Перегляд за Автор "Mishchenko V. V."

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз недоступний
    Документ
    ДИСЕРТАЦІЯ РОЗВИТОК АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ Спеціальність 051 Економіка 05 Соціальні та поведінкові науки Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії
    (ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТУСА, Вінниця, 2026) МІЩЕНКО ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ; Mishchenko V. V.
    Міщенко В. В. Розвиток аграрного сектору України в умовах еконо мічних перетворень. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 05 «Со ціальні та поведінкові науки» за спеціальністю 051 «Економіка» – Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінниця, 2026. У дисертації розроблено теоретико-методологічні положення, практичні рекомендацій та концепції розвитку аграрного сектору України. У першому розділі «Теоретико-методичний базис функціонування агра рного сектору в умовах економічних перетворень» встановлено, що висока за лежність аграрного сектора від природно-кліматичних умов ставить додаткові умови для забезпечення його розвитку, особливо в умовах війни в Україні. Визначено, що під ресурсним потенціалом аграрної галузі розуміється вся сукупність ресурсів, що є у розпорядженні підприємства і залучених у виробничий процес та господарський оборот і є сукупністю наступних видів ресурсів: природних, трудових, матеріально-технічних, інвестиційних, інформаційних, інноваційних, науково-виробничих, соціально-інфраструктурних. Встановлено, що під стійким розвитком аграрного сектора розуміти мемо «спрямовані процеси стабільного функціонування та планомірного розвитку аграрного сектора, що забезпечують економічно обґрунтоване розширене відтворення та підвищення рівня та якості життя сільського населення при збереженні природно-ресурсного потенціалу». Виокремлено п'ять напрямків розвитку аграрного сектору: економічний, соціальний, екологічний, демографічний та правовий. Доведено, що пріоритетними складовими стійкого розвитку аграрного сектору мають бути компоненти, що забезпечують процеси цифрової трансформації: в економіці – забезпечення ІТ-інфраструктурою та цифровізації виробництва; у соціальній сфері – забезпечення ІТ-інфраструктурою та цифрової трансформації життєзабезпечення населення; в екології – освоєння цифрових технологій, що зменшують забруднення навколишнього середовища та обсяг відходів; у нормативно-правовому напрямі – створення та розвиток інформаційно-консультаційних центрів, у т. ч., подолання інформаційної ізольованості населення. Систематизовано фактори, що визначають специфіку ініціації процесів цифрової трансформації аграрного сектора у розрізі чотирьох основних груп: галузеві особливості аграрного виробництва; територіальні особливості аграрного виробництва; особливості та рівень розвитку інноваційної системи сільського господарства, а також особливості інформаційного забезпечення галузі. Пріоритетними напрями цифровізації аграрного сектора, визначено: впровадження цифрових технологій інформатизації виробничих процесів; впровадження платформних інформаційних рішень; формування багатофункціональної системи, що забезпечує адекватне інформаційне забезпечення управління аграрним виробництвом; модернізацію інформаційної інфраструктури; раціо налізацію процесів інформаційної взаємодії господарюючих суб'єктів аграрного сектору. У другому розділі «Структурно-динамічна оцінка аграрного сектору Ук раїни» доведено, що аграрний сектор України, як один із ключових елементів економіки країни, зазнав значних потрясінь після початку війни 24 лютого 2022 року в Україні. Аграрний сектор України перебуває в умовах масштабної кризи, спричиненої війною. Проте, попри всі виклики, галузь демонструє стійкість і адаптивність, зберігаючи стратегічне значення для економіки та продовольчої безпеки не лише України, а й усього світу. Основними викликами для аграрного сектору України є потреба в модернізації технічного оснащення, забезпечення високої якості продукції відповідно до міжнародних стандартів та зниження витрат на виробництво. Додатково, вплив війни висвітлив необхідність адаптації галузі до форс-мажорних обставин, включаючи покращення логістичних маршрутів та розвиток екологічно сталих технологій. Доведено, що форс-мажорний вплив на розвиток аграрного сектора України набув значення, особливо з початку повномаштабної війни з 24.02.2022 року, який можна віднести до категорії – катаклізм, події чи явища, які мають масштабний руйнівний вплив на природу, суспільство або економіку. Встановлено, що Вінницька область є однією з провідних агропромис лових регіонів України, що спеціалізується на виробництві та промисловій переробці сільськогосподарської продукції. Вінниччина посідає перше місце в Україні за обсягами валової продукції сільського господарства, а аграрна галузь є ключовим фактором економічного розвитку регіону. Запропоновано системний підхід до оцінки стратегічного економічного потенціалу аграрного се ктору Вінницької області, який враховує взаємозв’язок між його складовими: економіко-фінансовим, виробничо-технологічним, природно-екологічним, соціально-інтелектуальним, інституційним, політико-інтеграційним та енергетичним потенціалами. Такий підхід дозволяє оцінити аграрний сектор як цілісну динамічну систему з трьома основними стадіями розвитку: формування, зростання та використання. Це забезпечує комплексне розуміння потенціалу регіону та створює основу для розробки ефективних управлінських рішень. Встановлено, що важливим принципами державного регулювання сис темного розвитку аграрного сектору економіки є принцип державного протекціонізму, яка передбачає здійснення: субсидування розширеного відтворення; податкового та кредитного стимулювання; стимулювання продовольчої безпеки; підтримки широкого впровадження інноваційних технологій і продуктів; мотиваційних впливів, спрямованих на підвищення продуктивності праці та зростання ефективності виробництва; підтримки паритетної взаємодії сільськогосподарських організацій з іншими учасниками продовольчого ринку. В умовах цифрової трансформації державне регулювання має включати як традиційні інструменти (субсидування, підтримку інновацій, розвиток інфраструктури), так і сучасні підходи, орієнтовані на впровадження інформа ційних технологій. Це дозволить підвищити ефективність управління, забезпечити конкурентоспроможність сектору та зменшити залежність від природних факторів. У третьому розділі «Системний стійкий розвиток аграрного сектору Ук раїни в умовах перетворень» доведено, що «точками опори» для системного розвитку аграрного сектора економіки є функціонування селянських (фермерських) господарств, автономно функціонуючих сільськогосподарських органі зацій і інтегрованих агропромислових формувань. Розроблено концепцію стій кого розвитку аграрного сектору, яка полягає у: системній державній політиці; співпраці учасників аграрного сектора; функціонуванні адресної державної допомоги; збалансованому розвитку; забезпеченні регіонального розвитку; задоволенні продовольчих потреб населення; використанні цифрових технологій; впровадженні прогресивних технологій організації виробництва. Для роз робки стратегії та концепції розвитку аграрного сектору, на прикладі Вінницької області, зроблено PEST-аналіз стану аграрного сектору який допомагає виявити загрози та можливості, пов’язані з макросередовищем. Визначено, що стратегія розвитку аграрного сектору – це програма дій, спрямована на реалізацію пріоритетних стратегічних напрямів формування ключових складових розвитку аграрного сектора в умовах постійного впливу зовнішніх і внутрішніх загроз. Враховуючи ці положення розроблено алгоритм дій щодо розвитку аграрного сектору України. Запропоновано багатокомпонентний механізм створення та реалізації комплексної стратегії розвитку аграрного сектору. Визначено, що розширення площ органічного виробництва є важливим інструментом сталого розвитку аграрного сектору, який сприяє екологізації сільського господарства та зменшенню негативного впливу на довкілля. Разом із тим, результати кореляційно-регресійного аналізу для країн ЄС-27 засвідчили неоднозначний характер взаємозв’язку між розширенням органічних угідь і рівнем викидів парникових газів. Аналіз статистичних даних показав, що в окремих країнах Європи, таких як Німеччина, Данія, Нідерланди, Іспанія, Португалія, Фінляндія та Швейцарія, спостерігається сильний позитивний зв’язок між розширенням органічного виробництва та збільшенням викидів ПГ. Водночас у Норвегії та Литві зафіксовано обернено пропорційний взаємозв’язок, що свідчить про можливість зниження викидів ПГ за рахунок впровадження більш ефективних органічних технологій. Для України важливо адаптувати європейський досвід розвитку органічного землеробства, зокрема через перехід від екстенсивного до інтенсивного підходу. Запропоновано комплексну концепцію використання земель України під органічне виробництво. Доведено, що цифрова трансформація є ключовим інструментом модер нізації аграрного сектору, що сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів, оптимізації виробничих процесів та розвитку інноваційного середовища. Для забезпечення розвитку аграрного сектору України доцільно використовувати індустріально-інноваційну модель на основі технологічного підходу. Реалізація даного підходу можлива за умов створення «цифрової екосистеми» підприємств сільського господарства. Розроблено алгоритм цифрової трансформації аграрного сектору, у якому відображені зони відповідальності держави та агробізнесу як ключових учасників взаємодії. Цифровізація аграрного сектору передбачає два ключові етапи: впровадження цифрових технологій та платформних рішень, що включає автоматизацію процесів, використання аналітики та розвиток інноваційного середовища та цифровізацію управління підприємствами, що передбачає створення єдиних інформаційних си стем, інтеграцію даних і використання прогнозних моделей для оптимізації бізнес-процесів. Держава відіграє регуляторну та координаційну роль у процесі цифрової трансформації аграрного сектору, забезпечуючи нормативно-правову базу, підтримку інновацій та розвиток цифрової інфраструктури.