Перегляд за Автор "Лозінський, А. В."
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументГлобальні детермінанти розвитку циркулярної економіки в умовах системної кризи світового господарства. ДИСЕРТАЦІЯ(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2026) Лозінський, А. В.; Lozinskyi, A. VДисертаційну роботу присвячено поглибленню теоретико-методологічних засад розвитку циркулярної економіки в умовах системної кризи світового господарства, обґрунтуванню науково-методичних підходів до оцінювання рівня циркулярності країн та розробці науково-практичних рекомендацій щодо підвищення результативності циркулярної трансформації у контексті глобальних структурних змін. У розділі 1 «Теоретичні основи становлення та формування циркулярної економіки в умовах системної кризи світового господарства» дістав подальшого розвитку понятійно-категоріальний апарат дослідження циркулярної економіки: здійснено систематизацію наукових підходів до її трактування як моделі відтворення, орієнтованої на утримання та відновлення цінності ресурсів, продуктів і матеріалів у межах повторюваних циклів, а також обґрунтовано зміну функціональної ролі циркулярних інструментів у кризових режимах – від «екологічно бажаних» до економічно необхідних рішень для підвищення стійкості виробничо-споживчих систем і ланцюгів створення вартості. У межах теоретичного аналізу уточнено зміст системної кризи світового господарства як багатовимірного комплексу взаємопов’язаних дисбалансів, здатних формувати каскадні ефекти та підсилювати невизначеність у глобальних матеріально-виробничих системах, що обумовлює необхідність переходу до більш ресурсостійких траєкторій розвитку. Розроблено та концептуально обґрунтовано кризово-циркулярний механізм утримання вартості (КЦМУВ+), який відображає логіку переходу від каналів кризового тиску й трансформації стимулів до вибору пріоритетних інструментів утримання/відновлення вартості (з урахуванням ієрархізації R-стратегій) та інституційної верифікації очікуваних результатів через систему показників. На основі здійсненого дослідження сформовано узгоджену теоретичну рамку, що поєднує інституційні чинники розвитку циркулярної економіки (режими відповідальності та стимулів, зокрема механізми розширеної відповідальності виробника), технологічні передумови та управлінську логіку пріоритезації інструментів, що забезпечує внутрішню узгодженість подальших аналітичних і прикладних розділів дисертації. У розділі 2 «Аналітичне підґрунтя розвитку циркулярної економіки в умовах системної кризи світового господарства» поглиблено прикладну аналітичну базу дисертації шляхом поєднання макрорівневого аналізу матеріально-ресурсних потоків із порівняльною оцінкою практик поводження з відходами та секторальною діагностикою інструментів циркулярної трансформації. У межах розділу отримано конкретні аналітичні результати щодо неоднорідності національних моделей управління відходами: показано, що критичною є не лише інтенсивність відходоутворення, а насамперед структура поводження (відновлення/повернення в обіг, енергетична утилізація, захоронення) та якість інституційної відповіді (регуляторні стимули, інфраструктура, управлінські спроможності), що безпосередньо впливає на фактичну результативність циркулярних практик. Ключовим здобутком секторального блоку є систематизація «профілів застосування» інструментів циркулярної економіки в матеріало- та енергоємних видах економічної діяльності: для енергетики та металургії виокремлено рішення ресурсоефективності, промислової симбіозності й залучення побічних продуктів та вторинної сировини; для будівництва – пріоритет екодизайну, модульності та проєктування для демонтажу; для електротехнічної галузі – перехід до дизайну для ремонту/розбирання, стандартизації компонентів і підтримки підходів «право на ремонт»; для роздрібної торгівлі – трансформація пакування та масштабування багаторазових систем; для легкої промисловості – подовження життєвого циклу виробів через ремонт/ресейл та технології циркулярності; для агропродовольчих систем – пріоритизація запобігання втратам, оптимізації ланцюгів постачання та інновацій моніторингу й планування. Завершальним результатом розділу стало обґрунтування та формалізація науково-методичного підходу до оцінювання циркулярності країни як інтегральної характеристики, що агрегує економічну, соціальну та екологічну складові через побудову індексу циркулярності країни. Запропоновано декомпозицію індикаторів за макро-, мезо- та мікрорівнями, що забезпечує діагностику не лише інтегрального результату, а й структурних диспропорцій між рівнями оцінювання. Методика реалізується за чітким алгоритмом: формування матриці вихідних показників, побудова еталонного вектора з поділом індикаторів на стимулятори/дестимулятори, нормування та поетапне агрегування від індивідуальних до групових і блочних показників, із подальшим інтегруванням у підсумковий індекс. Прикладну інтерпретацію результатів забезпечено через шкалу та групування країн за зонами циркулярності: зона циркулярної деградації, зона циркулярної трансформації, зона циркулярної стабілізації, зона циркулярного розвитку. Зазначене зонування дозволяє виявляти диспропорції між економічною, соціальною та екологічною складовими, фіксувати асиметрії між країнами «ядра» та «периферії» ЄС, а також ідентифікувати пріоритети державної політики відповідно до зони циркулярності. У розділі 3 «Механізми ефективності розвитку циркулярної економіки в країнах світу у контексті глобальних змін» обґрунтовано прикладний інструментарій пояснення та вимірювання того, як саме механізми циркулярної економіки впливають на економічний розвиток і які управлінські акценти мають бути диференційованими для різних груп країн. З цією метою виконано парний кореляційний аналіз і сформовано систему предикторів циркулярності, що репрезентують економічну (продуктивність ресурсів, енергопродуктивність, інтенсивність викидів від промислових підприємств), соціальну (частка персоналу, зайнятого в НДДКР; витрати на соціальний захист; частка населення, підключеного до вторинного очищення вод) та екологічну (рівень переробки побутових відходів; індекс чистоти енергоспоживання; рівень водокористування) складові, які надалі використано як пояснювальні змінні економіко-математичного моделювання економічного розвитку країн. У межах розділу побудовано класифікацію країн за поєднанням рівня економічного розвитку (ВВП) та ефективності впровадження циркулярних ініціатив: на основі дисперсійного аналізу підтверджено статистично значущі міжгрупові відмінності за досліджуваними індикаторами та обґрунтовано доцільність чотирикластерного рішення, а для ідентифікації належності країн до кластерів застосовано метод k-means, що забезпечив чітке розмежування груп за сукупністю обраних показників. На цій основі сформовано економетричні моделі економічного розвитку за кластерами та показано, що набір значущих предикторів і напрям їх впливу не є універсальними: для країн із середнім рівнем розвитку встановлено неоднозначну конфігурацію ефектів (зокрема наявні як позитивні, так і негативні впливи різних індикаторів), тоді як для країн із високим рівнем розвитку окреслено чіткіші акценти впливу, зокрема критичність екологічних параметрів. Додатково аргументовано доцільність використання коефіцієнта детермінації як кількісного індикатора результативності циркулярних стратегій і практичного критерію визначення стратегічних пріоритетів з урахуванням кластерної специфіки. Завершальним прикладним результатом розділу стало удосконалення методології пріоритезації циркулярних стратегій для України, адаптованої до умов системної кризи та воєнного стану: запропоновано підхід, який інтегрує оцінювання галузевого розвитку, потенціалу циркулярної економіки та параметрів стійкості для ідентифікації пріоритетних секторів упровадження ініціатив. На цій основі визначено чотири пріоритетні стратегії для України: пріоритетності відновлюваних ресурсів, подовження життєвого циклу товарів, ревалоризації та відтворення екосистем, – реалізація яких формує науково обґрунтовані орієнтири державної політики економічного відновлення і сталого розвитку, підсилює адресність розподілу обмежених ресурсів, створює основу для галузевих дорожніх карт, підвищує стійкість економіки до зовнішніх шоків та підтримує інтеграцію України до європейського економічного простору.