Перегляд за Автор "Просалова В.А."
Зараз показуємо 1 - 20 з 29
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- Документ“АГЛАЯ” АРТЕМА СОКОЛА: СПРОБА ДОПИСУВАННЯ ЧИ ПЕРЕПИСУВАННЯ ПОПЕРЕДНИКА(Мюнхен: б. в, 2018) Просалова В.А.У статті здійснено зіставлення роману Миколи Хвильового “Вальдшнепи”, кінець якого, дописаний автором, був ним самим і знищений, тому до сьогодні лишається невідомим, та повісті Артема Сокола “Аглая”. Діалог Артема Сокола з попередником підтверджує, з одного боку, зацікавлення творчістю класика української літератури, з іншого – спробу заповнення тих текстових лакун, які лишали простір для амбівалентного тлумачення цього роману. На основі зіставлення образів і сюжетних колізій роману “Вальдшнепи” та повісті “Аглая”, написаних у різний час різними авторами, виявлено, що Артем Сокіл не лише спробував дати свою версію продовження роману, а і вніс у повість такі деталі, які попередник, який жив вірою в ідею відродження нації, не міг собі дозволити. Це дає підстави для висновку про те, що “Аглая” має ознаки не лише продовження, а й переінакшення роману М. Хвильового, внесення інших, ніж у попередника, акцентів, зумовлених зміною обставин творення. Введення в повість “Аглая” нащадків героїв М. Хвильового дозволяє розглядати її як сиквел.
- ДокументАРХЕТИПНІ ОБРАЗИ В ХУДОЖНЬОМУ СВІТІ „ПРАЖАН»(Донецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім, 2008) Просалова В.А.У статті з’ясовується, як поети Празької літературної школи тлумачили образи-архетипи. Виявлено індивідально-авторську інтерпретацію образів Великої Матері, Спасителя, Воїна. Встановлено, що архетипний образ землі у творчості „пражан» увібрав національнопатріотичні й особистісні аспекти. Архетипні образи відзначалися варіативністю, широким спектром конотативних нашарувань.
- ДокументБІОГРАФІЧНІ ЧИННИКИ ПСЕВДОНІМІКИ УКРАЇНСЬКИХ ЛІТЕРАТОРІВ У ТАБОРАХ ДІ-ПІ(2024) Просалова В.А.У статті зосереджено увагу на псевдонімах тих украї нських літераторів, які, пройшовши крізь горнило сталінських репресіи і концтаборів, у повоєннии час потрапили до таборів Ді-Пі. Тавро «ворога народу» змушувало ї х докладати всіх зусиль, аби уникнути репатріації . Метою цього дослідження є реконструкція тих біографічних чинників, що вплинули на псевдоніміку авторів-експатріантів. Предметом студії стали біографічні відомості, особисті риси характеру, родинні обставини, нерідко місце ув’язнення, що в повоєннии час визначали коло авторських рефлексіи і знаи шли експліцитнии чи імпліцитнии вияв у прибраних іменах. Для досягнення поставленої мети застосовано історико-порівняльнии і біографічнии методи дослідження, що дають змогу, з одного боку, реконструювати біографічні колізії кожного окремо взятого автора, а з іншого — розглядати неповерненців як доволі строкату спільноту, об’єднану подібними бажаннями і метою. У результаті дослідження з’ясовано, що письменники творили псевдоніми від назв українських етнічних регіонів, міст, сіл, річок, островів, рослин чи тварин, власних чи батькових імен. Автори ховалися за дівочими прізвищами свої х матерів, таї лися за іменами відомих літературних герої в. Для уникнення репатріації вони вдавалися до псевдоандронімів (Катерина Перелісна — Клим Пищик, Ольга Петик — Володимир Ольгович)та псевдогінімів (Володимир Куліш — Серафима Гусочка). Проте досить рідко вдавалися до творення псевдонімів за допомогою анаграми. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні функціонального навантаження прибраних імен, які служили не лише для конспірації експатріантів, а и для ї хньої автопрезентації в чужомовному світі, нерідко виявлялися знаком появи нового авторського амплуа.
- ДокументВісниківський дискурс у поетичних візіях Є. Маланюка та Ю.Липи. Вісниківство: літературна традиція та ідеї.(Дрогобич: Посвіт, 2012) Просалова В.А.
- Документ«Гайдарівського я ставлю після Багряного…»: кілька спостережень над лакунами в літературі української діаспори(Київ – Дрогобич: Посвіт, 2014) Просалова В.А.У статті виявлено, що переслідувані радянською владою письменники, щоб тільки уникнути примусової репатріації, змінювали літери у прізвищах, перекручували факти біографії, використовували чужі документи. Василь Гайворонський з Донбасу уже за межами України став Гайдарівським. Проте і за кордоном він не міг себе повною мірою реалізувати, адже мусив заробляти не лише на життя, а й на видання своїх творів. Крім того, він гостро відчував розпорошеність читачів у повоєнний час, несправедливість критиків.
- Документ«Діалог мистецтв» у прозі Михайла Яцкова.(Видавництво Otto Sagner. Мюнхен – Берлін,, 2015) Просалова В.А.У статті виявлено зв’язки прози Михайла Яцкова з музикою і малярством, простежено, як здійснювалася їх тематизація автором, з’ясовано особливості літературно-музичних і літературно-малярських кореляцій, обґрунтовано експліцитний характер інтермедіальності творів письменника. Особливу увагу приділено функціональному навантаженню у творах автора струнних музичних інструментів: арфи та скрипки. Музичність літературних творів письменника розглядається як додатковий засіб смислотворення, що збагачує виражальні можливості художнього слова.
- ДокументЛітературно-музичні зв’язки: історія питання, проблема класифікації(Донецьк: ДонНУ, 2013) Просалова В.А.У статті простежено давні зв’язки літератури та музики, виявлено їх неоднозначний характер, зосереджено увагу на «кореспонденції» засобів, якими володіють ці види мистецтва. Аналіз запропонованих зарубіжними вченими класифікацій літературно-музичних зв’язків показав складність і багаторівневість їх вияву, необхідність дальшої розробки потрібного для цього інструментарію.
- ДокументМИСТЕЦЬКІ РЕФЛЕКСІЇ СВЯТОСЛАВА ГОРДИНСЬКОГО(Кривий Ріг: Вид Р.А.Козлов, 2013) Просалова В.А.У статті на основі зіставлення рефлексій Святослава Гординського з різними мистецькими артефактами, які їх викликали, встановлено, що поет малював словом, відтворював враження від малярських полотен, статуй, соборів. Мистецькі твори служили для нього не лише джерелом натхнення, а й засобом збагачення зображально-виражальних засобів. З’ясовано, що в поетичному доробку автора домінує міметична екфраза.
- ДокументМІЖ СЦІЛЛОЮ І ХАРІБДОЮ: ПРО ПСЕВДОНІМІЮ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ-ЕКСПАТРІАНТІВ(Київ: Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського., 2024) Просалова В.А.У статті з’ясовано причини, що призвели до того, що українські письменники-емігранти виявилися між двох вогнів: потерпали від рішень репатріаційних комісій, але після закінчення Другої світової війни боялися повертатися в Україну. Відчуваючи відповідальність за близьких їм людей, які лишилися в рідному краї, та намагаючись уникнути переслідувань за кордоном, вони ретельно приховували відомості про себе, свій родовід, свідомо перекручували факти своєї біографії або творили нову. Предметом спостережень у статті стали переважно псевдоніми тих літераторів, які зазнали репресій в Україні або походили з родин «ворогів народу». Це досить численна група письменників-експатріантів, які не хотіли повертатися додому та робили все, аби будь-якою ціною уникнути репатріації.
- ДокументНАРАТИВНІ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ.(Донецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім., 2012) Просалова В.А.У статті з’ясовується специфіка наративних історій української літератури, що були створені в першій половині ХХ століття в Україні та за її межами. Підкреслюється, що ці історії відбивали як тенденції суспільно політичного і культурного життя першої половини ХХ століття, так і стан літературознавчої думки того часу, особисті симпатії та антипатії авторів.
- Документ„Ні Росії, ні Європі не зрозуміти синів твоїх!”. Передмова. У кн.: Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори(Донецьк: Східний видавничий дім, 2008) Просалова В.А.У передмові до книги ліричних та епічних творів представників «Празької школи» відзначено вагомий творчий доробок авторів, ситуативні чинники, що призвели до виникнення цього літературного феномена. Виявлено опозиційну налаштованість колишніх учасників національно-визвольної боротьби до насаджуваних в українській літературі соцреалістичних штампів, значний вплив Євгена Маланюка на українських літераторів зарубіжжя. Встановлено складність персоналізації цього літературного феномена, названого Володимиром Державіним школою.
- ДокументОСТАННІЙ БІБЛІЙНИЙ ПРОРОК У ХУДОЖНЬОМУ ОСМИСЛЕННІ Л.МОСЕНДЗА(Донецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім, 2004) Просалова В.А.Статтю присвячено роману Леоніда Мосендза «Останній пророк», який авторові за життя так і не вдалося завершити та опублікувати. У романі зображено поневолену римлянами Палестину, що чекала появи Месії, однак автор не встиг показати дії Ісуса Христа. У творі змальований лише його предтеча – Єгоханан, тобто Іоан Хреститель, який допомагає людям прозріти. Єрусалим постає у творі як святе місто і водночас як образ людської спільноти, що пов’язла у гріхах і потребує оздоровлення. Пройнятий тугою за провідником, справжнім вождем, цей роман ті проблеми, які хвилювали українців, уводив у коло знакових.
- ДокументПЕРЕКЛАД І ВАРІАЦІЯ ЯК ФОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ ПЕРЦЕПЦІЇ: зі спостережень над інтерпретацією творів Р.М.Рільке українськими поетами(Донецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім, 2006) Просалова В.А.У статті розглянуто такі форми літературної перцепції, як переклад і варіацію. Встановлено, що перекладач художнього твору постає водночас його реципієнтом та інтерпретатором. З’ясовано на прикладі поезії Є.Маланюка «Серпень», перекладів вірша «Осінній день» Леонідом Мосендзом і Михайлом Орестом відмінності варіації від перекладу. Переклад репрезентує чужомовний текст, варіація – лише його трансформований варіант. Як форми літературної перцепції вони різняться насамперед ступенем адекватності оригіналу і сферою побутування.
- ДокументПером і мечем: Штрихи до творчої біографії Павла Богацького.(Вінниця: б.в., 2017) Просалова В.А.У статті виявлено важливі етапи життя та творчої діяльності Павла Богацького – письменника, літературознавця, журналіста, редактора, літературного і театрального критика, видавця, політичного і громадського діяча. Акцентовано ранню політичну заангажованість письменника, а також те, що його рання збірка «Камелії» відбила творче засвоєння досвіду західноєвропейських літераторів, перипетії особистого життя автора, естетизм його художнього мислення.
- ДокументПисьменник шахтарського гарту.(Донецьк: Східний видавничий дім, 2001) Просалова В.А.Байдебурин клен… Так любовно письменники називали чудом уціліле в роки війни дерево, під яким збирав їх невгамовний голова Донецької письменницької організації Павло Андрійович Байдебура. Навколо жахливі руїни індустріального краю – пограбованого, понищеного, але нескореного, а в письменницьких колах уже вирує життя.
- ДокументПоезія “Празької школи”: Навчальний посібник.(Донецьк: Веда, 2000) Просалова В.А.У навчальному посібнику аналізується творчість представників “Празької школи”, з’ясовується її генеза та концептуальні основи світосприйняття поетів. Творчість “пражан” розглядається в тісних взаємозв’язках з генетично спорідненими літературними об’єднаннями міжвоєнного часу. Навчальний посібник розрахований на студентів гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти.
- ДокументПОЕТ ЗАВЖДИ БОРОНИВ СВОЮ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ(Донецьк: Східний видавничий дім, 2013) Просалова В.А.У статті простежується, як у поезії Т. Осьмачки відбилися реалії доби, як суспільно-політичні катаклізми позначилися на його творчості. Підкреслюється безкомпромісність вдачі поета, який відмовився лакувати невтішні реалії часу, сміливо йшов проти течії.
- ДокументПроза «спізненого покоління».(Донецьк: Східний видавничий дім, 2004) Просалова В.А.До хрестоматії ввійшли прозові твори Юрія Липи, Юрія Клена, Оксани Лятуринської, Галини Мазуренко, Олега Ольжича, Олени Теліги та уривки з роману Леоніда Мосендза “Останній пророк”. Проза письменників, яких В.Державин назвав “Празькою школою”, вагома змістом, цікава формою. Частина творів в Україні друкується вперше. Книга адресована студентам-філологам, учителям-словесникам, усім, хто цікавиться українським словом. Упорядник хрестоматії висловлює щиру подяку Канадському інституту українських студій Альбертського університету за надану дослідчу дотацію з Вічного фонду ім. родини Ремезів, яка уможливила підготовку видання.
- ДокументРОМАН ОЛЕКСИ СТОРОЖЕНКА «МАРКО ПРОКЛЯТИЙ» НА ТЛІ ГОТИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ.(Кропивницький, 2023) Просалова В.А.Статтю присвячено виявленню готичного дискурсу в романі Олекси Стороженка «Марко Проклятий», з’ясуванню тих ознак, що, з одного боку, споріднюють твір українського письменника зі світовою готичною традицією, а з іншого – вирізняють його з-поміж подібних національною специфікою, зумовленою фоль- клорно-міфологічним підґрунтям, експлікованим автором заголовковим комплексом, епіграфом, мовно- стилістичним рівнем тексту. Встановлено, що готичний дискурс реалізований у романі на рівні мотивів: родового прокляття, інцесту, блукання самотнього героя, втечі, погоні, фатуму, що переслідує головного персонажа, а також зображення потойбічного світу. У системі образів виявлено властивих готичному дис- курсу персонажів: насамперед Марка Проклятого, який володіє надзвичайною силою та здібностями, а також представників потойбічного світу, з якими він вступив у поєдинок і несподівано для читача вийшов пере- можцем. Повернення неушкодженим із пекла надає містичного характеру Марковій подорожі в потойбіччя та підтверджує характерну для готики хиткість межі між двома світами – живих і мертвих. У романі актуалі- зовано образ смерті, що набуває масових масштабів у зв’язку зі свавіллям польської шляхти на українських землях і зумовленим ним повстанням на Лубенщині. На сюжетному рівні ознаки готичного дискурсу спосте- рігаються в біографічній загадці персонажа, таємничому перебігу подій, зображенні несподіваної ситуації «герой у підземеллі», змалюванні втечі в’язнів з полону завдяки Марковій допомозі, моторошних сценах розправи над жінками й дітьми польської шляхти і вовгурівців на чолі з Максимом Кривоносом, відкритому фіналі твору, що змушує читача долучатися до його співтворення/інтерпретації дописуванням потенційно ймовірного закінчення, яке було здійснено анонімним автором.
- Документ“СКАМАНДР” І “ТАНК” В АСПЕКТІ МІЖЕТНІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ(Донецьк: Український культурологічний центр, 2003) Просалова В.А.Поява літературних угруповань і груп зумовлена однорідністю інтенцій, що виявляються у певних мистецьких колах, інспірована лідерством окремих митців, навколо яких гуртуються однодумці чи просто їх прихильники. При цьому чимало важать зовнішні чинники, тобто ті переходові літературно-мистецькі ситуації, які потребують вироблення нових шляхів розвитку.