Перегляд за Автор "Космеда,Т."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Психолінгвістика в Україні –від зародження ідей наприкінці XIXстоліття до народження та розвитку в тоталітарний та посттоталітарний періоди
    (Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2025) Космеда,Т.; Папіш, В.; Kosmeda,T.; Papish, V.
    У статті запропоновановсебічний огляд історичних коренів, особливостейвиникнення та сучасного розвитку української психолінгвістики, водночас підкреслено її унікальнийнаціональний шлях та інтелектуальну спадщину. Спростованохибне уявлення про те, що українська психолінгвістика була відсутнязагаломабо не мала належного розвиткув радянський період. Натомість доведено потребу визнання міцної, хоча й придушеної наукової традиції, сформованої такими постатями, як Олександр Потебня, Іван Франко, Дмитро Овсянико-Куликовський та інші. За часів тоталітарного режиму чимало українських наукових праць було опубліковано російською мовою або приписано радянській науці, що сприяло поширенню колоніального наративу, у якому було маргіналізовано національні досягнення. На основі аспектуально-фрагментарного підходу у статті окреслено еволюційний шлях психолінгвістики в Україні від середини XX століття до сьогодення, висвітлено методологійні, тематичні та інституційні зміни, що характеризують тоталітарний і посттоталітарнийперіоди. Презентовано формування видатних українських психолінгвістичних шкіл і наукових центрів, зокрема в Переяславі, Луцьку, Одесі, Харкові, Львові,та частково дослідженовнесок представників цих осередківу такі галузі, як психосеміотика, сугестивна лінгвістика, нейролінгвістичне програмування, лінгвістична персонологія та асоціативна лексикографія. У дослідженні наголошено на факті відродження раніше заборонених теоретичних парадигм,у фокусі яких розглянуто поняття «дух мови», гіпотезапро божественне походження мови та вчення про несвідоме в мовленні. Особливу увагуприділено сучасному поштовху до національно-орієнтованої історіографії, яка прагневідновити історичну пам'ять та протидіяти залишкам колоніального впливу. Обґрунтовується методологійний перехід до української психолінгвістичної історіографії та інституціоналізації новоїнаукової дисципліни –історії національної психолінгвістики. Наукова розвідка підтверджує незалежний та інноваційний внесок України у світову психолінгвістику, запропоновано критичну переоцінку радянських публікацій та відновлення інтелектуальної спадщини, прихованої мовним та культурним пригніченням. Розвідка сприяє і академічній реконструкції української психолінгвістики, і ширшому проєкту деколонізації національної науки.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    «Укрокулі»-слова як протидія російським технологіям моделювання неправди (на матеріалі українських словників нових слів і значень)
    (Люблін: Наукове товариство Люблінського католицького університету, 2024) Космеда,Т.; Kosmeda, T.
    У цій статті продемонстровано можливості лінгвокреативності українців щодо моделю-вання протидії російській пропаганді, ідеологійним міфологемам на основі створення відповідної антипропаганди, антиманіпулем, системи аксіологійно маркованих смислів із метою розвінчення, дискредитації ворожих псевдотеорій. Засобами цієї протидії є неологізми, оказіоналізми, словотворення (продуктивні – типи морфологічного способу та способу складання – та не-продуктивні – злиття – способи, запозичення – калькування, макаронізація та варваризація), виразна сполучуваність, система тропів і фігур, своєрідна орнаменталіка, феномен пре-цедентності, порушення мовної норми, зокрема орфографічно-графічної, моделювання яких ґрунтується на актуалізації ідеологійної мовної гри. Наслідок такої лінгвокреативності – семанти-ко-прагматичні креативні смисли, конотації іронійної, зневажливої, саркастичної, презирливої, глузливої тональностей, вербалізація почуттів та емоцій, вияв експресії. Словесні технології антиманіпуляцій як протидії маніпулятивним стратегіям ворога загалом спроєктовані на форму-вання стратегічно зумовленого семантичного і прагматичного зсуву, створення розпізнавальних знаків ідеї, що існує всередині української лінгвокультури, українського соціуму і сприймається як своя (національна), що протиставляється чужій, ворожій. Лінгвокреативність українців полягає в перепрогамуванні ворожих ідей, смислів, значень та їх профанації.