Перегляд за Автор "Mieliekiestsev, K."

Зараз показуємо 1 - 3 з 3
  • Ескіз недоступний
    Документ
    The “Post-truth era” and its effects on public perception of Georgian and Ukrainian history.
    (Tbilisi, Georgia: IBSU, 2020) Mieliekiestsev, K.
    “Post-truth” is a common moniker, often applied to the current trends of disseminating political information in the conditions of rampant informational warfare. It is a particularly “devious” element of informational warfare, resistant to fact-checks, since “post-truth” relies more so on confidence and charisma of its producer, rather than on the truthfulness of facts. As such, the producers of propaganda rely on suggesting “alternative facts,” with the end goal being a population that lives in the moment and discards pre-existing knowledge, while also abstains from opposing propagandists, since “one can never know the full truth.” In particular, such tactics are used to distort history, even one originally built upon witness testimonies. Analyzing modern media, particularly “social networks”, this paper shows how recent and not-so-recent Ukrainian and Georgian history becomes a common target for such distorted portrayals on the Internet. The topics that end up distorted are the countries’conflicts with Russia: their historical annexations by Moscow, along with the recent causes of war. The actors that spread such propaganda usually operate on a pro-Communist, or a pro-Russian platform (which are oftentimes interchangeable in the English-speaking community on the Internet). The implications of such activities are quite alarming, requiring further studies on behalf of Georgian and Ukrainian interests, to bring out the concrete numbers on exactly how many people in the US or other English-speaking countries have been affected by propaganda. 15th International Silk Road virtual conference. Conference Proceedings (Silk Road 2020)
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Емблематика пострадянської Донеччини: офіціоз «господарників», переробки «з народу», альтернативи апологетів «русского мира»
    (Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2021) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K.
    Метою статті є аналіз розвитку емблематики Донеччини (офіційної геральдики та вексилології Донецької області, відображення історичної тематики у комерційних номенах, реінтерпретацій офіційної символіки приватними особами) у період 1991–2015 рр., зазначаючи її основні тенденції, зв’язки з політичними та історичними поглядами замовників і авторів, трансформації символів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності. Використані загальнонаукові та спеціальні методи: контент-аналіз, узагальнення, хронологічний, ретроспективний методи. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона представляє собою спробу узагальнення різних елементів емблематики Донеччини, вперше виходячи за межі офіційної геральдики та вексилології, розглядаючи їх трансформацію в руках недержавних акторів. Висновки. Емблематика Донецька та Донеччини пострадянської доби розроблялася в унікальній ситуації: місцеві еліти, з одного боку, бажали відійти від радянської символіки та осучаснити Донецьк, як «бренд», а з іншого, через особливості власної освіти, походження та політичні цілі, не сприймали історію краю поза радянськими стереотипами про «Донбас як економічний центр». У результаті місцевими елітами була проігнорована козацька історія Донеччини на противагу увічнення індустріальних здобутків доби Російської імперії (девіз з цитатою з Дмитра Мендєлєєва, Пальма Мерцалова, «Юзівські» номени). Протягом десятиріч відбулася дивергенція традицій донецької емблематики: офіційна, бізнесова, народно-патріотична. Паралельно промосковськими організаціями ще з 1991 р. розроблялася та нав’язувалася окрема емблематика, побудована на історичних міфах навколо Донецько-Криворізької Радянської Республіки, але відірвана як від попередньої радянської символіки, так і від новітньої офіційної донецької емблематики. Остання розроблялась як така, що символізує «особливість» сходу України, «окремішність» Донеччини, проте при цьому не перемежовувалася з російською символікою (за винятком російськомовного девізу). У такій формі вона не відповідала цілям та бажанням агентів московського впливу, але була сприйнята та перероблена проукраїнськими патріотичними силами. Так, використання конкретного варіанту донецької символіки одразу вказує на політичні переконання того чи іншого діяча та його розуміння історії краю та історичної політики навколо неї.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Місце регіоналістики в методології досліджень сучасних українсько-польських відносин
    (Cлов’янськ: Б.І. Маторіна, 2021) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K.
    У статті подано огляд літератури, що базується на використанні нової методології, пов’язаної з регіональними дослідженнями: використання матеріалів із регіональних архівів, разом із регіональною пресою та іншими засобами масової інформації, а також різноманітних документів, що стосуються міжрегіональних комунікацій та договорів. Укупі це сприяє кращому розумінню сучасних міжнародних відносин, які стосуються не лише держав, а й неурядових суб’єктів, і також можуть сильно змінюватися залежно від діяльності тих чи інших акторів у різних регіонах. Зокрема, тема українсько-польських відносин була використана з метою продемонструвати, як регіональні дослідження дозволили українським науковцям перших десятиліть ХХІ ст. виявити зв’язок між загальнонаціональними подіями та рішеннями органів місцевої влади польських та українських регіонів, і таким чином – взаємозв’язок міжрегіональних та міждержавних відносин. The article presents a literature review based on the use of new methodology connected to regional studies: materials from regional archives, regional press and other media, various documents concerning interregional communications and treaties. All these sources contribute to portraying contemporary international relations, which concern not only states, but also non-governmental actors and may change according to the activities of the actors in different regions. In particular, the Ukrainian-Polish relations have been used to show how regional studies allowed Ukrainian researchers of the first decades of the 21st century to reveal connections 20 between major national events and the decisions of local government authorities of Polish and Ukrainian regions. Thus it has been shown the interconnection of interregional and international relations.