Логотип репозиторію
  • English
  • Polski
  • Yкраї́нська
  • Увійти
    Новий користувач? Зареєструйтесь.Забули пароль?
Логотип репозиторію
  • Фонди та зібрання
  • Пошук за критеріями
  • English
  • Polski
  • Yкраї́нська
  • Увійти
    Новий користувач? Зареєструйтесь.Забули пароль?
  1. Головна
  2. Переглянути за автором

Перегляд за Автор "Ольга БІЛОУС"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
  • Ескіз недоступний
    Документ
    НОМІНАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЛЕКСИКИ НА ОЗНАЧЕННЯ ОСІБ У РОМАНІ НАТАЛКИ ДОЛЯК «НА “СЬОМОМУ НЕБІ”»
    (Дрогобич: видавничий дім "Гельветика", 2022) Людмила Коваль; Ольга БІЛОУС
    Будь-який літературний твір має добре продуману систему номінацій персонажів, що допомагає авторові вибудовувати сюжетну лінію та розвивати ідейну спрямованість. Систему персонажів роману-детектива Наталки Доляк «На “Сьомому небі”» формують реальні та уявні герої, для означення яких авторка влучно добирає онімні та апелятивні назви. Основна функція таких найменувань – номі- нація героя, що здійснюється через його ідентифікацію. У романі антропонімна номінація властива здебільшого головним героям, рідше – другорядним і відбувається через одно-, дво-, трикомпонентні моделі називання – відпо- відно «ім’я», «ім’я + прізвище», «ім’я + прізвище + по-батькові». Номінацію через родинну, соціальну, професійну належність авторка здійснює через апелятивну лексику. Переважно це експресивно нейтральні іменники, хоч поде- куди трапляються емоційно конотовані лексеми, що маркують фамільярність комунікації між героями. Романістка використовує прийом розмежування головних, другорядних і епізодичних героїв через кількість і якість назв персонажів: для означення головних героїв романістка використовує широку парадигму антро- понімних і апелятивних назв, а для найменування епізодичних героїв послуговується експресивно нейтральними апелятивами. Допоміжним прийомом визначення ранговості персонажів у романі слугує наявність контекстних синонімів до їхніх основних назв за смисловим навантаженням твору. Для підтримки сюжетно-композиційної інтриги письменниця послуговується прийомом «безіменності», що поля- гає у використанні апелятива «вбивця», який протягом тривалого періоду не співвідноситься з конкретним рефе- рентом, а натомість має змінну кореляцію з різними персонажами роману. Використання лексеми «вбивця» також зумовило поетонімогенез персонажів, ґрунтований на розвитку нових номінативних ліній щодо ідентифікації героїв.

DSpace software and Vasyl' Stus Donetsk National University copyright © 2002-2025 LYRASIS

  • Налаштування куків
  • Політика приватності
  • Угода користувача
  • Зворотний зв'язок