Перегляд за Автор "Олена Сокальська"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Феномен неформальних в’язничних ієрархій та симулякр в’язничних субкультур у сучасних відносинах влади
    (Чехія: European Political and Law Discourse, 2023) Дмитро Ягунов; Микола Польовий; Дмитро Тупчієнко; Тетяна Мельничук; Сергій Старенький; Олена Сокальська; Андрій Черноусов; Володимир Трохимчук; Вікторія Аніщенко
    У статті йдеться про паноптичну карцеральну державу ХХІ ст., функції якої зведені до максимального соціального контролю через широке використання тюремних і квазітюремних практик та поширення позаінституційних форм обмеження свободи (зокрема некаральних). ). Методологія дослідження базується на працях Руше, Кірхгаймера, Мелоссі, Паваріні, Фуко, Коена, Баумана, Альбрехта та інших вчених. Пропонуючи ідеї «квазідевіантного», «карцерального стану» та «пенологічного песимізму», автор аналізує пріоритетність «захисту суспільства від девіантів» у публічній політиці ХХІ ст., симулякризацію заходів «захисту суспільства» та зниження порогу девіантності. Цілями дослідження є аналіз: 1) характеру сучасної пенітенціарної практики; 2) обґрунтування покарання; 3) як поширюється соціальний контроль у ХХІ ст.; 4) як стираються межі між позбавленням волі та позаінституційним застосуванням ув’язнення, а також між покараннями та некаральними формами соціального контролю; 5) як розвивається напруга між «свободою» і «безпекою». Дослідження охоплює такі питання, як 1) з’ясування змісту термінів «тюремна політика» та «соціальний контроль» у ХХІ ст.; 2) політичний та економічний характер нових тенденцій у політиці та практиці соціального контролю; 3) глобальні наслідки для попередження злочинності, винесення покарань і пенітенціарної політики; 4) ймовірні сценарії еволюції політики соціального контролю в глобальному та національному вимірах; 5) концепція квазідевіанта як особливого нового колективного об’єкта соціального контролю; 6) пенологічний песимізм як фундаментальна характеристика політики та практики соціального контролю; 7) посилення наднаціонального характеру сучасної пенітенціарної політики; 8) інституційне насилля у ХХІ ст.