Перегляд за Автор "ДОНЕЦЬ Дмитро Михайлович"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз недоступний
    Документ
    ДИСЕРТАЦІЯ РОЗВИТОК РИНКУ НАФТОПРОДУКТІВ В СИСТЕМІ ДЕТЕРМІНАНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ НА ЕТАПІ ВІДБУДОВИ ЕКОНОМІКИ Спеціальність 051 «Економіка» Галузь знань 05 «Соціальні та поведінкові науки» Подається на здобуття ступеня доктора філософії
    (Вінниця, ДонНУ імені Василя Стуса, 2026) ДОНЕЦЬ Дмитро Михайлович; Donets D. M.
    Донець Д. М. Розвиток ринку нафтопродуктів в системі детермінант національної безпеки на етапі відбудови економіки. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 05 «Соціальні та поведінкові науки» за спеціальністю 051 «Економіка». - Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінниця, 2026. Дисертацію присвячено розробці теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо розвитку ринку нафтопродуктів в системі детермінант національної безпеки на етапі відбудови економіки України. У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади дослідження ринку нафтопродуктів» визначено особливості формування та розвитку ринку нафтопродуктів як складової національної безпеки; розглянуто інституційні детермінанти формування нафтового ринку в умовах сучасної енергетичної політики; обґрунтована методологічні основи дослідження ринку нафтопродуктів на етапі відбудови економіки. Національну безпеку запропоновано розглядати як впевненість у захищеності життєво важливих цінностей та інтересів людини, громадянина, суспільства, держави, нації, необхідні для їх самозбереження, самовідтворення та самовдосконалення, за умови відсутності загроз або здатності захищатись від них, використовуючи систему взаємопов’язаних засобів, методів і форм, що дозволяють не допускати, уникати та реагувати на внутрішні та зовнішні небезпеки та загрози. Встановлено взаємозв’язки між національною безпекою, її різновидами, зокрема економічною та паливною безпекою, та ринком нафтопродуктів. Виокремлено детермінанти формування нафтового ринку, які поділено на п’ять основних груп (фундаментальні економічні детермінанти, геополітичні та регуляторні детермінанти, технологічні детермінанти, фінансові та ринкові детермінанти, а також природні та непередбачувані детермінанти) та доведено, що взаємодія цих детермінант є надзвичайно складною і часто нелінійною. Виокремлено загальнонаукові принципи, які запропоновано використати при дослідженні ринку нафтопродуктів. Досліджено стратегії інтернаціоналізації нафтового сектору у світі за умов трансформації економічного простору. Зокрема, встановлено, що в основу таких стратегій повинна бути закладена можливість визначення чітких напрямів розвитку міжнародних партнерських відносин на тривалу перспективу, а також висунення пріоритетних цілей щодо інтеграції зусиль на досягнення і задоволеність особистих ключових національних інтересів з приводу прозорості взаємовідносин, високого ступеня і довіри у співробітництві, тісна співпраця у сфері зовнішньо-торгівельній та політичній діяльності. У розділі 2 «Комплексно-структурні перетворення на ринку нафтопродуктів в системі детермінант національної безпеки» проведено дослідження тенденцій ринку нафтопродуктів та його впливу на національну безпеку України; проаналізовано структурні зрушення на світовому ринку нафтопродуктів та їх диверсифікований вплив на національну енергоресурсну політику та економіку держави; досліджено світову систему біржової торгівлі нафтопродуктами та глобалізацію світового нафтового ринку. У дисертації розроблено послідовність етапів дослідження тенденцій ринку нафтопродуктів України у контексті його впливу на національну безпеку держави, що включає такі основні етапи: збирання та попереднє оброблення вхідної інформації, необхідної для дослідження тенденцій ринку нафтопродуктів України; загальний опис тенденцій ринку нафтопродуктів України; виділення суміжних ринків, параметри яких можуть справляти вплив на тенденції ринку нафтопродуктів; оцінювання тенденцій ринку нафтопродуктів України та суміжних ринків із використанням спеціального інструментарію; виділення складових національної безпеки України; оцінювання динаміки показників, що характеризують ринок нафтопродуктів та суміжні ринки, за складовими національної безпеки; формування висновків з проведеного дослідження. Проведене за такою схемою дослідження тенденцій розвитку ринку нафтопродуктів в Україні показало, що ринкова кон’юнктура трансформувалася з моделі централізованої залежності від обмеженого кола постачальників до децентралізованої, високодиверсифікованої системи європейського зразка. Ключовими ознаками сучасного ринку стали: вимушена зміна логістичних ланцюгів із переорієнтацією на імпорт із країн ЄС, зростання ролі малого та середнього бізнесу в дистрибуції, критична залежність ціноутворення від світових індексів та волатильності транспортних витрат, а також необхідність постійної адаптації інфраструктури до загроз безпекового характеру. Водночас виявлено, що структурна слабкість вітчизняного нафтопереробного сектору залишається фундаментальним чинником енергетичної вразливості, що потребує формування нових інституційних механізмів для нівелювання системних ризиків і забезпечення сталого функціонування економіки). Запропоновано методичний підхід до аналізу структурних зрушень на світовому ринку нафтопродуктів, зокрема щодо діагностики інтенсивності таких зрушень на основі якого побудовано модель диверсифікованого впливу структурних зрушень на світовому ринку нафтопродуктів на національну енергоресурсну політику та економіку України. Модель охоплює виклики для України від структурних зрушень на світовому ринку нафтопродуктів (вплив на енергетичну безпеку та диверсифікацію, вплив на окремі сектори економіки, економічні наслідки) та можливі стратегічні відповіді України на структурні зрушення (розвиток власного видобутку та виробництва, енергоефективність та альтернативні джерела, державне регулювання та резерви). Розроблено методичний підхід до кількісного оцінювання впливу глобалізації нафтового ринку на національну безпеку України. Встановлено, що усереднений рівень такого впливу є незначним (0,1 бал), хоча й позитивним, оскільки позитивні складові такого впливу майже повністю компенсували негативні складові. У розділі 3 «Концептуальні засади стратегічного розвитку ринку нафтопродуктів на етапі відбудови економіки» зпрогнозовано тенденції розвитку світового ринку нафтопродуктів у контексті національної безпеки держави; запропоновано стратегічні пріоритети енергетичної політики України на етапі відбудови економіки; обґрунтовано напрями удосконалення інституційної платформи (забезпечення) реформування нафтового сектору в системі детермінант національної безпеки. У дисертації запропоновано систему індикаторів для прогнозування тенденцій розвитку ринку певного виду (видів) нафтопродуктів, що охоплює три групи: індикатори основних тенденцій розвитку ринку, індикатори вторинних тенденцій розвитку ринку та індикатори первинних тенденцій розвитку ринку. Встановлено, що за усіма дослідженими тенденціями світового ринку нафтопродуктів, які обрані для прогнозування. зокрема стосовно змін цін на нафту та нафтопродукти, попиту на них та ефективності їхнього використання, до 2028 року включно прогнозується зростання відповідних індикаторів, при цьому таке зростання є переважно незначним або помірним. Апробовано методичні підходи щодо оцінювання впливу змін світових цін на певний вид нафтопродуктів на національну безпеку України. Це дозволяє констатувати, що за всіма досліджуваними видами нафтопродуктів та групами їхніх споживачів незначне зростання світових цін не справить відчутного впливу на обсяги діяльності, у процесі яких ці продукти споживаються. Водночас, помірне та значне зростання світових цін на нафтопродукти зумовлять зниження обсягів діяльності, у процесі яких ці продукти споживаються, відповідно на один та два рівні (якщо не відбудеться суттєвого підвищення ступеня ефективності споживання даних продуктів). Отже, у випадку помірного та значного зростання світових цін на нафтопродукти, таке зростання може мати суттєвий негативний вплив на національну безпеку України. Запропоновано класифікацію різновидів енергетичних стратегій за такими ознаками: рівень, на якому здійснюється розроблення стратегії; співвідношенням між обсягами споживання енергії та темпами економічного зростання; джерела надходження енергетичних ресурсів; врахування експорту або реекспорту енергоресурсів; групи споживачів енергоресурсів; види енергетичних ресурсів, стосовно яких розробляється стратегія; джерела енергії, що виступають як пріоритетні. Обґрунтовано, що наявність різних видів енергетичних стратегій зумовлює потребу у виборі певної комбінації (портфелю) цих стратегій для країни з урахуванням наявних ризиків на енергетичних ринках. Визначено, що одним з основних способів такого врахування є створення дієвих адаптаційних механізмів, які б дали змогу зменшити рівень негативного впливу на енергетику та економіку країни від настання ризикових подій на ринках енергетичних ресурсів. Доведено, що для України на етапі повоєнного відновлення може бути доречним диверсифіковано-адаптивний тип енергетичної стратегії, що характеризується пріоритетністю енергетичної автономності, інтеграцією з європейськими енергетичними мережами та гнучким поєднанням відновлюваних джерел енергії з модернізованими традиційними потужностями. Виявлено важливість трьох видів підтримки осіб, які споживають ті чи інші види нафтопродуктів і у яких існує невикористаний потенціал підвищення ефективності їхнього використання. Такими видами підтримки є інформаційна, методична та фінансова підтримки зазначених осіб. Цю підтримку можуть та повинні надавати, зокрема, і органи державної та місцевої влади. При цьому, як випливає з результатів опитування експертів щодо значущості інструментів інституційного характеру, спрямованих на реформування нафтового сектору України, такі інструменти, як державна підтримка нарощування потужностей з власного виготовлення нафтопродуктів і видобутку нафти та інформаційна, методична та фінансова підтримка осіб, які прагнуть реалізовувати заходи з підвищення ефективності використання нафтопродуктів, органами державної та місцевої влади, на думку експертів, мають не меншу значимість, ніж інституційні інструменти раціоналізації цін на нафтопродукти.