Перегляд за Автор "Мілієнко, О.А."
Зараз показуємо 1 - 7 з 7
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументАналіз судової практики щодо спорів про визнання протиправними та скасування індивідуального акта чи окремих його положень(2020) Мілієнко, О.А.Досліджено найбільш поширені випадки судової практики щодо спорів про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Вказано, що можливість скасування актів у судовому порядку передбачена нормами адміністративного, фінансового, цивільного та інших галузей права, процесуальний порядок такого скасування передбачений нормами Кодексу адміністративного судочинства України, в деяких випадках нормами Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України. Більшість адміністративних актів скасовується в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин із метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень із боку суб’єктів владних повноважень, зокрема шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Констатовано, що під час розв’язання таких спорів виникають складнощі з визначенням правової природи оскаржуваного акта. На це свого часу неодноразово вказував Верховний Суд України. Так, Верховний Суд України не погодився з висновками судів щодо порушення спірною постановою охоронюваних законом прав та свобод позивача та, зокрема, зазначив, що, вирішуючи цей спір, суд зобов’язаний був за критеріями юридичної природи цього акта управління визначитися щодо належності його до нормативноправових актів чи до правових актів індивідуальної дії та навести у своєму рішенні відповідні доводи. Системний аналіз законодавчих норм дав підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб’єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою
- ДокументДіалектичний та системний методи дослідження сутності поняття адміністративного акта(2020) Мілієнко, О.А.Метою роботи визначено встановлення особливостей застосування діалектичного та системного методів нау-кового пізнання сутності поняття адміністративного акта. У ході здійсненого дослідження встановлено, що мето-дологічна складова частина є сукупністю дослідницьких методів, за допомогою яких наука досягає своєї осно-воположної мети – здобуття та формування нового знання про досліджувані явища та процеси. Наголошено, що арсенал наукових методів, що використовуються адміністративним правом, є надзвичайно широким і включає як емпіричні методи – вимірювання, спостереження, порівняння, так і суто теоретичні. З’ясовано, що адміні-стративний акт, будучи основною формою діяльності органів публічної влади, є базовим, центральним поняттям науки адміністративного права, що перебуває в кореляційних зв’язках з багатьма іншими адміністративно-пра-вовими категоріями (адміністративною процедурою, публічно-владними відносинами тощо). На підставі наявно-сті полісемантичних науково-дослідних зв’язків досліджуваної категорії з іншими адміністративно-правовими інститутами підкреслено складність вибору належного методологічного базису, що вимагає комплексного підхо-ду до вибору наукового інструментарію різних теоретичних конструкцій. З урахуванням усталеної в адміністра-тивно-правових дослідженнях традиції обґрунтовано доцільність використання трьохрівневої методологічної моделі наукового пізнання сутності поняття адміністративного акта, що складається з філософського, загально-наукового та спеціально-юридичного рівнів. Зроблено висновок, що високий евристичний потенціал діалектич-ного та системного підходів характеризується можливістю розгляду системи адміністративного права, складо-вою частиною якої є адміністративний акт, на декількох рівнях: як підсистеми соціуму, як складового елементу сучасного права, як окремої системи. Підкреслено, що залежно від завдань дослідження, їх уточнення й конкре-тизації в ході аналітичної роботи оптику системного підходу можна змінювати, умовно кажучи, масштабуючи окремі елементи системи як предмети дослідження.
- ДокументЗахист прав людини в адміністративному судочинстві з точки зору міжнародного права(2020) Мілієнко, О.А.; Сабітова, А.А.; Сабітова, Ш.А.; Хусаінов, О.Б.; Бегалієв, Є.Н.Адміністративний судовий процес може вплинути практично на всі аспекти життя людини, такі як опіка, імміграція, соціальне забезпечення і житло. У той же час рішення державних органів не завжди є законними і відповідає міжнародно-правовим стандартам. В даний час можна констатувати глобалізацію адміністративного права, зокрема, адміністративного провадження. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена потребою в здійсненні аналізу тематики захисту прав людини в адміністративному судочинстві з точки зору міжнародного права, а також недостатньою теоретичною розробленістю даної тематики. З огляду на те, що міжнародне право впливає на верховенство права держав, в тому числі в адміністративному провадженні, було б доцільно проаналізувати міжнародно-правові акти у цій сфері. Мета статті полягає в аналізі джерел міжнародного права в сфері захисту прав людини в адміністративному судочинстві. При дослідженні проблематики були використані сукупність загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, зокрема провідними методами були: метод системного аналізу; історико-правовий та порівняльно-правовий методи. У статті комплексно розглянуто питання захисту прав людини в адміністративному судочинстві з точки зору міжнародного права, зокрема на універсальному і регіональному, а саме в рамках Європейського правового простору. Встановлено, що органи державної влади відіграють ключову роль в демократичних суспільствах, а їх діяльність зачіпає права та інтереси фізичних і юридичних осіб. Практична значимість полягає в тому, що сформульовані в статті положення і висновки можуть бути використані в науково-дослідній сфері – для подальших досліджень загальнотеоретичних питань захисту прав людини в адміністративному судочинстві
- ДокументКонцепція адміністративного акта у дослідженнях «радянського» періоду розвитку України(2020) Мілієнко, О.А.Метою роботи є визначення концепції адміністративного акту в дослідженнях «радянського» періоду розвитку України. Досягнення мети статті вимагає застосування сукупності загальних і спеціальних методів наукового пізнання, таких як діалектичний, історико-правовий, метод порівняльного правознавства, моделювання, що дає змогу з’ясувати еволюцію юридичної думки щодо сутності та значення адміністративного акта як адміністративно-правової категорії в політико-правових дослідженнях представників вітчизняної юридичної науки «радянського» періоду. Зроблено висновок, що найголовнішою формою адміністративної діяльності в радянській адміністративно-правовій науці визнавалися акти державного управління, які в загальному вигляді розумілися як виконувані виконавчо-розпорядчими органами юридичні форми виконавчо-розпорядчої діяльності. Спостерігалася неоднозначність підходів до визначення адміністративного акта: нами виділено наукові підходи, що полягають у відокремленні адміністративного акта як правового феномену (О.Ф. Євтихієв, І.М. Пахомов та ін.), та підходи, сутність яких полягає в ототожненні адміністративого та нормативного акта (Ю.М. Старилов, В.Л. Ковалевський, та ін.). За радянських часів актів державного управління диференціювалися за юридичним характером; цей критерій дозволив виділити нормативні (тобто регулюючі або, в деяких джерелах, регламентарні), які відповідали централізованому керівництву та координації, та індивідуальні акти управління, що стосувалися конкретних одиничних явищ та випадків і називалися адміністративними. Визначено, що пріоритетною була тенденція до «гіперболізації» можливостей органів управління у справі дотримання соціалістичної законності за допомогою методів примусу та переконання. Це сприяло концентрації уваги науковців саме на правових формах управління, притаманних централізованому керівництву, тому проблематика індивідуальних адміністративних актів у радянські часи характеризувалася вторинністю.
- ДокументТеоретико-методологічні підходи до дослідження системи адміністративних актів: сучасний стан наукового розроблення проблеми(2020) Мілієнко, О.А.Метою роботи є характеристика сучасного стану наукового розроблення проблеми визначення теоретико-методологічних підходів до дослідження системи адміністративних актів. Досягнення мети цієї статті вимагає застосування сукупності загальних і спеціальних методів наукового пізнання, таких як діалектичний метод, історико-правовий метод, метод порівняльного правознавства, метод моделювання, що дало змогу з’ясувати еволюцію юридичної думки щодо сутності та значення адміністративного акту в сучасних умовах. До визначальних характеристик адміністративного акта як правового інституту, з урахуванням доктринальних актів Ради Європи, Європейської комісії та Європейського суду з прав людини, віднесено: 1) індивідуальний характер; 2) реалізується в межах здійснення повноважень органами публічної влади; 3) має характер прямої дії та правомірно або неправомірно стосується прав, свобод та інтересів приватних осіб; 4) не є актом, що виконується під час здійснення судових функцій. Зроблено висновок, що розуміння категорії адміністративного акта у вітчизняній адміністративно-правовій традиції характеризується відсутністю єдності теоретико-методологічних досліджень щодо визначення її ролі й місця у догматиці науки адміністративного права. Наголошено, що наявність суперечливих тлумачень одного й того самого поняття пояснюється передусім історичними особливостями становлення українського адміністративного права. Виділено нормативні та адміністративні акти як інструменти діяльності публічної адміністрації; при цьому адміністративний акт розуміється як будьяке розпорядження (рішення) суб’єкта публічної адміністрації, спрямоване на регулювання окремого (конкретного) випадку у сфері публічного адміністрування, що веде до виникнення, зміни та припинення публічно-владних правовідносин.
- ДокументЄвропейські науково-теоретичні підходи до розуміння сутності адміністративного акта(2020) Мілієнко, О.А.Метою роботи є визначення європейських науково-теоретичних підходів до розуміння сутності адміністративного акта. Досягнення цієї мети вимагає застосування сукупності загальних і спеціальних методів наукового пізнання, зокрема діалектичного, історико-правового, методу порівняльного правознавства, що дало змогу з’ясувати еволюцію юридичної думки щодо сутності та значення адміністративного акта як адміністративно-правової категорії в політико-правових дослідженнях представників країн Західної Європи. Установлено, що коріння доктринальних концепцій адміністративного акта простягаються від французької до німецької адміністративно-правової науки. Визначено, що французька теорія acte administratif, яка охоплювала більшість дій адміністративної влади, що стосувалися законних інтересів людини, була запозичена німецькими юристами та з 1826 р. була адаптована до правової системи Федеративної Республіки Німеччина. Установлено, що відповідно до законодавства Федеративної Республіки Німеччина 1826 р., адміністративним актом вважалися всі адміністративні заходи, застосовувані в межах публічного та приватного права, проте поступово обсяг цієї категорії обмежився адміністративними заходами в межах публічного права. З’ясовано, що відповідно до концепції, обґрунтованої О. Майєром, адміністративний акт розуміється як інструмент державного управління, за допомогою якого реалізується необхідна для держави й суспільства вимога забезпечення правопорядку, безпеки, дотримання громадянами обов’язків стосовно держави, а також у правовий спосіб можуть бути визначені й окреслені шляхи й межі діяльності держави та сфери вільної поведінки її громадян. Зроблено висновок, що західноєвропейські підходи зводяться до розуміння адміністративного акта як акта застосування закону в конкретній індивідуальній ситуації (Австрія, Німеччина, Польща, Швеція); як будьякого підвладного закону акта органів публічної влади, що відображає природу закону (Бельгія, Греція, Велика Британія, Франція); як поєднання допустимості проявів індивідуального та нормативного адміністративних актів (Іспанія, Італія, Португалія).