Перегляд за Автор "Kosmeda,T."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Лінгвістична ментіологія: розвиток гіпотези О. Потебні про природу мови, ірреальні типи комунікації та теорія «катастрофи» мови.
    (Черкаси: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2024) Космеда, Т. А.; Kosmeda,T.
    Продемонстровано особливості розвитку методологійних положень О. Потебні щодо гіпотези про божественне походження мови та феномен природи мови, які спроєктовано на (1) гіпотетичне вчення С. Вакуленка щодо виокремлення ірреальних типів ієрархійної комунікації, які презентовано на шкалі оцінки, та (2) теорію «катастрофи мови», що пов’язана з моделюванням брехні, яка є основою «диявольського мовлення» і базується на маніпулятивних комунікативних стратегіях презентації неправди з відповідними семантичними та прагматичними актуалізаторами ідеологем і міфологем, впливі на викривлення мовної свідомості, моделюванні псевдодійсності. У традиційному християнському світобаченні, світорозумінні і світосприйнятті презентовано систему кількох видів ірреальної комунікації в багатоярусних площинах з актуалізацією мов, що мають різну природу (ментальних, духовних, безсловесних і звукових, матеріальних, плотських). Дослідження виконане у фокусі проблематики лінгвістичної ментіології, або лінгвістики брехні. Для ілюстрації теоретичних положень залучено інтернет-мовлення, що характеризує дискурс путіна як виразного типу маніпулятора-брехуна, презентанта «згубного мовлення», для реалізації якого використано маніпуляції замовчування чи приховування правдивої інформації, її перекручення, підміна понять, вербалізація лукавства, створення маніпулятивної символіки, образності, умовних термінів тощо. Ідеться про актуалізацію форм інформаційної війни.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Психолінгвістика в Україні –від зародження ідей наприкінці XIXстоліття до народження та розвитку в тоталітарний та посттоталітарний періоди
    (Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2025) Космеда,Т.; Папіш, В.; Kosmeda,T.; Papish, V.
    У статті запропоновановсебічний огляд історичних коренів, особливостейвиникнення та сучасного розвитку української психолінгвістики, водночас підкреслено її унікальнийнаціональний шлях та інтелектуальну спадщину. Спростованохибне уявлення про те, що українська психолінгвістика була відсутнязагаломабо не мала належного розвиткув радянський період. Натомість доведено потребу визнання міцної, хоча й придушеної наукової традиції, сформованої такими постатями, як Олександр Потебня, Іван Франко, Дмитро Овсянико-Куликовський та інші. За часів тоталітарного режиму чимало українських наукових праць було опубліковано російською мовою або приписано радянській науці, що сприяло поширенню колоніального наративу, у якому було маргіналізовано національні досягнення. На основі аспектуально-фрагментарного підходу у статті окреслено еволюційний шлях психолінгвістики в Україні від середини XX століття до сьогодення, висвітлено методологійні, тематичні та інституційні зміни, що характеризують тоталітарний і посттоталітарнийперіоди. Презентовано формування видатних українських психолінгвістичних шкіл і наукових центрів, зокрема в Переяславі, Луцьку, Одесі, Харкові, Львові,та частково дослідженовнесок представників цих осередківу такі галузі, як психосеміотика, сугестивна лінгвістика, нейролінгвістичне програмування, лінгвістична персонологія та асоціативна лексикографія. У дослідженні наголошено на факті відродження раніше заборонених теоретичних парадигм,у фокусі яких розглянуто поняття «дух мови», гіпотезапро божественне походження мови та вчення про несвідоме в мовленні. Особливу увагуприділено сучасному поштовху до національно-орієнтованої історіографії, яка прагневідновити історичну пам'ять та протидіяти залишкам колоніального впливу. Обґрунтовується методологійний перехід до української психолінгвістичної історіографії та інституціоналізації новоїнаукової дисципліни –історії національної психолінгвістики. Наукова розвідка підтверджує незалежний та інноваційний внесок України у світову психолінгвістику, запропоновано критичну переоцінку радянських публікацій та відновлення інтелектуальної спадщини, прихованої мовним та культурним пригніченням. Розвідка сприяє і академічній реконструкції української психолінгвістики, і ширшому проєкту деколонізації національної науки.