Перегляд за Автор "Мацишина, І. В."
Зараз показуємо 1 - 12 з 12
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументHOMO SACER ТА ВИКЛИК СУБ’ЄКТНОСТІ «ВОРОГА» В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2022) Мацишина, І. В.It is hypothesized that the use of various archetypes of demonization of the enemy (on the example of the Russian military), creates a plurality of symbolic spaces. This not only makes its adjustments to the subjectivity of the real enemy during the transfer from the mythological space to the political space, but also leads to the conceptual obfuscation of the enemy. The practice of transferring borrowed elements from one space to another can reduce the enemy’s responsibility for their crimes. The transposition of a mythological subject from one world to another creates another matrix of meanings that affects political reality. Symbolic structures are constants that establish knowledge to pass on to others. When the enemy is perceived as a mythological subject, the attitude towards them can be as an imaginary subject. There is a risk of a distorted understanding of their political behavior, political subjectivity and political responsibility. Political consciousness ensures the interaction of political actors. This is manifested in the characteristics and characteristics of the participants in political interaction. The dominance of mythological characters gives political reality a postmodernist understanding of paradox. When the enemy is positioned as an "orc", there is a risk of losing the causal link of their political actions. Because they are a representative of the mythological world, while their crimes and victims are in the real world. If there is a war on exports, the enemy clearly shifted the legal order of life in the occupied territory. Victims become at the situation of “naked life”, like D. Agamben is calling it an object of power. During the creation of the conditions of naked life, a person’s value is questioned, so the status of a citizen is removed from social and legal laws. They become homo sacer who can be destroyed without guilt or responsibility. The sacer man becomes sacred in the sense of depriving his life, and for the enemy himself such sacredness consists in saving others. During World War II, the Nazis denationalized Jews and Gipsy and then sent them to death camps. Today, the Russian authorities announced to Ukraine the so-called "Denazification", and the Russian military form filtration camps and exterminate Ukrainians as a nation. And such a policy of "naked life" is pursued in Ukraine not by mythical characters "orcs", but by real people. Who should be responsible for this crime
- ДокументВІЗУАЛЬНА РИТОРИКА РЕЛІГІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ ЯК ІНДИКАТОР ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса "Політичне життя", 2017) Мацишина, І. В.Аналіз політичних режимів сьогодні викликає купу питань, відповіді на які можна знайти у політичній історії. Класичний розподіл на демократичний, тоталітарний та авторитарний режими показав, що під час більш детального аналізу ці режими мають певні схожі риси, які віддзеркалюють один одного. Пошуку головних маркерів трансформації політичного режиму скрізь призму візуальних текстів присвячена ця робота.
- Документ«Ми не вміємо бачити, тому що звикли читати» (Пітер Грінуей та візуальна революція)(Київ: НАН України. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського, 2016) Мацишина, І. В.Візуальна мова сьогодні пронизана кодом. Звідси соціальний зв'язок між відправником та отримувачем інформації формується завдяки алгоритмам. І кіно не є винятком. Пітер Грінуей у своєму фільмф "Рембрандт. Я звинувачую" робить спробу розширити розуміння візуального тексту. На прикладі аналізу картини Рембрандта "Нічний дозор" режисер не лише доводить це, а й пропонує власний варіант виходу із кризи.
- ДокументОфіційний політичний дискурс: інституціональний підхід(Харків: Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди., 2018) Мацишина, І. В.Поняття політичного дискурсу як сукупність мовних актів, ритуалів, традицій, норм, які актуалізуються у публічному просторі, вказує на двумірність цього явища. З одного боку, семантична складова, яка складається з вербальних та невербальних типів мови. З іншого боку, смислова конотація текстів, яка вказує на політичне уявне та має великий ресурс його реалізації. Розуміючи політичні процеси як контекст у якому актуалізується політичний дискурс, у статті розглянуто судову владу як інституційний вимір формування сучасного політичного дискурсу.
- ДокументПРОБЛЕМАТИКА ІКОНІЧНОГО ЗНАКУ: ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР(Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2017) Мацишина, І. В.Аналіз політичної системи, як системи, яка сама себе продукує через знаки, дозволяє її розуміти через систему кодів. Завдяки кодуванню актуалізується не тільки політична реальність, а й її сприйняття, через що поширюється політичний досвід. Але іконічні знаки, як структура семіозису, не ретранслюють політичну реальність, а підмінюють її. Тут використовуються приховані коди, які впливають на вироблення впізнавання та сприйняття політичної реальності. Практика сприйняття іконічних знаків стає побудовою колективної рефлексії, яка формує ставлення до політичного.
- ДокументПУБЛІЧНА РЕЛІГІЯ ЯК БОРОТЬБА ЗА ПУБЛІЧНИЙ ПРОСТІР(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2021-10-20) Мацишина, І. В.The phenomenon of religion in public space is nowadays complemented by symbolic and informational factors that, through certain mechanisms, play a significant role in political processes. This is related to the formation of the political identity of the nation, in which the religious component becomes a certain marker that splits or unites society. Even though politics and religion have their own public fields, there is a struggle for influence and expansion of their public field between politics and religion in most European countries of the East. With the aim to engage citizens in the discourse of political or religious, the political and ecclesiastical elite mentally forces individuals to balance on the verge of the political and religious and turns them into participants of political processes. At least, exactly this takes place in the modern history of Ukraine. The loss of state territories and military events in the East have given rise to the Ukrainian discourse of Tomos, which, through the context of the war, established a new marker of Ukrainian identity. Perceiving public religion as a field for public dissent, Ukrainian society has found itself in internal and external confrontation: between the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate (UOC-MP) and the official policy of the power during Petro Poroshenko’s presidency – the level of the conflict was "power-church"; internal conflict between Ukrainian Orthodox denominations when, due to the signed Tomos, they united to form a unified Orthodox Church of Ukraine (OCU) – the level of the conflict was "church church"; between the official policy of Russia, which supports the activities of the UOC-MP and is recognized by official Ukrainian authorities as the military aggressor of Ukraine (mostly during P. Poroshenko’s presidency and less during V. Zelensky’s presidency) – the level of the conflict is "power-power". The discourse of Tomos in Ukraine has provoked not only interconfessional and political confrontation. It influenced confidence in the church as a moral institute because, on the one hand, we’ve had a “church of the aggressor state” (UOC-MP) and an “illegal church” (OCU), and on the other hand, there were “Orthodox” and “schismatics”. This has mentally widened the gap between the East and the West of Ukraine. An analysis held based on data from the Razumkov Center, official statistics of religious organizations in Ukraine, as well as judicial acts, testifies that this gap is formed along a territorial line. Therefore, S. Huntington’s theory of a global policy developed along the cultural line finds support.
- ДокументРЕГІОНАЛЬНІ ЕЛІТИ В КОНТЕКСТІ СИМВОЛІЗАЦІЇ (1994 – 2004 рр.)(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса "Політичне життя", 2018) Мацишина, І. В.Розуміючи демократію за висловом Д. Сарторі як «виборчу поліархію», статус політичних еліт залежить від рівня народної підтримки. Демократичні цінності, які мають декларувати еліти, стають цінностями народу. Але в умовах впливу регіональних еліт, які створювали власну політичну матрицю на всеукраїнському рівні, розуміння демократичних цінностей було провінційним. Тому вони не тільки не стали загальнонаціональними, а і спричинили кризу політичного режиму. Відсутність бажання знаходити консенсус призвело до відсутності й конвергенції регіональних еліт. І попри тіньових зговорів та механізмів впливу, відкритого штучного декларування та технологій знищення конкурентів, політична еліта України вимушена була поступитися вимогам Майдану. Політичне протистояння між регіональними елітами за період правління Л. Кучми має кілька етапів. Спочатку перемога на виборах представника з Дніпропетровська призвела до залучення у команду Президента вихідців з цього міста. Почалося довготривале протистояння дніпропетровської та донецької еліт, яке закінчилося появою В. Януковича. Кримська регіональна еліта, завдяки прихованому втручанню Києва, була зосереджена на власних внутрішніх конфліктах, що призвело до знищення авторитетної фігури Ю. Мєшкова. Поступово зростає роль і харківської регіональної еліти, яка стала впливовим важелем Президента і його опорою у парламенті після 2002 р. Постійна боротьба між дніпропетровськими та донецькими, харківськими та донецькими, призвела до протистояння й київських еліт з донецькими. Аналізуючи діяльність політичної еліти часів Л. Кучми можна виділити три групи, які мали певний вплив на характер зміни політичного режиму: правляча еліта, тіньова еліта і контреліта. Усередині кожної групи так і між ними не відбулося формування єдиної стратегії, оскільки кожна група мала власну модель ідеї національної держави. Дві головні моделі, які впливають на розвиток демократії в перехідних суспільствах: модель «пакту» і модель «конвергенції» так і не були здійснені в Україні.
- ДокументРИТОРИКА ПАМ’ЯТНИКІВ ВОЇНАМ-АФГАНЦЯМ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМА КОМЕМОРАЦІЇ(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса "Політичне життя", 2018) Мацишина, І. В.Символічна політика впливає на форму національної пам’яті, через яку народ, як уявне нації, стає політичним смислом держави. Але інституційний рівень політики пам’яті у контексті політичного режиму «перевиробляє» ідею народу і створює новий дискурс пам’яті. Яка може вступати в протиріччя і нести руйнівну силу для нації. Репрезентація війни в Афганістані через пам’ятники, як монументальний текст, є прикладом такої політики. Міста пам’яті є маркерами соціальних груп. Коли їх стає занадто багато, вони перестають бути помітними. Їх не помічають. І разом з ними втрачається й помітність соціальних груп. Тому, що за висловом Я. Ассмана, спогади визначаються займенником «ми». Коли держава монополізує право на пам’ять, відбувається домінування колективної пам’яті над індивідуальною. Формується механізм ідентичності через примус пам’ятати. Змішування зовсім різних подій в одному монументальному тексті розщеплює значення кожної історичної події, а поєднання двох різних символів народжує третій, який створює знак без смислу. Так символ перетворюється на позначуване без позначувального для епохи, яка пам’ятає історичні події. А для епохи, яка буде отримувати недостатні знання про війну в Афганістані, цей знак знов перетвориться на символ, але вже з іншим наповненням змісту. Пам’ятник, як код, який несе певне повідомлення, формує ставлення до історії. Як штучний смисл, що створюється завдяки суспільству, пам’ятник відіграє велику роль у формуванні національної пам’яті. Але пам’ятники впливають і на формування колективного несвідомого, оскільки створюють певні архетипи у суспільстві. Завдяки ним короткострокова пам’ять суспільства перетворюється на довгострокову. Вони впливають на формування почуття національного єднання, гідності, самоповаги. Але, разом з цим, вони можуть формувати і національну травму, яка загрожує перетворитися на революційний настрій. Виступаючи маркером, який впливає на характеристики «своїх» та «чужих», пам’ятник здатен як об’єднувати, так і роз’єднувати суспільство.
- ДокументСИМВОЛІЧНЕ КОНСТРУЮВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ РЕАЛЬНОСТІ: МОДЕЛІ, УЧАСНИКИ, ЗАГРОЗИ(Харків: Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди., 2018) Мацишина, І. В.Семіотика оперує світами, посилюючи або знижуючи значення символів як смислів різних реальностей. Транслювання смислу реальності відбувається на рівні символу під час комунікації. Політичні практики, як контекст символічного, активізують або руйнують символічне під час комунікації у політичному просторі. Формування сенсу через протиставлення символів, через формалізовані та неформалізовані процедурні практики робить політичні інститути головним актором політичної комунікації. Коли учасники комунікації висловлюють слова, вони формують і подію, яка впливає на ціннісні смисли нації.
- ДокументСТРАТЕГІЯ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ: ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ ДИСКУРС В.ЮЩЕНКА(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса "Політичне життя", 2018) Мацишина, І. В.У цій статті розглядаються інституційні практики, завдяки яким символічні тексти впливають на формування національної пам’яті. Вивчаються медійні тексти, закони та характер встановлення пам’ятників. Розглядаються стратегії формування політики національної пам’яті. Наголошується на нестабільності та непослідовності політики національної ідентичності. Сьогодні все більше стає зрозумілим, що одним з головних чинників, який впливає на політичні процеси та консолідацію нації, є концепт національної пам’яті, яка формується з комплекса інтерпретацій, інтерпретаторів та інтерпретаційного поля. В офіційному політичному дискурсу провідні функції знаходяться у руках політичної еліти, політичних інститутів. Але реакція громадян впливає й на формування контр-дискурсу, який теж впливає на становлення офіційного тексту. Тому комунікаційний обмін смислами у політичній комунікації має виробити єдину стратегію, яка б сприяла консолідації нації. Ми розуміємо «національну пам’ять», як феномен колективної свідомості, який складається з комплексу історичних знань, уявлень та цінностей, які допомагають визначити спільні коди нації заради її об’єднання. Трансляція смислів, яка стає наслідком спільних кодів, знаходиться під контролем влади, яка має як інструменти блокування, так і розповсюдження. Саме від стратегії репрезентації та певних наративних структур, через які усвідомлюється минуле, залежить консолідація та самозбереження нації. Тому від української влади залежить пошук спільних кодів, які знаходяться в етнічних, мовних, культурних, ментальних, регіональних моделях пам’яті та надати єдину офіційну модель, яка б об’єднувала націю.
- ДокументСУЧАСНІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ У СВІТІ ТА УКРАЇНІ(2019) Нагорняк, Т. Л.; Польовий, М. А.; Примуш, М. В.; Окуньовська, Ю. В.; Чальцева, О. М.; Пачос, Ю. В.; Бондаренко, С. В.; Кіпень, В. П.; Кокорський, В. Ф.; Мацишина, І. В.; Скопова, О. І.; Материнська, О. АУ монографії комплексно розглянуто суспільно-політичні процеси у двох масштабах – світовому та українському. Досліджується динаміка потоків міжнародної міграції та міграційні процеси в Україні, взаємодія громадських організацій та владних інститутів, процеси формування та еволюції довіри. Аналізуються процеси, пов’язані із захистом та просуванням національних інтересів у глобалізованому світі. Висвітлено інформаційний напрям політики захисту національних інтересів держави, процеси формування державної політики у сфері культури в сучасній Україні, процеси формування та просування локальних та глобальних брендів та брендинг території в контексті формування нового світового порядку. Здійснено аналіз інститутів місцевого самоврядування, бюджетної політики та формування публічної політики в Україні. Монографія становить інтерес для вчених, викладачів, політиків, державних службовців, студентів та усіх, хто цікавиться суспільно-політичними процесами у світі та Україні.
- Документ«Ті, хто приходять насміхатися, залишаються молитися»: теорія конвергенції протестів(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2022-11-16) Мацишина, І. В.The study of the concept of collective action involves the use of various theories relating to social activism. Among the works of scholars who study social activism in a political context, the most common are "infection theory", "convergence theory", "norm theory", "political protest theory", "value growth theory" and more. The key assumption that unites all of these theories is that protest can affect both public opinion and political change. This means that the protest provides important information for the public to adapt their preferences. This mechanism is that the protests affect outside observers – people who do not attend such protests, but watch them. This article proposes to turn to the theory of convergence and consider its theoretical research. This will help to identify the reasons for the emergence of protest groups, as well as to understand convergence policy as a political strategy. It is important to understand the links not only between protesters but also those who oppose them. Theoretical intelligence shows that collective behavior, where there are people with similar desires, attitudes, goals, is able to influence change. Social cohesion, high level of belief system, normative behavior, charisma of leaders have their influence in the context of contextual variation. Which is measured by the protest field. And at a time when the question of divergence is increasingly being raised as a challenge to globalization processes, it is convergence that is driving the question of the threat to common values or the loss of common interests. Thus, both the contagion theory and the suggestion theory indicate that the actions of crowd members are not rationally controlled because the thought process in the crowd is used situationally and emotionally. At the same time, the thinking of the individual in the crowd takes the form of rationalization, sophisticated phrases, intolerance and accusations, often aggressive reactions that hide the true selfish nature of the motives at work. "Fighting" in the crowd’s sense requires fighting someone. There must be an enemy. Mob violence is partly explained by social facilitation combined with abdication of individual responsibility. Morality and self-restraint are acquired through the approval or disapproval of society.