ДИСЕРТАЦІЯ  ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОЇ  ПОВЕДІНКИ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ПІСЛЯВОЄННОГО  ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ  Спеціальність 051 – Економіка  Подається на здобуття ступеня доктора філософії

ГАЛАЦАН Андрій Вячеславович; Halatsan A. V.

ДИСЕРТАЦІЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ Спеціальність 051 – Економіка Подається на здобуття ступеня доктора філософії

dc.contributor.author	ГАЛАЦАН Андрій Вячеславович	ua
dc.contributor.author	Halatsan A. V.	en
dc.date.accessioned	2026-11-02T15:01:09Z
dc.date.available	2026-11-02T15:01:09Z
dc.date.issued	2026
dc.description	ДИСЕРТАЦІЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ Спеціальність 051 – Економіка Подається на здобуття ступеня доктора філософії Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело. Науковий керівник: Томчук Олеся Валеріївна, доктор економічних наук, професор. Вінниця – 2026	ua
dc.description.abstract	Галацан А. В. Формування та розвиток соціально відповідальної поведінки персоналу в умовах післявоєнного відновлення економіки. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 05 «Соціальні та поведінкові науки» за спеціальністю 051 «Економіка». – Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінниця, 2026. Дисертаційну роботу присвячено обґрунтуванню та розробці теоретико методологічного забезпечення, науково-методичних основ і практичних рекомендацій щодо формування та розвитку соціально відповідальної поведінки персоналу в умовах післявоєнного відновлення економіки. У дослідженні поставлено і вирішено такі завдання: уточнено понятійно категоріальний апарат дослідження соціально відповідальної поведінки персоналу; систематизовано теоретичні підходи та моделі її формування; визначено вплив післявоєнного відновлення економіки на трансформацію поведінкових моделей персоналу; проведено аналіз соціально-економічних умов воєнного та післявоєнного відновлення та їх впливу на персонал підприємств; досліджено практики управління соціально відповідальною поведінкою персоналу на підприємствах; оцінено рівень соціально відповідальної поведінки персоналу та фактори її формування; розроблено адаптивний механізм формування та розвитку соціально відповідальної поведінки персоналу; сформовано концептуальні засади державної політики формування та розвитку соціально відповідальної поведінки персоналу; обґрунтовано рекомендації щодо розробки та впровадження інструментів її розвитку. Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретичних і методичних положень та розробці науково-практичних рекомендацій щодо формування та розвитку соціально відповідальної поведінки персоналу в умовах післявоєнного відновлення економіки. Автором розвинуто понятійно-категоріальний апарат дослідження соціально відповідальної поведінки персоналу шляхом уточнення змісту поняття «соціально відповідальна поведінка персоналу». На відміну від підходів, у яких відповідальна поведінка працівника розглядається переважно через дотримання етичних норм або як похідна від соціальної відповідальності бізнесу, запропоновано трактувати її як свідому поведінку працівника, що ґрунтується на поєднанні особистісних цінностей, соціальних норм та організаційної ідентифікації й проявляється в етико-професійній, соціально комунікаційній, громадянсько-ініціативній та екологічно відповідальній діяльності. Такий підхід дозволив відокремити соціально відповідальну поведінку персоналу від соціальної відповідальності бізнесу та водночас розкрити взаємозв’язок між її внутрішніми детермінантами і конкретними поведінковими проявами працівника. Дістали подальшого розвитку теоретичні положення щодо трансформації поведінкових моделей персоналу в умовах післявоєнного відновлення економіки. Обґрунтовано, що зміна трудової поведінки визначається комплексним впливом соціально-економічних, психологічних, організаційних Систематизовано і ціннісних адаптивну, трансформацій трудового середовища. психологічно орієнтовану, соціально відповідальну, інклюзивну, колаборативну та цифрово-адаптивну моделі поведінки персоналу та визначено характер їх взаємозв’язку в умовах переходу від воєнної адаптації до післявоєнного відновлення. Встановлено, що зазначені моделі не функціонують ізольовано, а утворюють взаємопов’язану систему поведінкових реакцій працівників на зміну соціально-економічного та організаційного середовища. У результаті дослідження соціально-економічних умов формування соціально відповідальної поведінки персоналу встановлено суттєву трансформацію трудового середовища України під впливом демографічних втрат, зовнішньої та внутрішньої міграції, кадрового дефіциту, професійно кваліфікаційних дисбалансів, цифровізації трудових процесів та зміни структури зайнятості. Обґрунтовано посилення значення адаптивності, професійної мобільності, відповідальності, взаємодопомоги, інклюзивності та соціальної згуртованості персоналу, а також необхідність створення організаційних умов для професійної і соціальної інтеграції ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю та інших категорій працівників, трудові траєкторії яких зазнали трансформації внаслідок війни. Порівняльний аналіз корпоративних практик українських підприємств засвідчив, що організаційні передумови розвитку соціально відповідальної поведінки персоналу формуються через взаємодію інструментів управління персоналом, корпоративної культури, корпоративної соціальної відповідальності, ESG, комплаєнсу та внутрішніх комунікацій. Встановлено поширення практик у сфері корпоративної етики, професійного розвитку, підтримки добробуту працівників, внутрішніх комунікацій, інклюзії, ветеранської реінтеграції, волонтерства та екологічної відповідальності. Водночас виявлено функціональну розпорошеність таких практик, недостатню формалізацію очікуваних поведінкових результатів, обмежений зв’язок соціально відповідальної поведінки із системами мотивації та оцінювання персоналу та недостатню вимірюваність поведінкового ефекту. Це обґрунтовує необхідність переходу від фрагментарного застосування соціально орієнтованих HR-практик до їх системної поведінкової інтеграції. Удосконалено методичний підхід до комплексного оцінювання рівня соціально відповідальної поведінки персоналу та факторів її формування. Методичний підхід передбачає оцінювання 18 первинних поведінкових індикаторів, згрупованих за етико-професійною, соціально-комунікаційною, громадянсько-ініціативною та екологічно відповідальною складовими, розрахунок часткових та інтегрального показників СВПП, а також окреме оцінювання організаційних, управлінських, мотиваційних, соціально психологічних і особистісних факторів її формування. Для визначення вагомості складових використано експертне ранжування та коефіцієнт конкордації Кендалла, а для встановлення взаємозв’язків між факторними та результуючими характеристиками – кореляційний аналіз. Такий підхід дозволяє одночасно визначати загальний рівень СВПП, формувати її структурний профіль, виявляти диспропорції між окремими складовими та встановлювати напрями пріоритетного управлінського впливу. Емпіричну апробацію методичного підходу здійснено на основі анкетування 115 працівників та експертного оцінювання 15 фахівців. Розрахований інтегральний показник соціально відповідальної поведінки персоналу становить 4,17 бала та відповідає достатньому рівню. Найвищі оцінки отримали етико-професійна (4,47 бала) та соціально-комунікаційна (4,41 бала) складові, тоді як громадянсько-ініціативна складова характеризується найнижчим значенням (3,88 бала) за одночасно найбільшої експертної вагомості. Оцінювання факторів формування СВПП виявило переважання особистісних факторів (4,12 бала) порівняно з організаційними (3,64), соціально-психологічними (3,63), управлінськими (3,52) та мотиваційними (3,49). Виявлена асиметрія свідчить про наявність сформованого особистісного потенціалу соціально відповідальної поведінки та водночас резервів удосконалення організаційних, управлінських і мотиваційних умов його реалізації. Вперше розроблено адаптивний механізм формування та розвитку соціально відповідальної поведінки персоналу в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення. Його особливістю є інтеграція поведінкових детермінант – ціннісних орієнтацій, соціальних норм та організаційної ідентифікації – із суб’єктами управлінського впливу, принципами, функціями, управлінськими інструментами, HR-технологіями та цифровими рішеннями. Адаптивність механізму забезпечується відповідним контуром, що охоплює чотири послідовні етапи: воєнний стан, перехідний період, післявоєнне відновлення та сталий розвиток. Для кожного етапу передбачається трансформація пріоритетів управлінського впливу відповідно до зміни соціально-економічних умов, організаційних завдань та потреб персоналу. Така побудова дозволяє поєднати забезпечення безпеки, підтримки та стійкості персоналу в умовах воєнного стану із завданнями професійної реінтеграції, розвитку людського капіталу, соціальної згуртованості, відповідального залучення працівників до процесів відновлення та подальшої ESG-трансформації підприємств. Удосконалено систему комунікацій, мотивації та розвитку персоналу в контексті формування соціально відповідальної поведінки. Її відмінністю є взаємоузгодження комунікаційних, мотиваційних та освітньо-розвивальних інструментів із поведінковими детермінантами та очікуваними проявами СВПП. Комунікаційна складова забезпечує трансляцію цінностей, норм та очікуваних моделей поведінки; мотиваційна – їх підкріплення через матеріальні й нематеріальні стимули, визнання та залучення; освітньо розвивальна – формування компетентностей, необхідних для відповідальної, адаптивної та інклюзивної поведінки. Взаємодія зазначених складових забезпечує перехід від фрагментарного використання окремих HR-практик до цілеспрямованого розвитку професійної відповідальності, залученості, взаємодії, соціальної ініціативності та адаптивності персоналу. Удосконалено концептуальні засади формування державної політики щодо розвитку соціально відповідальної поведінки персоналу, які ґрунтуються на поєднанні людиноцентричного, компетентнісного, соціально партнерського та ESG-орієнтованого підходів. Запропоновано комплексне застосування освітніх, нормативно-правових, економічних, мотиваційних і цифрових інструментів, спрямованих на створення сприятливого інституційного середовища розвитку соціально відповідальної трудової поведінки, зміцнення соціальної стійкості організацій та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку в умовах післявоєнного відновлення. Дістали подальшого розвитку науково-практичні рекомендації щодо впровадження інструментів розвитку соціально відповідальної поведінки персоналу. Обґрунтовано доцільність диференційованого застосування освітніх, мотиваційних, комунікаційних, адаптаційних, психологічних, інклюзивних та цифрових інструментів з урахуванням потреб різних категорій працівників та етапу трансформації трудового середовища. Запропонований підхід орієнтований на посилення адаптивності персоналу, соціальної згуртованості, взаємодопомоги, інклюзивності, професійної та соціальної відповідальності й закріплення відповідних моделей поведінки у повсякденній діяльності підприємства. Практичне значення одержаних результатів полягає у доведенні основних теоретичних і методичних положень дисертації до рівня практичних рекомендацій та розробок, придатних для використання підприємствами у процесі формування та розвитку соціально відповідальної поведінки персоналу. Результати дослідження впроваджено у діяльність ТОВ «Компанія Укрсервіс», де використано механізм формування соціально відповідальної поведінки персоналу та комплексну методику оцінювання рівня СВПП і факторів її формування; ТОВ «ЕМПАТ РНД», де впроваджено рекомендації щодо інструментів розвитку СВПП та концептуальні положення щодо трансформації поведінкових моделей персоналу в умовах післявоєнного відновлення. Результати дослідження також використовуються в освітньому процесі Донецького національного університету імені Василя Стуса під час викладання освітньої компоненти «Соціальна відповідальність».	ua
dc.description.abstract	Halatsan A. V. Forming and developing socially responsible behaviour of employees in the conditions of postwar economic recovery. – Qualification research paper as a manuscript. Thesis for a PhD Degree by Field of study 05 «Social and behavioural sciences» by Program Subject Area 051 «Economics». – Vasyl’ Stus Donetsk National University, Vinnytsia, 2026. The thesis is devoted to substantiating and developing the theoretical and methodological support, scientific and methodological foundations, and practical recommendations for the formation and development of socially responsible employee behaviour in the conditions of post-war economic recovery. The study set and accomplished the following tasks: to refine the conceptual and categorical framework for studying socially responsible employee behaviour; to systematise theoretical approaches to and models of its formation; to determine the impact of post-war economic recovery on the transformation of personnel behavioural patterns; to analyse the socio-economic conditions of wartime and post-war recovery and their influence on enterprise personnel; to examine practices of managing socially responsible employee behaviour at enterprises; to assess the level of socially responsible employee behaviour and the factors of its formation; to develop an adaptive mechanism for the formation and development of socially responsible employee behaviour; to outline the conceptual foundations of state policy on the formation and development of socially responsible employee behavior; and to substantiate recommendations for designing and implementing tools for its development. The scientific novelty of the results lies in deepening theoretical and methodological provisions and developing scientific and practical recommendations for the formation and development of socially responsible employee behaviour in the context of post-war economic recovery. The author has developed the conceptual and categorical framework for studying socially responsible employee behaviour by refining the content of the concept «socially responsible employee behaviour». Unlike approaches that view an employee’s responsible behaviour primarily through adherence to ethical norms or as a derivative of corporate social responsibility, it is proposed to interpret it as conscious employee behaviour grounded in a combination of personal values, social norms, and organisational identification and manifested in ethical-professional, social-communicative, civic-initiative, and environmentally responsible activities. This approach made it possible to distinguish socially responsible employee behaviour from corporate social responsibility and, at the same time, to reveal the relationship between its internal determinants and the employee’s specific behavioural manifestations. Theoretical provisions on the transformation of employee behavioural patterns in the context of post-war economic recovery have been further developed. It is substantiated that changes in work behaviour are determined by the combined impact of socio-economic, psychological, organizational, and value-based transformations of the work environment. Adaptive, psychologically oriented, socially responsible, inclusive, collaborative, and digitally adaptive models of employee behaviour have been systematized, and the nature of their interrelationship during the transition from wartime adaptation to post-war recovery has been determined. It has been established that these patterns do not function in isolation but form an interconnected system of employees’ behavioural responses to changes in the socio-economic and organizational environment. The study of the socio-economic conditions for the formation of socially responsible employee behaviour revealed a significant transformation of Ukraine’s labour environment under the influence of demographic losses, external and internal migration, staff shortages, occupational and skills imbalances, the digitalization of work processes, and changes in the structure of employment. The growing importance of adaptability, professional mobility, responsibility, mutual support, inclusiveness, and social cohesion of personnel has been substantiated, as well as the need to create organizational conditions for the professional and social integration of veterans, internally displaced persons, persons with disabilities, and other categories of employees whose career trajectories have been transformed by the war. A comparative analysis of corporate practices of Ukrainian enterprises has shown that the organizational prerequisites for developing socially responsible employee behaviour are formed through the interaction of HR management tools, corporate culture, corporate social responsibility, ESG, compliance, and internal communications. Practices in corporate ethics, professional development, employee well-being support, internal communications, inclusion, veteran reintegration, volunteering, and environmental responsibility were found to be widespread. At the same time, the analysis revealed the functional fragmentation of such practices, insufficient formalization of expected behavioural outcomes, a weak link between socially responsible behaviour and employee motivation and appraisal systems, and insufficient measurability of the behavioural effect. This substantiates the need to move from the fragmented application of socially oriented HR practices to their systemic behavioural integration. The methodological approach to the comprehensive assessment of the level of socially responsible employee behaviour and the factors of its formation has been improved. The approach involves assessing 18 primary behavioural indicators grouped into ethical-professional, social-communicative, civic-initiative, and environmentally responsible components; calculating partial and integral indicators of socially responsible employee behaviour (SRЕB); and separately assessing the organizational, managerial, motivational, socio-psychological, and personal factors of its formation. Expert ranking and Kendall’s coefficient of concordance were used to determine the weights of the components, and correlation analysis was used to establish relationships between factor and outcome characteristics. This approach makes it possible to simultaneously determine the overall level of SRЕB, build its structural profile, identify imbalances between individual components, and establish priority areas of managerial influence. The methodological approach was empirically tested through a survey of 115 employees and an expert assessment by 15 specialists. The calculated integral indicator of socially responsible employee behaviour is 4.17 points, which corresponds to a sufficient level. The ethical-professional (4.47 points) and social communicative (4.41 points) components received the highest scores, while the civic-initiative component has the lowest value (3.88 points) despite having the highest expert weight. The assessment of SRЕB formation factors revealed the predominance of personal factors (4.12 points) over organizational (3.64), socio psychological (3.63), managerial (3.52), and motivational (3.49) factors. The identified asymmetry indicates an established personal potential for socially responsible behaviour and, at the same time, reserves for improving the organizational, managerial, and motivational conditions for its realization. An adaptive mechanism for the formation and development of socially responsible employee behaviour under martial law and post-war recovery has been developed for the first time. Its distinctive feature is the integration of behavioural determinants – value orientations, social norms, and organizational identification – with the actors of managerial influence, principles, functions, management tools, HR technologies, and digital solutions. The adaptability of the mechanism is ensured by an adaptive loop covering four consecutive stages: martial law, the transition period, post-war recovery, and sustainable development. At each stage, the priorities of managerial influence are transformed in line with changes in socio-economic conditions, organizational objectives, and personnel needs. This design makes it possible to combine ensuring the safety, support, and resilience of personnel under martial law with the tasks of professional reintegration, human capital development, social cohesion, responsible engagement of employees in recovery processes, and the subsequent ESG transformation of enterprises. The system of personnel communication, motivation, and development in the context of fostering socially responsible behaviour has been improved. Its distinctive feature is the alignment of communication, motivational, and educational developmental tools with behavioural determinants and expected manifestations of SRЕB. The communication component ensures the transmission of values, norms, and expected behavioural patterns; the motivational component reinforces them through tangible and intangible incentives, recognition, and engagement; and the educational-developmental component builds the competencies required for responsible, adaptive, and inclusive behavior. The interaction of these components ensures a shift from the fragmented use of individual HR practices to the purposeful development of professional responsibility, engagement, interaction, social initiative, and adaptability of personnel. The conceptual foundations of state policy on the development of socially responsible employee behaviour have been improved; they are based on a combination of human-centered, competency-based, social-partnership, and ESG oriented approaches. The integrated use of educational, regulatory, economic, motivational, and digital tools is proposed, aimed at creating a favorable institutional environment for the development of socially responsible work behaviour, strengthening the social resilience of organizations, and ensuring sustainable socio economic development during post-war recovery. Scientific and practical recommendations on implementing tools for the development of socially responsible personnel behaviour have been further developed. The advisability of a differentiated application of educational, motivational, communication, adaptation, psychological, inclusive, and digital tools, taking into account the needs of different categories of employees and the stage of transformation of the work environment, has been substantiated. The proposed approach is aimed at strengthening personnel adaptability, social cohesion, mutual support, inclusiveness, and professional and social responsibility, as well as embedding the relevant behavioural patterns in the day-to-day activities of the enterprise. The practical significance of the results lies in bringing the main theoretical and methodological provisions of the thesis to the level of practical recommendations and developments that enterprises can use to form and develop socially responsible employee behaviour. The research results have been implemented at Ukrservice Company LLC, which applied the mechanism for the formation of socially responsible employee behaviour and the comprehensive methodology for assessing the level of SRЕB and the factors of its formation, and at EMPAT R&D LLC, which implemented recommendations on SRЕB development tools and conceptual provisions on the transformation of employee behavioural patterns in the context of post-war recovery. The research results are also used in the educational process at Vasyl’ Stus Donetsk National University in teaching the course «Social responsibility».	en
dc.identifier.other	УДК 005.35:005.32:331.101.3 (043.5)
dc.identifier.uri	https://r2.donnu.edu.ua/handle/123456789/4336
dc.publisher	Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса
dc.subject	соціально відповідальна поведінка персоналу	ua
dc.subject	соціальна відповідальність	ua
dc.subject	соціальна відповідальність бізнесу	ua
dc.subject	трудова поведінка	ua
dc.subject	поведінкові моделі	ua
dc.subject	людський капітал	ua
dc.subject	управління персоналом	ua
dc.subject	корпоративна культура	ua
dc.subject	розвиток персоналу	ua
dc.subject	мотивація персоналу	ua
dc.subject	інклюзія	ua
dc.subject	HR-процеси	ua
dc.subject	ESG	ua
dc.subject	війна	ua
dc.subject	післявоєнне відновлення	ua
dc.subject	післявоєнне відновлення	ua
dc.subject	socially responsible employee behaviour	en
dc.subject	social responsibility	en
dc.subject	corporate social responsibility	en
dc.subject	work behaviour	en
dc.subject	behavioural patterns,	en
dc.subject	human capital	en
dc.subject	human resource management	en
dc.subject	corporate culture	en
dc.subject	employee development	en
dc.subject	employee motivation	en
dc.subject	inclusion	en
dc.subject	HR processes	en
dc.subject	ESG	en
dc.subject	war	en
dc.subject	post-war recovery	en
dc.title	ДИСЕРТАЦІЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ Спеціальність 051 – Економіка Подається на здобуття ступеня доктора філософії
dc.title.alternative	Forming and development socially responsible behaviour of employees in the conditions of postwar economic recovery. – Qualification research paper as a manuscript.
dc.type	Book

Файли

Контейнер файлів

Зараз показуємо 1 - 1 з 1

Назва:: дисертація Галацан.pdf
Розмір:: 6.67 MB
Формат:: Adobe Portable Document Format
Опис:

Завантажити

Ліцензійна угода

Зараз показуємо 1 - 1 з 1

Назва:: license.txt
Розмір:: 1.71 KB
Формат:: Item-specific license agreed upon to submission
Опис:

Завантажити

Зібрання

Наукові видання