Перегляд за Автор "Руденко, С. С."

Зараз показуємо 1 - 3 з 3
  • Ескіз недоступний
    Документ
    АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ БІОЛОГІЇ ТА ЕКОЛОГІЇ Матеріали VІІ Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (16–17 листопада 2022 року)
    (Вінниця: "Твори", 2022-11) Зінець, В. В.; Міщенко, А. М.; Кожухівська, Д. В.; Микуцька, І. В.; Федоров, С. В.; Джура, Т. А.; Тарадіна, Г. В.; Базалицький, Є. А.; Машталер, О. В.; Луценко, Г. О.; Малова, Т. І.; Вашеняк, Ю. А.; Мужилівський, А. А.; Панасевич, Д. С.; Кривошея, С. В.; Руденко, С. С.; Лакуста, О. М.; Березовський, І. В.; Грищенко, А. В.; Бортник, М. О.; Родінкова, В. В.; Гордєєва, T. O.; Гордєєва, І. O.; Кущ, O. В.; Книжник, I. A.; Компанець, M. O.; Шендрик, О. М.; Резнік, Я. В.; Родінкова, В. В.; Єрмішев, О. В.; Сабанюк, С. О.; Чех, С. Ю.; Янова, С. С.; Антошко, І. О.; Приседський, Ю. Г.; Рогожук, М. І.; Шмуняк, А. О.; Мікуліч, Л. О.
    Збірник містить тези доповідей студентів, аспірантів та молодих вчених України та ЄС. Розрахований на наукових працівників, викладачів, студентів, аспірантів, молодих вчених, які працюють у галузі біології, екології, охорони довкілля, меди- цини, сільського господарства, лісового господарства, біологічної освіти.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Натуральні барвники з кори плодових дерев – перспективна екологічна альтернатива
    (Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет, ВД «Гельветика», 2024) Руденко, С. С.; Каспрук, М. О.; Rudenko, S.S.; Kaspruk, M.O.
    Токсичність, мутагенність і канцерогенність сучасних фарб для тканин змусила Європейський Союз видати Регламент, який з 2020 року обмежує застосування широкого спектра небезпечних речовин, що роками використовувалися в процесі фарбування в текстильній промисловості. Як ніколи стає актуальним відродження забутого народного промислу – хроматики, який займався вилученням і застосуванням природних барвників. Дослідивши архівні матеріали та праці етнографів 18–19-го століття, автори цієї публікації намагаються відтворити забуті рецепти народної хроматики різних етносів України. Серед них найбільше запитань викликає застосування протрав типу галунів. Адже в зазначених джерелах вони згадуються під єдиною назвою «кислий камінь». Автори публікації вирішили залучити до розв’язки цього питання сучасний метод дослідження – спектрофотометричний аналіз і запропонували цікавий спосіб порівняння закріплювальної здатності галунів – за зміною оптичної густини фарбувального розчину після вилучення з нього пофарбованої тканини. Джерелом природних барвників була вибрана кора плодових дерев, яка традиційно використовувалася для фарбування пряжі та лляного полотна в народній хроматиці України. Матеріалом для досліджень слугувала кора сливи домашньої (Prunus domestica L.), вишні звичайної (Cerasus vulgaris Miller), яблуні домашньої (Malus domestica Borkh.) та груші звичайної (Pyrus communis L.). Для протрави лляної тканини застосовували два типи галунів – алюмокалієвий та алюмоамонійний. Було апробовано чотири експериментальні варіанти: перший – без внесення галунів у фарбувальний розчин, другий – з внесенням алюмокалієвого галуну, третій – з внесенням алюмоамонійного галуну, четвертий – з внесенням алюмоамонійного галуну, але з дводобовим витримуванням тканини в цьому фарбувальному розчині після проварювання. Одержані природні барвники з кори сливи, яблуні та вишні дають різні відтінки жовтувато-помаранчево-червоного забарвлення лляної тканини, а природний барвник з кори груші – жовто-зелене забарвлення. Показано, що алюмокалієвий та алюмоамонійний галуни зміщують довжину хвиль поглинання фарбувальних розчинів, одержаних з кори вишні, яблуні та груші в бік більш коротких, тобто більш жовтих і жовто-зелених відтінків і зумовлюють витіснення помаранчево-червоної гами кольорів із фарбувальних розчинів. Підібрано ефективні протрави для закріплення природних барвників з кори сливи та вишні: алюмокалієвий галун та алюмоамонійний з пролонгованою дією відповідно. Для барвників з кори яблуні та груші досліджені типи галунів виявилися неефективними. The toxicity, mutagenicity and carcinogenicity of modern dyes for fabrics forced the European Union to issue a Regulation that, starting in 2020, limits the use of a wide range of hazardous substances that have been used for years in the dyeing process in the textile industry. The revival of the forgotten folk craft – chromatics, which was engaged in the extraction and application of natural dyes – is becoming more rel-evant than ever. Having researched archival materials and works of ethnographers of the 18th and 19th centuries, the authors of this publication are trying to recreate the forgotten recipes of folk chromatics of different ethnic groups of Ukraine. Among them, the use of alum-type mordants raises the most questions. After all, in the mentioned sources, they are mentioned under the single name “sour stone”. The authors of the publication decided to use a modern research method – spectrophotometric analysis – to resolve this issue, and proposed an interesting way of comparing the fixing ability of alums – by changing the optical density of the dyeing solution after removing the dyed fabric from it. The bark of fruit trees was chosen as a source of natural dyes, which was traditionally used for dyeing yarn and linen in the folk chromatics of Ukraine. The bark of domestic plum (Prunus domestica L.), common cherry (Cerasus vulgaris Miller), domestic apple (Malus domestica Borkh.) and common pear (Pyrus communis L.) served as material for research. Two types of alums were used for pickling linen fabric – potassium alum and ammonium alum. Four experimental options were tested: the first – without introducing alum into the dyeing solution, the second – with the introduction of potassium alum, the third – with the introduction of ammonium alum, the fourth – with the introduction of ammonium alum, but with a two-day exposure of the fabric in this dyeing solution after boiling. The obtained natural dyes from plum, apple and cherry bark give different shades of yellowish-orange-red color to linen fabric, and the natural dye from pear bark gives a yellow-green color. It has been shown that potassium alum and ammonium alum shift the absorption wavelengths of dyeing solutions obtained from the bark of cherry, apple, and pear trees towards shorter, i.e., more yellow and yellow-green shades and lead to the displacement of the orange-red gamut of colors from dyeing solutions. Effective mordants have been selected to fix natural dyes from plum and cherry bark: potassium alum and ammonium alum with a prolonged effect, respectively. For apple and pear bark dyes, the investigated types of alums were ineffective.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    «Німецька шкільна географія» Олександра Зупана в Українських реаліях сьогодення.
    (Херсон: Херсонський державний університет, 2024) Руденко, В. П.; Білоус, В. А.; Руденко, С. С.; Ковбінька, Г. Д.; Rudenko, V.P.; Bilous, V.A.; Rudenko, S.S.; Kovbinka, H.D
    Розглянуто «Німецьку шкільну географію» («Deutsche Schulgeographie») (1895) професора Олександра Зупана – головну його працю та її три складові частини, підготовлені автором для «нижнього», «середнього» та «вищого» ступенів (рівнів) («Unterstufe», «Mittelstufe», «Oberststufe») навчання в гімназійних класах. Здійснюється зіставний порівняльний аналіз підручника О. Зупана з чинними навчальними програмами з географії для школярів 6–9 та 10–11 класів закладів загальної середньої освіти України. Відзначається, що 12-літні гімназисти в колишній Німецькій державі та їх ровесники в нинішній Україні отримували приблизно однакові знання і вміння, практичні навички із загальної географії. Наголошено на подібності та зіставності порівнювальних програм з географії та відповідного їм змісту підручника О. Зупана і його українських аналогів і на другому – «середньому ступені (рівні)» («Mittelstufe»). І в першому, і в другому випадках – це розгляд материків, поглиблене пізнання своєї Вітчизни, Європи та світу загалом. Констатовано, що «Німецька шкільна географія» О. Зупана і на «вищому ступені (рівні)» знаходить своє продовження в географічних освітніх програмах України для 10 класу («Географія: регіони та країни») та 11 класу («Географічний простір Землі»). І там, і там: розгляд загальних географічних закономірностей: «Поверхня Землі як ціле» і «Загальні закономірності географічної оболонки»; «Державознавче відображення окремих країн» і «Регіони та країни світу»; «Німеччина та німецька самобутність» і «Суспільна географія України». Для подальшого вдосконалення нинішніх структури і змісту українських освітніх програм з географії рекомендується запозичити у проф. О. Зупана його системний, концентрований підхід до «географічних шкільних робіт» як завершального, надзвичайно важливого етапу, підсумку навчання географії