Перегляд за Автор "Пахомов, О.Є."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Біоми України: сукупний ресурсний потенціал
    (Кременчук: Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, 2024) Руденко, С.В.; Руденко, В.П.; Руденко, С.С.; Пахомов, О.Є.; Rudenko, Stepan; Rudenko, Valeriy; Pakhomov, Oleksandr; Rudenko, Svitlana
    Стверджується, що раціональне використання, охорона і відтворення екологічного потенціалу екосистем, безсумнівно, потребують дослідження та оцінки їх сукупного ресурсного потенціалу, що охоплюється взаємодією взаємопов’язаних трудових, матеріальних та природних ресурсів, які визначають можливості досягнення об’єктивно зумовленого рівня загальногосподарських результатів. Обґрунтовується актуальність вартісної оцінки сукупного ресурсного потенціалу на рівні біомів України – природних країн (Східно-Європейська рівнина, Кримські гори, Українські Карпати), чотирьох природних зон та трьох підзон. В основу оцінки трудових ресурсів України у річній розмірності покладені показники середньої заробітної плати та чисельності зайнятих у 2011–2013 роках. Потенціал матеріальних ресурсів (основних та оборотних фондів) України приведений до річної розмірності через нормативний коефіцієнт ефективності (0,15). Природно-ресурсний потенціал (ПРП) біомів України проіндексований у цінах 2015–2021 рр. Перехід від показників сукупного ресурсного потенціалу за адміністративно-територіальними одиницями України до його оцінки у розрізі біомних екосистем здійснювався картографічним методом. Абсолютна величина сукупного ресурсного потенціалу біомів України, визначена станом на кінець 2013р. у цінах 2015–2021 років, обчислюється у 4552,779 млрд. грн. Серед біомів – природних країн – Східно-Європейська рівнина утримує 92,2% потенціалу, Українські Карпати – 6,3%, Кримські гори – 1,5%. Серед біомів – природних зон України – найбільшим сукупним ресурсним потенціалом характеризується (у порядку спадання абсолютних величин оцінки): Степова зона – 52,2%, Лісостепова зона – 22,7%, Зона мішаних лісів – 10,7%, Зона широколистяних лісів – 6,8%. Нарешті, на рівні біомів – природних підзон – Північностепова підзона утримує 39,8% всеукраїнського сукупного ресурсного потенціалу, Південностепова (сухостепова) підзона – 7,0% і Середньостепова – 5,2%. У той же час сукупний ресурсний потенціал на 1 км2 , тобто його територіальна продуктивність, є найвищою у Кримський горах, Північностеповій підзоні, Степовій зоні, Південностеповій (сухостеповій) підзоні та Українських Карпатах, найнижча продуктивність у Зоні мішаних лісів. Амплітуда оцінкових показників – 3,7 раза. Обґрунтовується, що отримана оцінка сукупного ресурсного потенціалу біомів України співставна з відповідними основними соціально-економічними показниками держави, зокрема, з валовим внутрішнім продуктом, що дозволяє використовувати її як одну з важливих геополітичних та економічних характеристик сталого розвитку.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Екосистеми Кримських гір та Українських Карпат: порівняльний аналіз.
    (Київ: Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, 2024) Руденко, С.В.; Руденко, В.П.; Руденко, С.С.; Пахомов, О.Є.; Rudenko, S. V.; Rudenko, V.P.; Rudenko, S. S.; Pakhomov, O.E.
    Стверджується, що серед чотирнадцятьох провінційних екосистем України Кримська гірська та Українські Карпати займають особливе місце. З одного боку, вони іменуються як гірські провінційні екосистеми, а з другого боку, поряд зі Східно-Європейською рівниною, відносяться до біомів рівня країн. Аргументується, що на рівні вищих ієрархічних таксонів екосистеми Кримської гірської провінції та Українських Карпат досліджені більш-менш задовільно, а на рівні таксонів низького рангу – біогеоценозних екосистем, що включають у себе парцелярні та консорційні комплекси і які охоплюються фізико-географічними районами, комплексні екологічні вишукування ще потребують значної активізації. Йдеться про розробку, як стверджував академік М.А. Голубець, «скрупульозного екологічного кадастру кожної ландшафтної екосистеми, кожної використовуваної ділянки біогеоценотичного покриву, визначення їх первинних і вторинних екологічних потенціалів». Обґрунтовується, що скрупульозний екологічний кадастр екосистем повинен обов’язково включати в себе достовірну оцінкову інформацію про їх територію (акваторію), населення та природно-ресурсний потенціал (ПРП). Авторами кількісно визначена величина і структура потенціалу території (акваторії), населення та ПРП на рівні 39 первинних біогеоценозних екосистем – фізико-географічних районів Кримських гір та Українських Карпат та здійснений їх порівняльний аналіз. Доводиться, що за абсолютною величиною потенціалу території (акваторії) населення та ПРП переважають екосистеми Українських Карпат над екосистемами Кримських гір. Йдеться про Передкарпатську височинну, Зовнішньо-Карпатську області чи Чоп-Мукачівський, Надвірнянсько-Печеніжинський, Вашковецько-Глибоцький, Невицько-Чинадіївський, Мостисько-Яворівський, Верхньоосвіцько-Верхньобистрицький, Славсько-Сколівський, Старосамбірсько-Східницький та інші райони. У той же час за відносними показниками, зокрема, за величиною потенціалу тріади на одиницю площі екосистеми Кримських гір значно випереджають екосистеми Українських Карпат. Так, найбільш потужні екосистеми районного рівня – Нижньочорноріченська, Бахчисарайсько-Перовська, Середньосалгирсько-Зуйська, Балаклавсько-Ялтинська Кримських гір є територіально значно більш продуктивними ніж Чоп-Мукачівська, Невицько-Чинадіївська, ВашковецькоГлибоцька чи Надвірнянсько-Печеніжинська екосистеми Українських Карпат. Обґрунтовується, що ресурсний потенціал екосистем Кримських гір та Українських Карпат, оцінений на рівні таксонів низького рангу – парцелярних та консорційних комплексів (первинних природних районів), є надійною основою для розробки перспективних планів збалансованого розвитку природокористування.