Перегляд за Автор "Липницька, Є.О."
Зараз показуємо 1 - 10 з 10
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументВИКОРИСТАННЯ ПРАКТИКООРІЄНТОВАНИХ ЗАВДАНЬ ПРИ ПІДСУМКОВОМУ ОЦІНЮВАННІ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ(Одеса: Національний університет «Одеська юридична академія», 2021-05-20) Липницька, Є.О.; Лехкодух, І.О.
- ДокументВИКОРИСТАННЯ ПРОБЛЕМНИХ СИТУАЦІЙ ПРИ ВИКЛАДАННІ ПРАВНИЧИХ ДИСЦИПЛІН(2018) Липницька, Є.О.Метою дослідження є визначення видів проблемних ситуацій, які використовуються при викладанні правничих дисциплін. Спираючись на типологію проблемних ситуацій, запропоновану М.І.Махмутовим, визначено види проблемних ситуацій, які використовуються при викладанні правничих дисциплін (на прикладі дисципліни «Земельне право», яку вивчають здобувачі освітнього ступеня «Бакалавр» спеціальності «Право»). В роботі надано алгоритм вирішення проблемної ситуації, визначено основні переваги застосування проблемного навчання для здобувачів правничої освіти.
- ДокументДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ПЛАСТИКУ В УКРАЇНІ: ПРАВОВИЙ АСПЕКТ(Запоріжжя: ЗНУ Юридичний науковий електронний журнал, 2021-10) Липницька, Є.О.; Довгань, Б.В.Стаття присвячена аналізу державної політики у сфері використання пластику в Україні, визначенню напрямів удосконалення зако- нодавства щодо використання пластику з урахуванням особливостей національного розвитку, європейських підходів до управління від- ходами й позитивного досвіду зарубіжних країн і провідних компаній. Схарактеризовано нещодавно прийнятий Закон України «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» й з’ясовано, що для його ефективної реалізації необхідно внесення доповнень, які б конкретизували діючі норми, або прийняття підзаконних право- вих актів. Йдеться про уточнення поняття «пластиковий пакет», перелік гармонізованих європейських стандартів, які визначають здат- ність пластикових пакетів до біорозкладання, визначення порядку маркування пластикових пакетів. Установлено нагальність прийняття проєкту Закону про управління відходами № 2207-1-д для забезпечення принципу системності законодавства в питанні управління відходами, у тому числі пластиком. Визначено, що забороні більшості виробів із пластику має передувати: пошук усіх можливих альтернатив пластику; налагодження системи його переробки не лише де-юре, а й де-факто. Зроблено висновок про доцільність здійснення державного регулювання управління пластиком на таких рівнях: 1) підприємств-виробників пластику (щодо запровадження механізму їх державної підтримки в питанні використання альтернатив- ного екологічного матеріалу пластику й новітніх технологій зменшення вмісту пластику в готовому виробі; реалізації принципу «забруд- нювач платить») і продавців (щодо відповідальності за поширення забороненої продукції); 2) підприємств-переробників пластику (щодо забезпечення їх діяльності з боку держави й активного впровадження новітніх екологіч- них технологій з урахуванням досвіду інших держав, провідних компаній і сучасних розробок стартаперів).
- ДокументЕкологізація господарського законодавства як засіб забезпечення сталого розвитку (на прикладі господарського кодексу україни)(Запоріжжя: ЗНУ Юридичний науковий електронний журнал, 2021-05) Липницька, Є.О.Стаття присвячена аналізу окремих положень Господарського кодексу України на предмет їх відповідності цілям та принципам екологіч- ного законодавства в умовах забезпечення сталого розвитку. Аргументовано, що у зв’язку з постійним погіршенням стану довкілля в Україні, а також в умовах наявності міжнародних зобов’язань України щодо забезпечення сталого розвитку, які визначені стратегічними докумен- тами ООН та Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, постає необхідність у зміні підходів до правового регулювання забезпечення безпечних умов життєдіяльності людини та охорони довкілля, а також ефективного розвитку сфери господарювання. Підтри- мана позиція науковців щодо неефективності правового забезпечення раціонального природокористування, дотримання екологічних вимог, в тому числі у сфері господарювання, лише нормами екологічного законодавства, що вказує на необхідність застосування інших підходів, які би базувалися на максимальному втіленні екологічної складової частини в акти господарського законодавства. Підкреслюється, що важливим засобом забезпечення сталого розвитку є екологізація господарського законодавства, тобто впрова- дження норм екологічного права в акти господарського законодавства. У статті проаналізовано окремі положення Господарського кодексу України, що визначають спрямованість правового регулювання господарських відносин, зокрема мету Кодексу та принипи господарського законодавства щодо врахування ключових екологічних вимог, закладених у актах національного екологічного законодавства, а також Указі Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року», Стратегії сталого розвитку України до 2030 року (проєкті). Вказаний аналіз дав підстави стверджувати, що: по-перше, серед цілей Кодексу має бути відображено екологізацію матеріального виробництва; по-друге, закріплені в Кодексі принципи господарського законодавства не спрямовані на забезпечення суб’єктами госпо- дарювання екологічної безпеки, здійснення раціонального та економного природокористування при здійснення господарської діяльності. Запропоновано реалізацію у ГК України таких керівних принципів охорони навколишнього природного середовища: принцип запобі- гання, принцип «користувач платить» та «забруднювач платить», принцип стимулювання екологічнобезпечної господарської діяльності. Обгрунтовано, що екологізація господарського законодавства має здійснюватися шляхом формування нових правових норм на основі загальних принципів охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування.
- ДокументНауковий висновок з питань, порушених у конституційному поданні 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень першого речення частини першої статті 13, частини першої статті 14 Конституції України(2020) Бобкова, А.Г.; Липницька, Є.О.; Павлюченко, Ю.М.На підставі аналізу законодавства України, наукової літератури надано тлумачення положень першого речення частини першої статті 13 та частини першої статті 14 Конституції України щодо : значення поняття «земля» як «основне національне багатство україни»; значення землі, яка перебуває під «особливою охороною держави»; значення «землі» як «об’єкту права власності українського народу»; відмінностей правомочностей Українського народу як суб’єкта права власності на землю від правомочностей органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
- ДокументПРАВОВІ ЗАСАДИ МОНІТОРИНГУ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ(2017) Липницька, Є.О.В роботі досліджується питання правового регулювання моніторингу водних об’єктів на регіональному рівні. Обгрунтовується, що на сьогоднішній день моніторинг НПС, в тому числі водних об’єктів, як один з основних напрямів державного управління, не виконує в повній мірі тих завдань, які на нього покладені. Наслідком цього є неефективність та несвоєчасність управлінських рішень, що приймаються в галузі охорони водних ресурсів саме на підставі даних моніторингу. Враховуючи вимоги національного екологічного законодавства та законодавства ЄС запропоновано посилення координації діяльності суб’єктів моніторингу саме на регіональному рівні (місцева державна адміністрація – обласна рада – підприємство-забруднювач) шляхом укладення угод про спільну діяльність при здійсненні моніторингу НПС.
- ДокументСуспільні потреби у відносинах відчуження земельних ділянок приватної власності(2019) Липницька, Є.О.Метою статті є розроблення пропозицій щодо конкретизації положень про суспільні потреби, за наявності яких можливе відчуження земельних ділянок, що перебувають у приватній власності
- ДокументФормирование специальных компетентностей студентов-юристов для работы в сфере экономики(2020) Бобкова, А.Г.; Захарченко, А.М.; Липницька, Є.О.; Павлюченко, Ю.М.; Лехкодух, І.О.Метою дослідницької роботи є запропонувати пропозиції щодо вдосконалення підходів до формування спеціальних компетенцій студентів юридичних факультетів. У статті зосереджено увагу на недоліках системи юридичної освіти, що полягають у відсутності прикладних навичок здобувачів, а також у недостатній їх здатності застосовувати теоретичні знання, які вони набули, на практиці. Однією з причин такого стану підготовки майбутніх юристів є переважання традиційних форм викладання спеціалізованих юридичних дисциплін. У результаті дослідження було зроблено висновок, що перелік спеціальних компетенцій, що містяться у Стандарті вищої освіти України за спеціальністю «Право», не достатньо конкретний, оскільки не зосереджений на компетенціях, спеціально спрямованих на роботу в економічній галузі. На основі аналізу спеціальностей юридичної практики в економічній галузі пропонується базовий перелік таких спеціальних компетенцій. У статті проілюстровано один із способів формування спеціальних компетенцій студентів юридичних факультетів із використанням методу аналізу відеозапису трансляції судового провадження на прикладі навчальної дисципліни «Господарське процесуальне право».
- ДокументЩОДО НАПРЯМІВ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ТРАНСПОРТ(2019) Липницька, Є.О.В роботі надано аналіз законодавчих актів в сфері транспорту на предмет врахування базових принципів охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки, передбачених екологічним законодавством України. На підставі цього вказано на основні недоліки законів «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про автомобільний транспорт» та запропоновано основні перспективні напрямі екологізації законодавства про транспорт.
- ДокументЩОДО ПРОБЛЕМ СТВОРЕННЯ ТЕРИТОРІЙ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ(2017) Липницька, Є.О.В роботі досліджено окремі проблеми, що виникають при створенні території ПЗФ. Аргументовано, що в зв’язку з прогалинами у законодавстві на практиці мають місце порушення, зокрема, використання земель ПЗФ не за цільовим призначенням, незаконне відчуження земель. Така ситуація стає можливою тому, що при підготовці проектів створення територій ПЗФ органи Мінприроди, як правило, не включають до них документацію зі землеустрою, посилаючись на відсутність такої вимоги згідно Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та коштів для замовлення такої документації. У такий спосіб закріпилася практика створення територій ПЗФ без розробки землевпорядної документації, що в підсумку призводить до відсутності відображення земель природно-заповідного призначення в Державному земельному кадастрі. Обґрунтувано пропозиції щодо удосконалення порядку створення територій ПЗФ.