Перегляд за Автор "Руденко, С.С."
Зараз показуємо 1 - 4 з 4
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументБіоми України: сукупний ресурсний потенціал(Кременчук: Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, 2024) Руденко, С.В.; Руденко, В.П.; Руденко, С.С.; Пахомов, О.Є.; Rudenko, Stepan; Rudenko, Valeriy; Pakhomov, Oleksandr; Rudenko, SvitlanaСтверджується, що раціональне використання, охорона і відтворення екологічного потенціалу екосистем, безсумнівно, потребують дослідження та оцінки їх сукупного ресурсного потенціалу, що охоплюється взаємодією взаємопов’язаних трудових, матеріальних та природних ресурсів, які визначають можливості досягнення об’єктивно зумовленого рівня загальногосподарських результатів. Обґрунтовується актуальність вартісної оцінки сукупного ресурсного потенціалу на рівні біомів України – природних країн (Східно-Європейська рівнина, Кримські гори, Українські Карпати), чотирьох природних зон та трьох підзон. В основу оцінки трудових ресурсів України у річній розмірності покладені показники середньої заробітної плати та чисельності зайнятих у 2011–2013 роках. Потенціал матеріальних ресурсів (основних та оборотних фондів) України приведений до річної розмірності через нормативний коефіцієнт ефективності (0,15). Природно-ресурсний потенціал (ПРП) біомів України проіндексований у цінах 2015–2021 рр. Перехід від показників сукупного ресурсного потенціалу за адміністративно-територіальними одиницями України до його оцінки у розрізі біомних екосистем здійснювався картографічним методом. Абсолютна величина сукупного ресурсного потенціалу біомів України, визначена станом на кінець 2013р. у цінах 2015–2021 років, обчислюється у 4552,779 млрд. грн. Серед біомів – природних країн – Східно-Європейська рівнина утримує 92,2% потенціалу, Українські Карпати – 6,3%, Кримські гори – 1,5%. Серед біомів – природних зон України – найбільшим сукупним ресурсним потенціалом характеризується (у порядку спадання абсолютних величин оцінки): Степова зона – 52,2%, Лісостепова зона – 22,7%, Зона мішаних лісів – 10,7%, Зона широколистяних лісів – 6,8%. Нарешті, на рівні біомів – природних підзон – Північностепова підзона утримує 39,8% всеукраїнського сукупного ресурсного потенціалу, Південностепова (сухостепова) підзона – 7,0% і Середньостепова – 5,2%. У той же час сукупний ресурсний потенціал на 1 км2 , тобто його територіальна продуктивність, є найвищою у Кримський горах, Північностеповій підзоні, Степовій зоні, Південностеповій (сухостеповій) підзоні та Українських Карпатах, найнижча продуктивність у Зоні мішаних лісів. Амплітуда оцінкових показників – 3,7 раза. Обґрунтовується, що отримана оцінка сукупного ресурсного потенціалу біомів України співставна з відповідними основними соціально-економічними показниками держави, зокрема, з валовим внутрішнім продуктом, що дозволяє використовувати її як одну з важливих геополітичних та економічних характеристик сталого розвитку.
- ДокументЕкосистеми Кримських гір та Українських Карпат: порівняльний аналіз.(Київ: Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, 2024) Руденко, С.В.; Руденко, В.П.; Руденко, С.С.; Пахомов, О.Є.; Rudenko, S. V.; Rudenko, V.P.; Rudenko, S. S.; Pakhomov, O.E.Стверджується, що серед чотирнадцятьох провінційних екосистем України Кримська гірська та Українські Карпати займають особливе місце. З одного боку, вони іменуються як гірські провінційні екосистеми, а з другого боку, поряд зі Східно-Європейською рівниною, відносяться до біомів рівня країн. Аргументується, що на рівні вищих ієрархічних таксонів екосистеми Кримської гірської провінції та Українських Карпат досліджені більш-менш задовільно, а на рівні таксонів низького рангу – біогеоценозних екосистем, що включають у себе парцелярні та консорційні комплекси і які охоплюються фізико-географічними районами, комплексні екологічні вишукування ще потребують значної активізації. Йдеться про розробку, як стверджував академік М.А. Голубець, «скрупульозного екологічного кадастру кожної ландшафтної екосистеми, кожної використовуваної ділянки біогеоценотичного покриву, визначення їх первинних і вторинних екологічних потенціалів». Обґрунтовується, що скрупульозний екологічний кадастр екосистем повинен обов’язково включати в себе достовірну оцінкову інформацію про їх територію (акваторію), населення та природно-ресурсний потенціал (ПРП). Авторами кількісно визначена величина і структура потенціалу території (акваторії), населення та ПРП на рівні 39 первинних біогеоценозних екосистем – фізико-географічних районів Кримських гір та Українських Карпат та здійснений їх порівняльний аналіз. Доводиться, що за абсолютною величиною потенціалу території (акваторії) населення та ПРП переважають екосистеми Українських Карпат над екосистемами Кримських гір. Йдеться про Передкарпатську височинну, Зовнішньо-Карпатську області чи Чоп-Мукачівський, Надвірнянсько-Печеніжинський, Вашковецько-Глибоцький, Невицько-Чинадіївський, Мостисько-Яворівський, Верхньоосвіцько-Верхньобистрицький, Славсько-Сколівський, Старосамбірсько-Східницький та інші райони. У той же час за відносними показниками, зокрема, за величиною потенціалу тріади на одиницю площі екосистеми Кримських гір значно випереджають екосистеми Українських Карпат. Так, найбільш потужні екосистеми районного рівня – Нижньочорноріченська, Бахчисарайсько-Перовська, Середньосалгирсько-Зуйська, Балаклавсько-Ялтинська Кримських гір є територіально значно більш продуктивними ніж Чоп-Мукачівська, Невицько-Чинадіївська, ВашковецькоГлибоцька чи Надвірнянсько-Печеніжинська екосистеми Українських Карпат. Обґрунтовується, що ресурсний потенціал екосистем Кримських гір та Українських Карпат, оцінений на рівні таксонів низького рангу – парцелярних та консорційних комплексів (первинних природних районів), є надійною основою для розробки перспективних планів збалансованого розвитку природокористування.
- ДокументЕталони типовості як критерії оцінки несхожості біомів та провінційних екосистем України за їх природно-ресурсним потенціалом(Київ: Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, 2024) Руденко, С.В.; Руденко, В.П.; Руденко, С.С.Еталони типовості пропонується розглядати як критерії оцінки несхожості біомів та провінційних екосистем України за компонентною структурою їх природно-ресурсного потенціалу (ПРП). «Типовість» екосистем визначається як синонім їх «схожості» за певними властивостями, у той час як «несхожість» є їх протилежною ознакою – своєрідним антонімом «типовості» цих екосистем. Компонентна структура ПРП характеризує внутрівидові і міжвидові співвідношення (пропорції) природних ресурсів, що склалися в екосистемі як результат розвитку природного процесу і дії соціально-економічних факторів. Компонентна структура ПРП екосистеми вищого рівня визначається як своєрідний «еталон типовості» для компонентної структури ПРП екосистеми нижчого рівня. Компонентна структура ПРП екосистеми України загалом обґрунтовується як критерій оцінки їх схожості/несхожості на рівні природних країн, біомів (природних зон), провінційних екосистем. Для обласних екосистем таким критерієм є структура ПРП провінційних екосистем. Запропоновано рівняння кількісної оцінки, що дозволяє виявити три основні ступені (рівні) несхожості екосистем України за такими градаціями: 1) відносно схожі екосистеми – 0,205–0,500; 2) перехідні до несхожих – 0,501–0,750; 3) несхожі – 0,751–1,310. До групи несхожих у порівнянні з Україною екосистем за компетентною структурою їх ПРП чітко відносяться: Кримська гірська – 0,902, Донецька – 0,914 та Українські Карпати – 1,310. У кожній з них сформувався своєрідний, зовсім не типовий для України природно-ресурсний комплекс. У Кримській гірській – це рекреаційно-земельно-мінеральний, у Донецькій – мінерально-земельний, в Українських Карпатах – водно-земельно-рекреаційний. Україна ж загалом характеризується земельно-мінерально-водним типом природних ресурсів.
- ДокументПізнання провінційних екосиситем України через гравітаційні моделі їх Природно-ресурсного потенціалу(Київ: Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, 2024) Руденко, С.В.; Руденко, В.П.; Руденко, С.С.; Rudenko, S.; Rudenko,V.; Rudenko, S.Досліджуються гравітаційні моделі природно-ресурсного потенціалу (ПРП) провінційних екосистем України. ПРП екосистем розглядається як сукупна продуктивність їх природних ресурсів-засобів виробництва і предметів споживання, що виражається в їх суспільній споживній вартості. ПРП екосистем України, що охоплює мінеральні, водні, земельні, лісові, фауністичні, природні рекреаційні ресурси, оцінений на 1.01.2022 р. Стверджується, що одним із важливіших підходів екосистемного аналізу у з’ясуванні наявних та прихованих взаємозв’язків між ПРП провінційних екосистем України є використання його так званих «гравітаційних моделей», моделей, що описуються рівняннями залежності тяжіння між двома тілами, виходячи з їх маси та відстані між ними. Для кількісного визначення меж рівноваги між полями тяжіння ПРП провінційних екосистем України пропонується «гравітаційна формула» Вільяма Джона Рейлі, у якій за «масу» взята величина природно-ресурсного потенціалу екосистем (у цінах 2015–2021 рр.), а відстанню є віддаль між геометричними центрами цих екосистем. Встановлені межі рівноваги, «точки розвитку», «граничні лінії між зонами впливу» ПРП чотирнадцятьох провінційних екосистем України. Так, зокрема, констатується, що межі рівноваги у взаємодії ПРП пролягають на відстані 284 км від ядра Донецької до ядра Причорноморської екосистеми і на відстані 168 км від ядра Причорноморської до ядра Донецької екосистеми. «Гранична лінія» між зонами впливу ПРП Східно-Української та ПРП Причорноморської екосистеми проходить по 257 км, в той час як потенціал Причорноморської має «точку розриву» на 163 км стосовно потенціалу Східно-Української провінційної системи. ПРП Західно-Української екосистеми має вплив на ПРП Поліської екосистеми на відстані у 119 км, у той час потенціал Поліської екосистеми урівноважується у своїй зоні впливу на Західно-Українську екосистему на 126 км. Такі залежності пояснюються впливом одна на одну величини («маси») ПРП провінційних екосистем.