Перегляд за Автор "КАПЦОВА ТЕТЯНА ПЕТРІВНА"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз недоступний
    Документ
    ДИСЕРТАЦІЯ ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТИТУТУ АНАЛОГІЇ В ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ 081 «Право» 08 «Право»
    (Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2025) КАПЦОВА ТЕТЯНА ПЕТРІВНА
    ABSTRACT Kaptsova T. P. Application of the institute of analogy in commercial litigation. – Qualifying research paper, presented as a manuscript. The thesis submitted for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 081 «Law» in field of study 08 «Law». – Vasyl’ Stus Donetsk National University of Ministry of Education and Science of Ukraine, Vinnytsia, 2025. The thesis is dedicated to a comprehensive study of the legal issues surrounding the application of analogy in commercial litigation. In the 1st Section “Theoretical foundations of the application of the institution of analogy in commercial procedure” the author argues that modern commercial life is highly dynamic, characterized by the constant emergence of new commercial relationships, while legislative regulation often lags behind practical needs. In these conditions, legal analogy serves as a tool to balance the promotion of innovation with the stability and consistency of legal regulation. The dissertation identifies different levels of analogy depending on its field of application: (1) analogy as a component of intelligence; (2) analogy as a characteristic of legal reasoning in general; (3) analogous reasoning in the common law system; and (4) analogy as an institute in the continental legal system. Key characteristics of analogy are defined at each of these levels. The study outlines and systematizes the similarities and differences in the application of analogy within the common law and continental law systems. It explores the use of analogy for regulating novel situations and reforming legislation, using disputes over virtual assets (crypto assets) as an example. The main aspects of analogy's impact on the efficiency of commercial litigation are defined. The dissertation establishes that the application of analogy requires the presence of legal gaps and distinguishes these gaps from legal conflicts and errors. It provides a classification of legal gaps according to different criteria, and highlights differences between ordinary gaps (lacunae) and legislative omissions. It argues that while courts use analogy to address these gaps, filling them remains the exclusive prerogative of the legislature. Recognizing that courts can fill such gaps is deemed impractical because (a) even the Supreme Court’s practices are inconsistent, and (b) resolving a case through analogy does not eliminate the need for legislative correction of legal deficiencies. The theoretical concept of a “no-gaps” doctrine (considering the principle of the rule of law) does not preclude the possibility of situations in which specific legal norms do not cover certain social relationships, thus necessitating the use of analogy. An analysis of commercial court practice reveals a widespread use of analogy in cases involving corporate relations. A consensus has emerged that relations in corporate governance between participants and legal entities of various organizational-legal forms are generally similar. However, further research is needed to define the boundaries of analogy, so that its application does not undermine the unique characteristics of different corporate organizational forms and their management bodies. The dissertation argues that both courts and other legal actors, such as arbitration courts and international commercial arbitration, can apply analogy. However, the nature and consequences of applying analogy differ between courts and other actors. Analogy is distinguished from broad interpretation, subsidiary application of legal norms, and precedent. The study systematizes the differences between precedent in the common law system and legal analogy in the continental system. In the 2nd Section “Conditions and limits of the application of the institution of analogy in commercial procedure” special attention is paid to the similarity of legal relations as a key condition for applying statutory analogy. The study shows that the approach of assessing similarity based solely on content, subject, and object criteria is formalistic and insufficient if these criteria are simply asserted without explanation. Mere similarity does not justify why reasoning by analogy is logically persuasive. The dissertation proposes a rational model for applying analogy, whereby a rule should apply to a case only if the reasons for its application outweigh the reasons for non-application. Thus, rather than merely asserting the presence or absence of similarity in legal relations, as is typical in domestic judicial practice, the approach should define concrete arguments “for” and “against” establishing similarity, weighing these arguments in a reasoned manner. The dissertation identifies a system of legal principles that are essential for applying legal analogy: (I) the general legal principle of the rule of law, particularly the principle of legal certainty; (II) the principles of commercial law, including the protection of all business entities, the social orientation of the economy, economic diversity, the protection of competition in business activity, support for domestic producers considering Ukraine’s international obligations, and the prohibition of business relations with an aggressor state; and (III) the general principles of civil law, especially fairness, good faith, and reasonableness, as defined in Article 3 of the Civil Code of Ukraine. The study examines the interrelationship between the principle of reasonableness and analogy: by using analogy, courts influence the development and refinement of the standard of reasonableness. When legal issues arise in new areas such as online platforms or artificial intelligence, courts use analogy to extend the concept of reasonableness. While reasonableness is inherently a flexible standard, analogy helps maintain consistency in legal approaches. Since reasonableness depends on context, analogy provides flexibility for interpreting the standard across different situations, while ensuring objectivity in legal decisions. Thus, analogy balances the open nature of reasonableness with the need for predictable legal outcomes. Differences between analogy and judicial discretion are systematized, and the study argues for the feasibility of using analogy in procedural law. Based on this research, the author formulates a series of theoretical conclusions and proposals. Keywords: analogy, statutory analogy, legal analogy, arbitration, good faith, pre-trial dispute resolution, conflict, mediation, rule of law, legal gaps, legal certainty, interpretation, commercial legislation, commercial litigation, economic activity, economic law, economic proceedings, precedent, self-regulation, judicial discretion, commercial law, law enforcement activities. Капцова Т.В. Застосування інституту аналогії в господарському судочинстві. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» у галузі знань 08 «Право». – Донецький національний університет імені Василя Стуса Міністерства освіти і науки України, Вінниця, 2025. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правових проблем застосування інституту аналогії в господарському судочинстві. У розділі 1 «Теоретичні засади застосування інституту аналогії в господарському судочинстві» з’ясовано, що сучасне господарське життя є дуже динамічним, характеризується постійним виникненням нових господарських відносин, при цьому законодавче регулювання відстає від практичних потреб. За таких умов юридична аналогія виступає засобом віднайдення балансу між сприянням інноваціям та забезпеченням стабільності і послідовності правового регулювання. У дисертації виділено різні рівні розуміння аналогії залежно від сфери її застосування: (1) аналогія як компонент інтелекту; (2) аналогія як особливість юридичного мислення загалом; (3) аналогія як тип міркування в правовій системи загального права; (4) аналогія як інститут континентальної правової системи, та визначено ключові характеристики аналогії на кожному з рівнів. Визначено і систематизовано спільні та відмінні риси аналогії у системі загального права та континентальній правовій системі. Розглянуто використання аналогії для цілей правового регулювання нових ситуацій та реформування законодавства на прикладі вирішення спорів, пов’язаних з віртуальними активами (криптоактивами). Визначено основні аспекти впливу аналогії на ефективність господарського судочинства. З’ясовано, що умовою застосування аналогії є наявність прогалин у праві, прогалини в праві відмежовано від юридичної колізії та помилки у праві. Проведено класифікацію правових прогалин шляхом виділення видів таких прогалин за низкою критеріїв, визначено відмінності між звичайною прогалиною (лакуною) та законодавчим упущенням. Встановлено, що застосовуючи аналогію, суд здійснює саме подолання прогалини, тоді як усунення прогалини є виключною прерогативою законодавця. Визнання можливості усунення прогалин судом є недоцільним, оскільки: а) практика навіть Верховного Суду не є послідовною; б) вирішення судом конкретної справи за аналогією не завжди усуває необхідність виправлення недоліків правового регулювання законодавцем. Визначено, що теоретична концепція безпрогальності права (з огляду на дію принципу верховенства права) не виключає ситуацій неврегульованості певних суспільних відносин конкретними правовими нормами, що обумовлює необхідність застосування аналогії. На основі дослідження практики господарських судів встановлено поширене застосування аналогії у справах з корпоративних правовідносин. Сформувалася позиція, згідно з якою правовідносини у сфері корпоративного управління, що виникають між учасниками юридичних осіб та юридичними особами різних організаційно-правових форм є в цілому подібними. Водночас, подальшої розробки потребує питання щодо меж застосування аналогії, оскільки таке застосування не повинно спростовувати об’єктивно існуючі особливості організаційно-правових форм господарських організацій корпоративного типу та їхніх органів управління. Обґрунтовано, що суб’єктами застосування аналогії закону є як суд, так і інші суб’єкти правозастосування (зокрема, третейський суд, міжнародний комерційний арбітраж), однак застосування аналогії судами та іншими суб’єктами має різну правову природу та правові наслідки. Аналогію відмежовано від розширювального тлумачення правових норм, субсидіарного застосування правових норм та прецеденту. Систематизовано відмінності між прецедентом в системі загального права та юридичною аналогією в континентальному праві.   У Розділі 2 «Умови та межі застосування інституту аналогії в господарському судочинстві» досліджено подібність правовідносин як ключову умову застосування аналогії закону. Встановлено, що підхід щодо визначення подібності правовідносин, згідно з яким подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями, є формальним, а ці критерії – недостатніми, коли їх наявність не пояснюється, а просто констатується. Сама по собі схожість не пояснює, чому умовивід за аналогією є раціонально переконливим. Пропонується використовувати раціональну модель застосування аналогії, згідно з якою правило слід застосовувати до справи, якщо, і тільки якщо, підстави застосування переважають підстави незастосування. Тобто, замість простої констатації подібності або відсутності подібності правовідносин, яка притаманна вітчизняній судовій практиці, слід визначити конкретні аргументи «за» і «проти» встановлення подібності, і провести зважування таких аргументів. Визначено систему правових принципів, які мають головне значення для застосування аналогії права: (І) загальноправовий принцип верховенства права, і передусім така його складова, як принцип правової визначеності; (ІІ) принципи господарського права як галузеві принципи: принцип забезпечення захисту всіх суб'єктів господарювання та соціальної спрямованості економіки; принцип економічної багатоманітності; принцип захисту конкуренції у господарській діяльності; принцип підтримки національного товаровиробника з урахуванням міжнародно-правових зобов’язань України; принцип недопущення господарських зв’язків з державою-агресором (державою-окупантом); (ІІІ) загальні засади цивільного законодавства, визначені статтею 3 ЦК України, передусім справедливість, добросовісність і розумність. Досліджено зворотній зв'язок між принципом розумності і аналогією а саме, застосовуючи аналогію, суди справляють вплив на розвиток і уточнення стандарту розумності: коли юридичні проблеми виникають у нових сферах, як-от онлайн-платформи чи штучний інтелект, суди використовують аналогію, щоб розширити концепцію розумності; розумність за своєю суттю є гнучким стандартом, але аналогія допомагає підтримувати послідовність правових підходів; розумність залежить від контексту, а аналогія забезпечує гнучкість, необхідну для тлумачення стандарту в різних ситуаціях, одночасно забезпечуючи об’єктивність правових рішень. Відтак аналогія допомагає збалансувати відкритий характер розумності з необхідністю передбачуваності правових результатів. Систематизовано відмінності між аналогією і суддівським розсудом. Аргументовано можливість і доцільність застосування аналогії аналогії в процесуальному праві. На основі здійсненого дослідження автором сформовано низку теоретичних висновків та пропозицій.