisions of the Law of Ukraine “On Farming Enterprises” and is derived from the rights of the members of the farming enterprise, but is independent and does not require the execution of additional legal acts regarding the transfer of land plots to the statutory capital or the conclusion of any agreements between the farming enterprise and its members. It has been established that the models management of farming enterprises developed in practice are highly variable and can be implemented in the form of actual sole management by the head of the farming enterprise or in the form of a corporate model with a general meeting and the head of the farming enterprise. It has been proven that a distinctive feature of the management of a farming enterprise is the possibility for members of the farming enterprise to participate in management without owning a share in the capital. A list of issues that need to be enshrined in the model charter of a farming enterprise has been proposed in order to form a stable and predictable system of management of these farming enterprises. Section 3 “Other Features of the Economic and Legal Status of a Farming Enterprise” focuses on the economic legal capacity of a farming enterprise, the impact of state policy on the economic and legal status of a farming enterprise, and the protection of the rights and legitimate interests of these farming enterprises. The structural and functional characteristics of the economic legal capacity of a farming enterprise have been identified and described. The structural feature of economic legal capacity covers: a) objective rights and obligations defined by law; b) subjective rights and obligations that arise for a farming enterprise in the process of directly carrying out economic activities. The functional feature includes abstract (potential) legal capacity, i.e., the ability to enter into various types of economic legal relations arising from the moment of state registration of the farming enterprise, and actual legal capacity, which is realized during the conduct of economic activities and depends on the availability of permits, concluded contracts, and the structure of farm management. Thanks to these features, the economic legal capacity of a farming enterprise is dynamic in nature, since the scope of its rights and obligations is specified depending on the objectives of economic activity and is determined at the moment of entering into legal relations. Expediency to ensure an adequate level of legal certainty of the economic legal capacity of a farming enterprise in accordance with the principle of the rule of law, the implementation of a regulatory distinction between the rights and obligations of a farming enterprise and its members, the definition of a list of rights and obligations of a farming enterprise as a business entity; the regulation of the mechanisms for exercising legal capacity through the management bodies of the farming enterprise, defining their powers, have been substantiated. It is specified that the state policy for the development of farming enterprises is determined by the goals and objectives of state regulatory, agricultural, and rural development policies, is aimed at creating appropriate conditions for the activities of these farming enterprises, ensuring the sustainable development of the agricultural sector and rural areas, food security, has a legislative basis, a program-targeted approach, and is implemented through a system of methods, forms, and means of state regulation. State support for farming enterprises has been classified on the basis of: a) purpose (for conducting activities, diversifying production, obtaining services); b) conditions for provision (non-repayable and repayable); c) subject composition (newly established farming enterprises, family farming enterprises without legal entity status, farming enterprises located in certain territories); d) method of obtaining (on a competitive basis or without competition, through the State Agrarian Register or outside it); e) sources of provision (state, local budgets, international technical assistance, and others); f) content of support (loans, partial compensation of expenses, subsidies, budget subsidies and special budget subsidies, grants). Areas for further improvement of the legal framework for state support have been identified: compliance with the principle of legal certainty and elimination of conflicts between regulatory acts; alignment with the requirements of the EU acquis regarding the priority of assistance to small and family farming enterprises, young farmers, and farming cooperatives; ensuring the functioning of the Paying Agency, full transition to digital procedures through the DAR (State Agrarian Register); ensuring proper control over the use of funds and effective means of ensuring that farming enterprises fulfill their obligations and are held accountable for violations. It has been established that the criterion for determining the economic jurisdiction of land disputes involving farming enterprises is the fact of state registration of the farming enterprise as a legal entity or individual entrepreneur at the time of filing the claim, as well as the dominance of private interest. It has been found that in disputes concerning the management of a farming enterprise and violations of the corporate rights of farm members, commercial courts apply analogy of law, in particular the provisions of the Laws of Ukraine “On Commercial Companies” and “On Limited and Additional Liability Companies” to overcome gaps in the regulation of activities of a farming enterprise. It has been proven that an effective way to protect the rights of a farming enterprise to own and use a land plot granted to its founder on the basis of permanent use is to recognize the right of permanent use of the land plot, which can be applied by analogy with the recognition of ownership rights under Article 392 of the Civil Code of Ukraine.
Neshyk O.S. Economic and Legal Status of a Farming Enterprise. – Qualification scientific work as a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 081 “Law” in the field of knowledge 08 “Law”. – Vasyl' Stus Donetsk National University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Vinnytsia, 2026. The dissertation is devoted to a comprehensive study of the elements of the economic and legal status of a farming enterprise. Section 1 “General Theoretical Characteristics of the Economic and Legal Status of a Farming Enterprise” examines the concept and classification of farming enterprises and the genesis of the legal basis for their economic and legal status. It has been substantiated that in economic law, the concept of a farming enterprise is complex in nature, shaped by historical development, legislative and scientific provisions regarding its definition, reflects the actual state of law enforcement practice, and designates a) business entities with the status of a legal entity or the status of an individual entrepreneur, which operate in the field of agricultural production and have specific characteristics that distinguish them from other business entities; b) the legal form of business that citizens choose for independent or joint entrepreneurial activity with family members and/or relatives in the production, processing, and sale of agricultural products. The legal features of a family farming enterprise established in the form of an individual entrepreneur are identified, namely: the existence of a founding document, the possibility of joint activities of family members, the formation of statutory capital, and restrictions on the use of hired labor. Taking these features into account, it has been substantiated that the legal nature of such farming enterprises is not limited to the usual status of an entrepreneur, but allows the farming enterprise itself to be defined by its generic concept. Farming enterprises were classified according to general criteria used for grouping business entities and agricultural enterprises, which made it possible to determine the place of farming enterprises among business entities, reveal their legal, economic, and functional characteristics, and on such grounds as the legal form of business (legal entity or individual entrepreneur); belonging to a family farming enterprise (may be established with or without legal entity status); criteria for access to various types of state support (duration, conditions, types of activity, etc.), which allow for the most complete representation of the significant legal characteristics of these enterprises. Three periods of the genesis of the legislative basis for the economic and legal status of farming enterprises after Ukraine gained independence have been identified, during which the structure and content of the modern legislative basis for farming were formed. Directions for improving the legislative regulation of relations regarding farming enterprises have been specified. As a way to overcome legal uncertainty in matters of organization and management of a farming enterprise, it is proposed to approve a model charter as a regulatory model for this type of enterprise, which will propose standardized solutions for regulating relations concerning the formation of the property base, management of the enterprise, membership and labor relations, liquidation, and reorganization of the enterprise. Section 2 “Characteristics of the Main Elements of the Economic and Legal Status of a Farming Enterprise” examines issues related to the organization and termination of a farming enterprise, the legal regime governing the property and land of such farming enterprises, and their structure and management. The conditions for establishing a farming enterprise are specified, namely: the individual must be a citizen of Ukraine and at least 18 years of age; there must be family and/or kinship ties between the founders of a farming enterprise; the founder(s) must have ownership or use rights to a land plot intended for farming or commercial agricultural production, or personal peasant farming. The content of the organizational and legalization stages of the procedure for establishing a farming enterprise is also characterized. It has been found that the legal nature of the agreement on the establishment of a family farming enterprise is similar to that of a joint activity agreement and a memorandum of association, but not identical to them due to certain features determined by the family-law nature of the relations between members of the farming enterprise and their personal labor participation in the activities of the farming enterprise. It has been found that special requirements for the founders and members of the farming enterprise require that, when dividing, merging, or joining farming enterprises, the founders (members) of the new farming enterprise(s) comply with the requirements of Article 3 of the Law of Ukraine “On Farming Enterprises”, in other cases a double reorganization must be carried out, i.e., with a simultaneous transformation into another legal form of a legal entity. It has been substantiated that the legal regime of property of a farming enterprise is a separate type of legal regime of business entity property, the content of which is determined by the peculiarities of the legal form of a farming enterprise, which combines the features of a family association and a business entity, and covers static and dynamic elements. The fundamental provisions for determining the legal regime of farm property have been identified: a) legislative definition of the types of property that may be owned by a farming enterprise; b) the main legal title to property is the right of ownership (the right of joint ownership in farming enterprises without legal entity status), which defines the limits and methods of exercising rights over property; c) the economic legal capacity of a farming enterprise in property relations includes the right to dispose of and acquire property on the basis of civil law agreements; d) a multi-level system of sources of regulation of property relations (law, founding document, agreements between members of the farming enterprise), which allows for the consideration of general and internal organizational rules for exercising rights to property; e) the right of the member of the farming enterprise to property, in particular to receive a share of the property of a farming enterprise upon its liquidation or in the event of termination of membership in it, in the amount and manner of its receipt, as determined by the founding document of the farming enterprise. The concepts of “statutory capital of a farming enterprise” and “property of a farming enterprise” are differentiated in such a way that the first concept covers only the property contributions of farming enterprise members, while the second includes both statutory capital and property acquired or created by the farming enterprise in the course of its activities. In this regard, and in order to unify the categorical apparatus and eliminate the possibility of different interpretations of the composition of the property assets of farming enterprises, it is proposed to amend Article 19 of the Law of Ukraine “On Farming Enterprises”. A list of issues regarding property that needs to be reflected in the model charter of a farming enterprise is proposed. It has been substantiated that the legal means of forming the land of a farming enterprise are: a) conversion, on the basis of a direct provision of law, of the land rights of members of a farming enterprise to land plots acquired by its founders (members) on the basis of private ownership (including through free privatization) or on the basis of the right of use (in particular, lease, emphyteusis) into the land assets of the farming enterprise itself; b) acquisition of land plots by the farming enterprise on the basis of ownership or use in accordance with the procedure established by law. It has been justified that the right of a farming enterprise to own and use land plots that are owned or used by its members arises directly from the provisions of the Law of Ukraine “On Farming Enterprises” and is derived from the rights of the members of the farming enterprise, but is independent and does not require the execution of additional legal acts regarding the transfer of land plots to the statutory capital or the conclusion of any agreements between the farming enterprise and its members. It has been established that the models management of farming enterprises developed in practice are highly variable and can be implemented in the form of actual sole management by the head of the farming enterprise or in the form of a corporate model with a general meeting and the head of the farming enterprise. It has been proven that a distinctive feature of the management of a farming enterprise is the possibility for members of the farming enterprise to participate in management without owning a share in the capital. A list of issues that need to be enshrined in the model charter of a farming enterprise has been proposed in order to form a stable and predictable system of management of these farming enterprises. Section 3 “Other Features of the Economic and Legal Status of a Farming Enterprise” focuses on the economic legal capacity of a farming enterprise, the impact of state policy on the economic and legal status of a farming enterprise, and the protection of the rights and legitimate interests of these farming enterprises. The structural and functional characteristics of the economic legal capacity of a farming enterprise have been identified and described. The structural feature of economic legal capacity covers: a) objective rights and obligations defined by law; b) subjective rights and obligations that arise for a farming enterprise in the process of directly carrying out economic activities. The functional feature includes abstract (potential) legal capacity, i.e., the ability to enter into various types of economic legal relations arising from the moment of state registration of the farming enterprise, and actual legal capacity, which is realized during the conduct of economic activities and depends on the availability of permits, concluded contracts, and the structure of farm management. Thanks to these features, the economic legal capacity of a farming enterprise is dynamic in nature, since the scope of its rights and obligations is specified depending on the objectives of economic activity and is determined at the moment of entering into legal relations. Expediency to ensure an adequate level of legal certainty of the economic legal capacity of a farming enterprise in accordance with the principle of the rule of law, the implementation of a regulatory distinction between the rights and obligations of a farming enterprise and its members, the definition of a list of rights and obligations of a farming enterprise as a business entity; the regulation of the mechanisms for exercising legal capacity through the management bodies of the farming enterprise, defining their powers, have been substantiated. It is specified that the state policy for the development of farming enterprises is determined by the goals and objectives of state regulatory, agricultural, and rural development policies, is aimed at creating appropriate conditions for the activities of these farming enterprises, ensuring the sustainable development of the agricultural sector and rural areas, food security, has a legislative basis, a program-targeted approach, and is implemented through a system of methods, forms, and means of state regulation. State support for farming enterprises has been classified on the basis of: a) purpose (for conducting activities, diversifying production, obtaining services); b) conditions for provision (non-repayable and repayable); c) subject composition (newly established farming enterprises, family farming enterprises without legal entity status, farming enterprises located in certain territories); d) method of obtaining (on a competitive basis or without competition, through the State Agrarian Register or outside it); e) sources of provision (state, local budgets, international technical assistance, and others); f) content of support (loans, partial compensation of expenses, subsidies, budget subsidies and special budget subsidies, grants). Areas for further improvement of the legal framework for state support have been identified: compliance with the principle of legal certainty and elimination of conflicts between regulatory acts; alignment with the requirements of the EU acquis regarding the priority of assistance to small and family farming enterprises, young farmers, and farming cooperatives; ensuring the functioning of the Paying Agency, full transition to digital procedures through the DAR (State Agrarian Register); ensuring proper control over the use of funds and effective means of ensuring that farming enterprises fulfill their obligations and are held accountable for violations. It has been established that the criterion for determining the economic jurisdiction of land disputes involving farming enterprises is the fact of state registration of the farming enterprise as a legal entity or individual entrepreneur at the time of filing the claim, as well as the dominance of private interest. It has been found that in disputes concerning the management of a farming enterprise and violations of the corporate rights of farm members, commercial courts apply analogy of law, in particular the provisions of the Laws of Ukraine “On Commercial Companies” and “On Limited and Additional Liability Companies” to overcome gaps in the regulation of activities of a farming enterprise. It has been proven that an effective way to protect the rights of a farming enterprise to own and use a land plot granted to its founder on the basis of permanent use is to recognize the right of permanent use of the land plot, which can be applied by analogy with the recognition of ownership rights under Article 392 of the Civil Code of Ukraine.
Опис
ДИСЕРТАЦІЯ
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
081 «Право»
08 «Право»
Подається на здобуття ступеня доктора філософії
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
Науковий керівник: Дорошенко Ліна Миколаївна, доктор юридичних наук, професор
Вінниця – 2026
Ключові слова
the rule of law, economic (commercial) activity, economic organization, commercial dispute, commercial litigation, state support (aid), protection of rights, property, legal form, legal status, the principle of legal certainty, public order, sustainable development, legal regime, legal title, ownership, statutory (contributed) capital, sphere of economic activity, business entity, economy, farming enterprise, верховенство права, господарська діяльність, господарська організація, господарський спір, господарське судочинство, державна підтримка (допомога), захист прав, майно, організаційно-правова форма, правовий статус, принцип правової визначеності, публічний порядок, сталий розвиток, правовий режим, правовий титул, право власності, статутний (складений) капітал, сфера господарювання, суб’єкт господарювання, економіка, фермерське господарство