Перегляд за Автор "Космеда, Т. А."
Зараз показуємо 1 - 7 з 7
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументАктуальні питання вивчення германських, романських і слов’янських мов і літератур та методики викладання іноземних мов. Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції 19–20 червня 2025 року(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2025) Білецька, О. В.; Ігнатенко, Д. Є.; Бойван, О. С.; Гарбера, І. В.; Жукова, Н. М.; Загнітко, А. П.; Калініченко, В. І.; Космеда, Т. А.; Лут, К. А.; Мізін, К. І.; Пянковська, І. В.; Шайд, Л. Г.; Чекарева, Є. С; Юрковська, М. М; Drews-Sylla, G.; Getka, J.; Kramar, R.; Lazebna, N.; PawlikowskaAsendrych, Е.; Plainer, J.; Roll, H.; Rothstein, B.; Suska, D.; Sytar, H.До збірника включені тези доповідей учасників Міжнародної наукової конференції «Актуальні питання вивчення германських, романських і слов’янських мов і літератур та методики викладання іноземних мов» (19–20 червня 2025 р.), присвяченої дослідженню сучасних питань германських, романських і слов’янських мов і літератур, а також методики викладання іноземних мов. Рекомендовано здобувачам освіти усіх рівнів, молодим ученим, науковцям.
- ДокументЛінгвістична ментіологія: розвиток гіпотези О. Потебні про природу мови, ірреальні типи комунікації та теорія «катастрофи» мови.(Черкаси: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2024) Космеда, Т. А.; Kosmeda,T.Продемонстровано особливості розвитку методологійних положень О. Потебні щодо гіпотези про божественне походження мови та феномен природи мови, які спроєктовано на (1) гіпотетичне вчення С. Вакуленка щодо виокремлення ірреальних типів ієрархійної комунікації, які презентовано на шкалі оцінки, та (2) теорію «катастрофи мови», що пов’язана з моделюванням брехні, яка є основою «диявольського мовлення» і базується на маніпулятивних комунікативних стратегіях презентації неправди з відповідними семантичними та прагматичними актуалізаторами ідеологем і міфологем, впливі на викривлення мовної свідомості, моделюванні псевдодійсності. У традиційному християнському світобаченні, світорозумінні і світосприйнятті презентовано систему кількох видів ірреальної комунікації в багатоярусних площинах з актуалізацією мов, що мають різну природу (ментальних, духовних, безсловесних і звукових, матеріальних, плотських). Дослідження виконане у фокусі проблематики лінгвістичної ментіології, або лінгвістики брехні. Для ілюстрації теоретичних положень залучено інтернет-мовлення, що характеризує дискурс путіна як виразного типу маніпулятора-брехуна, презентанта «згубного мовлення», для реалізації якого використано маніпуляції замовчування чи приховування правдивої інформації, її перекручення, підміна понять, вербалізація лукавства, створення маніпулятивної символіки, образності, умовних термінів тощо. Ідеться про актуалізацію форм інформаційної війни.
- ДокументМайстерність О. Довженка у вербалізації гендерних образів у тексті письменницького щоденника(Київ: Інститут української мови НАН України, 2024) Космеда, Т. А.; Kosmeda, T.Наукова студія виконана в парадигмі теорії діаріумології, гендерної лінгвістики, лінгвоперсонології та лінгвостилісти ки. Зазначені дослідницькі ракурси уможливили репрезентацію О. Довженка як вишуканої української мовної особистості, зокрема у своєрідній вербалізації національних образів жінки / дівчини і чоловіка. Письменник емоційно актуалізує національ но забарвлені смисли в системі образних засобі мови, демон струє власні інтенції, моделює інтимізувальні смисли.
- ДокументОмовлення наукометричності: функційно-навантаження неологізмів-англізмів(Львів: Львівський державний університет безпеки життєдіяльност, 2024) Космеда, Т. А.; Kosmeda, T. A.Наукова розвідка презентує поліфункційну прагматичну наукову парадигму знань і виконана в руслі лексико-семантичної неології: ідеться про словотвірну й семантичну деривацію неологізмів, похідних від англізмів Scopus / Скопус і Hirsch / Гірш / Хірш. Актуальність цієї наукової студії мотивована потре бою систематичного дослідження процесу неологізації української мови, що здійснюється, зокрема, і завдяки омовленню явища наукометричності як важливого екстралінгвального чинника. Мета статті – продемонструвати своєрідність словотворчості українців, що спроєктована на номінування феномена наукометричності. Доведено, що в українському мовному просторі для номінації явищ, пов’язаних із поняттям наукометричності, функціюють англізми та їх похідні, що, крім семантичного наповнення, містять низку прагматичних негативно забарвлених смислів. Підтверджено, що в українській мові простежено світові тенденції в прагненні до інтернаціоналізації та глобалізації, зокрема й американі зації суспільства, що засвідчує моделювання своєрідної гібридної світової лінгвокультури, яка, зокрема, містить і певну загрозу для органічного розвитку української мови та лінгвокультури. Розглянуті нео логізми, оказіоналізми та потенційні слова презентують прагматику негативу, моделюють іронійну, зневажливу, глузливу, глумливу, насмішкувату та ущипливу тональність з урахуванням їх модифікацій, що зреалізовується за допомогою графічного прийому лапкування, презентації специфічних парадигма тичних та синтагматичних зв’язків, а також мовомислення українців, що виявляється в моделюванні системи асоціацій та актуалізації сленгових новотворів українського та англійського походження, що входять у структуру актуалізованих родо-видових зв’язків і виконують функцію гіперонімів. Показано особливості вербалізації прецедентності, пов’язаної з наукометричним виміром, зокрема актуалізовано систему прецедентних ситуацій, мотивованих американською лінгвокультурою.
- ДокументПаремійна концептуалізація взаємостосунків галичан і поляків у другій половині ХІХ століття: вербалізація етнічних образів (на матеріалі збірки «Галицько-руські народні приповідки», укладеної І. Франком)(Одеса: Міжнародний гуманітарний університет, 2024) Космеда, Т. А.; Колонюк, С. М.; Kosmeda, T.; Koloniuk, S.Статтю присвячено дослідженню особливос тей концептуалізації української мовної картини світу, що презентує субкультуру галицьких українців другої поло вини ХІХ століття часів належності Східної Галичини до складу Австро-Угорській імперії з огляду на своєрідність вербалізації міжнаціональних стосунків, що усталилися між галичанами й поляками в указаний період. Простежено особливості функціювання (1) етнонімів / етнофолізмів: русин, русак, руснак, русінек, хохол, малорос / поляк, лях, мазур, а також (2) власних назв, що здатні переходити в коното німи, відповідно апелятивізуватися, (3) схематично окрес лено образи-концепти українського галичанина й поляка. Доведено, що паремії презентують семантико-прагматичне навантаження, що демонструє нерівність у міжнаціональ них правах названих етносів, а також непрості стосунки між ними. З’ясовано, що паремії змодульовані у формі мовленнєвих жанрів застереження, засудження, попере дження, скарги, глузування, жарту. У них послідовно вер балізовано іронійну, жартівливо-зневажливу, принизливу, глумливу тональність. Для галичан характерні амбівалентні риси: з одного боку, кмітливість, працездатність, витрива лість, сила волі, твердість характеру, а з другого – упертість, невміння швидко приймати рішення, оцінювати ситуацію, наївність і довірливість. Концептуалізовано й негативний образ-концепт галичанина-зрадника, пристосуванця, номі нованого лексемами махур, мадзура. Образ-концепт поляка омовлено здебільшого як зрадливого, лінивого, такого, який часто виявляє ворожнечу до українців, принижує їх, крив дить, виражає зневагу, але водночас він розумний і прозо рливий, швидко приймає рішення, орієнтується в ситуації, бачить перспективу. Для реалістичного омовлення польської лінгвокультури паремії містять полонізми, часто актуалізу ється макаронічне мовлення, що передано й українською, і польською графікою, а також польські етикетні формули. Важливо, що коментарі І. Франка дають змогу більш точно визначити функційно-прагматичне навантаження паремій, їх тональність та жанрову належність, а також походження, що має велику цінність для сучасної української пареміо логії.
- ДокументСемантика, прагматика і синтактика номінацій із коренем укр- / рус- у дискурсивному просторі збірки паремій «Галицько-руські народні приповідки», укладеної І. Франком.(Одеса: Міжнародний гуманітарний університет, 2025) Космеда, Т. А.; Kosmeda, T.Дослідження виконане в руслі функцій но-семантичної парадигми у фокусі націєцентризму. До аналізу залучено збірку паремій «Галицько-руські народні приповідки», що укладена І. Франком. Увага сфокусована на з’ясуванні особливостей функціювання в пареміях номінацій із коренями укр- / рус- (іменників, прикмет ників і прислівників, загальних і власних, абстрактних і конкретних, а також речовинних назв). Виокремлено їх семантико-прагматичне навантаження і охарактеризовано особливості синтагматики. Продемонстровано, що лек сема руський уживається в значенні (1) ‘український’ і (2) ‘галицький’, водночас частіше актуалізована семантика ‘галицький’. Етнонім русин ужито аналогічно як (1) ‘укра їнець’ і (2) ‘галичанин’ із домінуванням функціювання цього слова в другому значенні, що притаманне й склад ним прикметникам (русько-німецький і німецько-русь кий). Означення українсько-руський презентує семантику ‘галицький’. Прислівник по-руськи розвинуло, відповідно, значення ‘по-українськи’ і ‘по-галицьки’, а також позитив но оцінне – ‘по-людяному; гуманно’. Якщо йдеться про мову, то функціюють такі номінації: найчастіше руська мова, руський язик, південно-руська мова, південно-русь кий язик, рідко – українська мова. Однак І. Франко в кож ному разі інтерпретує актуалізоване значення. Поширени ми є і характерні для різних періодів існування України номінації Русь, Україна-Русь, а також назви історико-ге ографічних та етнокультурних частин України (Слобід щина, українська Галичина чи східна Галичина, російська Україна). Семантико-прагматичне навантаження розгля нутих номінацій у контексті паремій вербалізує переважно позитивні смисли, схвальну тональність. Зокрема укра їнська мова оцінюється в порівнянні з іншими мовами з указівкою на її переваги. Коли ж усе руське / українське омовлюється з огляду чужинця, актуалізується негативна семантика, тональність насміху, глуму, іронії. Викладений матеріал важливий для історії української мови, української термінології, лінгвокультурології та лек сикографічної практики, а перспектива полягає в необхід ності інтерпретації інших концептів української лінгво культури, що вербалізовані в паремійному фонді.
- ДокументСтановлення системи базових термінів перекладознавства (на матеріалу аналізу енциклопедії «Сучасна лінгвістика» О. Селіванової)(Кривий Ріг: Криворізький державний педагогічний університет, 2025) Космеда, Т. А.; Войтович, О. О.; Kosmeda, T. A.; Voytovych, O. O.Наукова розвідка виконана у фокусі теорії терміно знавства, термінографії і перекладознавства та присвячена висвітленню проблеми систематизування термінів перекладознавства, що здійснено на основі актуалізації понять цієї галузі знань, презентованих в енциклопедії «Сучасна лінгвістика» (2006) авторства О. Селіванової. Актуальність наукової розвідки мотивована тим, що проблема виокремлення базових термінів перекладознавства ще в процесі обговорення, і дискусія не завершена. Новизну ж статті пояснюємо тим, що в ній здійснено одну з перших спроб поділу термінів перекладознавства на ідеографічні групи, що презентують ядрову й периферійну зони базових термінів перекладо знавства. Її теоретичне значення полягає, власне, у виробленні механізму розподілу зібраних термінів за тематичними групами, а практичне – у формуванні системи термінів перекладознавства для укладання на їхній базі відповідного словника. З’ясовано, що базові терміни перекладознавства, розглянуті в енциклопедії О. Селіванової, складають понад 100 одиниць. Виокремлені терміни стосуються питань методології перекладознавства, його історії, перекладознавчої критики, а також особливостей професійної діяльності перекладачів. Однак розглядувана енциклопедія зафіксувала не всі базові терміни перекладознавства. Доведено, що розглядувана терміносистема містить вісім тематичних груп, сім із яких презентують базову зону, зокрема це назви розділів перекладознавства, відповідних підкатегорій; типів перекладу; агенсів перекладу; концептуальних теорій; явищ і лінгвістичних понять, що прово кують перекладознавчі помилки; тропів і фігур, що складають труднощі перекладу, а одна – назви наук, пов’язаних із перекладознавством, – складає периферійну зону. Терміни перекладознавства переважно однослівні, але чимало простих й ускладнених словосполук, прикладкових конструкцій. Їх більшість складають запозичені терміни (грецизми, латинізми, галліцизми, германізми). Перспектива дослідження полягає в необхідності з’ясування способів творення термінів перекладознавства.