Логотип репозиторію
  • English
  • Polski
  • Yкраї́нська
  • Увійти
    Новий користувач? Зареєструйтесь.Забули пароль?
Логотип репозиторію
  • Фонди та зібрання
  • Пошук за критеріями
  • English
  • Polski
  • Yкраї́нська
  • Увійти
    Новий користувач? Зареєструйтесь.Забули пароль?
  1. Головна
  2. Переглянути за автором

Перегляд за Автор "Страшок, А. А."

Зараз показуємо 1 - 9 з 9
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
  • Ескіз недоступний
    Документ
    ВПЛИВ МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПСИХОЛОГІЮ ЗАСУДЖЕНИХ
    (м. Полтава: ЦФЕНД, 2019-02-16) Страшок, А. А.
    У науковій роботі досліджено питання впливу місць позбавлення волі на психологію засуджених. Встановлено, що перебування в місцях позбавлення волі для жодної особи не проходить безслідно, адже специфічна атмосфера, ставлення до злочинців з боку осіб, що наділені певною владою, а також відносини засуджених між собою достатньо суттєво впливає на свідомість кожного, деформуючи її. Зроблено висновок про те, що держава повинна створити такі умови, що допомогли б цій особі вижити та встояти за будь-яких обставин. Вбачається за необхідне реформування пенітенціарної системи країни України з метою покращення основної функції, яку вона й повинна виконувати, а саме, необхідним є надання гарантій соціального захисту тих осіб, що звільняються з місць позбавлення волі.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    ДЕТЕРМІНАНТИ КОРУПЦІЙНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ
    (м. Харків: Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, 2019) Страшок, А. А.
    Theses address the determinants of corruption in Ukraine. Corruption is defined in accordance with the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption”. Formation of causes of corruption crimes in four groups was carried out and detailed coverage of each was provided.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Забезпечення безпеки свідка у кримінальному провадженні
    (Ужгород: Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2019) Страшок, А. А.
    У статті висвітлено питання забезпечення безпеки свідка, а також близьких родичів та членів його сім’ї у кримінальному провадженні в Україні. Надається аналіз чинного Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Автор акцентує увагу на розкритті змісту поняття «забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні», а також надає перелік осіб, які відносяться до числа «близьких родичів та членів сім’ї» свідка. Перелічено підстави, приводи для застосування заходів захисту, а також види заходів безпеки, які застосовуються до даних осіб та конкретизовані у чинному Кримінальному процесуальному кодексі. Наведено органи, до компетенції яких належить прийняття рішення про застосування заходів забезпечення безпеки та органи, які здійснюють застосування даних заходів. Автором висвітлено підстави для скасування застосованих заходів захисту до свідка, а також близьких родичів та членів його сім’ї у кримінальному провадженні.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    ОСОБЛИВОСТІ ТИМЧАСОВОГО ДОСТУПУ ДО РЕЧЕЙ І ДОКУМЕНТІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО ТА НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ
    (Тернопіль: Матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, 2022-05-03) Страшок, А. А.
    Автором досліджено питання особливостей тимчасового доступу до речей і документів в умовах воєнного та надзвичайного стану. Проаналізовано ст. 615 КПК України та 207 Перехідних положень та встановлено, що дані норми співвідносяться як загальна та спеціальна. Вказано, що законодавцю необхідно вносити зміни до вже існуючих законів та приймати нові закони більш ретельно, що унеможливить появу колізій в законодавстві та забезпечить однозначне розуміння норм права.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    ПОНЯТТЯ ОБІЗНАНИХ ОСІБ ТА ФОРМИ ЇХ ЗАЛУЧЕННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ
    (Дніпро: Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2022) Страшок, А. А.
    In the scientific article, the author investigated the concept of knowledgeable persons in the criminal justice system of Ukraine. In particular, it was determined that the term "informed persons" appeared for the first time in the 19th century and was enshrined in the Code of Criminal Laws of the Russian Empire in 1832 and the Statute of Criminal Procedure in 1864. It is noted that the term "informed persons" is absent in the current criminal procedural legislation, but it is found in numerous domestic scientific publications on the criminal process, criminology and forensics. The author analyzed numerous definitions of the concept of "informed persons" provided by domestic and foreign scientists and formulated the author's definition based on them. Based on the position of scientists and the author's own definition of the concept of "informed persons", the author has identified a number of characteristics that are inherent to them. It has been investigated that in the scientific literature there is no single approach to understanding the system and classification of forms of using special knowledge in criminal proceedings. It is noted that the meaning of the differences comes down to the fact that some scientists list the forms of using special knowledge without specifying any grounds, others propose to carry out classification on different grounds, taking into account the subject who applies special knowledge, the evidentiary value of the results obtained, by type activity, purpose of use, etc. It is claimed that the majority of scientists divide the methods of involving knowledgeable persons into two main forms – procedural and non-procedural, however there are proposals for the selection and classification of forms of using special knowledge on the basis of other criteria, which are given in this work. Specific forms of using special knowledge (involvement of knowledgeable persons) in criminal proceedings have been determined based on the specifics of the current criminal procedural regulation of the legal status of knowledgeable persons and the procedure for their involvement in criminal proceedings, as well as the evidentiary value of the results of such participation. The following forms of using special knowledge (forms of involvement of knowledgeable persons) in criminal proceedings are distinguished: 1) involvement of an expert; 2) involvement of a specialist; 3) participation of the translator
  • Ескіз недоступний
    Документ
    ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАТРИМАННЯ ОСОБИ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ
    (м. Полтава: Центр фінансово-економічних наукових досліджень, 2022-08-20) Страшок, А. А.
    У роботі автором проаналізовано особливості строку затримання особи в період воєнного стану, зокрема норми ст. 211 та п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України та встановлено наявність ієрархічної колізії, яка може бути подолана таким чином: у разі суперечності застосовуються норми, що мають більш високу юридичну силу.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Процесуальне становище перекладача: особливості залучення та участі у кримінальному провадженні
    (Одеса: Видавничий дім "Гельветика", 2021) Страшок, А. А.
    В науковій статті досліджено поняття обізнаних осіб у кримінальному судочинстві України. Зазначено, що у чинному кримінальному процесуальному законодавстві термін «обізнані особи» відсутній, проте він зустрічається в численних вітчизняних наукових публікаціях з кримінального процесу, криміналістики та судової експертизи. Проаналізовано численні визначення поняття «обізнані особи», надані вітчизняними та зарубіжними науковцями та на їх підставі сформульовано авторське визначення. На підставі позиції науковців та власного авторського визначення поняття «обізнані особи» автором визначено низку ознак, які їм притаманні. Стверджено, що більшість науковців поділяють способи залучення обізнаних осіб на дві основні форми – процесуальну та непроцесуальну, проте існують пропозиції щодо виділення та класифікації форм використання спеціальних знань на підставі інших критеріїв, які наведені у даній роботі. Визначено власні форми використання спеціальних знань (залучення обізнаних осіб) у кримінальному провадженні на основі особливостей чинного кримінального процесуального регламентування правового статусу обізнаних осіб і порядку їх залучення до участі в кримінальному провадженні, а також доказового значення результатів такої участі. Виокремлено такі форми використання спеціальних знань (форми залучення обізнаних осіб) у кримінальному провадженні: 1) залучення експерта; 2) залучення спеціаліста; 3) участь перекладача. Ключові слова: кримінальне провадження, спеціаліст, експерт, перекладач, спеціальні знання, форми використання спеціальних знань.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Процесуальний статус експерта у кримінальному провадженні
    (Міжнародне видання Visegrad Journal on Human Rights, 2021) Страшок, А. А.
    В статті досліджено поняття «екcперта» як учасника кримінального процесу, який здійснює функцію сприяння кримінальному провадженню. Наведено основні нормативно-правові акти, які регулюють питання процесуального статусу даного учасника. Автор аналізує та порівнює положення Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про судову експертизу» щодо закріплення основних прав та обов’язків експерта, а також наводить основні види відповідальності до яких його може бути притягнуто.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Історичний розвиток правового статусу суб’єктів, які здійснюють функцію сприяння кримінальному провадженню
    (Одеса: Видавничий дім "Гельветика" Одеська юридична академія, 2020) Страшок, А. А.
    В статті досліджено основні періоди історичного розвитку правового статусу суб’єктів, які здійснюють функцію сприяння кримінальному провадженню. Дослідження становлення правового статусу свідка, понятого, перекладача, спеціаліста та експерта починається з VІІІ–VІ ст. до н. е., під час колонізації Північного Причорномор’я, й до наших днів. Проаналізовано найбільш визначні законодавчі акти минулих часів, які регулювали правовий статус суб’єктів, які здійснюють функцію сприяння кримінальному провадженню, а саме Руську Правду, що діяла за часів Київської Русі, Судебник Казимира 1468 року, Литовські статути 1529, 1566 та 1588 років, Соборне Уложення 1649 року, книгу ІІ т. XV Зводу законів, яка мала назву «Законы о судопроизводстве по делам о преступлениях и проступках», Статут кримінального судочинства 1864 року, Кримінально-процесуальні кодекси УРСР 1922 року та 1927 року, Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року та Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року. Автором зазначається, що протягом свого розвитку правовий статус цих суб’єктів поліпшувався, а саме розширювався, оскільки вони наділялись новими права, обов’язками та відповідальністю. Вказується, що на сьогодні їх статус є чітко регламентованим, а також відповідно до Кримінального процесуального кодексу України 2012 року даних осіб було віднесено до учасників кримінального провадження.

DSpace software and Vasyl' Stus Donetsk National University copyright © 2002-2025 LYRASIS

  • Налаштування куків
  • Політика приватності
  • Угода користувача
  • Зворотний зв'язок