Перегляд за Автор "Бусленко, В. В."
Зараз показуємо 1 - 10 з 10
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументВзаємовідносини влади та опозиції в державах Вишеградської групи: монографія.(Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2020) Бусленко, В. В.У монографії проаналізовано взаємовідносини влади та опозиції в країнах Вишеградської групи в контексті процесів демократизації. Обґрунтовано роль опозиції в перехідних демократіях. Значна увага приділена теоретико- методологічним підходам дослідження взаємовідносин влади та опозиції в контексті протікання суспільно-політичних процесів в Польщі, Чехії, Сло- ваччині, Угорщині. Відображено утворення політичних партій, опозиційних організацій та рухів, формування представницьких та інших демократичних інститутів через призму дихотомії «влада – опозиція». Адресовано науковцям, викладачам, студентам, представникам влади, фа- хівцям-практикам у сфері дослідження демократії, політичної опозиції.
- ДокументВЗАЄМОВІДНОСИНИ ВЛАДИ ТА ОПОЗИЦІЇ В КОНТЕКСТІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ. Дисертація(Вінниця: Донецький національний університет імені Василя Стуса, Автореферати та анотації дисертацій, 2020) Бусленко, В. В.A thesis submitted to obtain an ScD degree in political science according to a specialty 23.00.02 “Political institutions and processes”. – Vasyl’ Stus Donetsk National University, Ministry of Education and Science of Ukraine. – Vinnytsia, 2020. The thesis researches particularity and nature of the pattern interrelations between the political opposition and the power and defines their impact on the democratization of the political systems of the Visegrad Group countries. The combination of theories of social capital conversion, synergetics, fluctuation, institutionalism and neo-institutionalism were defined as the most relevant methodological approach. Due to the theory of social capital conversion, we have substantiated individual and group strategies of social capital conversion clarified the dynamics of the objective structure of the political field, the commensurability of dispositions between the power and the opposition, and the change of their boundaries during repositioning in each of the studied countries. The the interrelationship between the power and the opposition is studied as a process of accumulation, conversion, and exchange of capital in the struggle for the metal capital of the state. The synergetic approach was applied to analyze the role of power and opposition as determinants of fluctuation and bifurcation, qualitative change in the state of the system in the range between chaos and order, and the the ability of nonlinear dynamic systems to self-organize. Synergetics has helped to establish the involvement of both the opposition and the power in the emergence of regular and strange attractors and their use as a resource for the accumulation of political capital. The application of this approach as a methodological tool also helped to determine the relevant link between the application of the emergence principle and the establishment of pattern interrelationship between the power and the opposition. To determine the influence of power-opposition relations on the fluctuation of the political system during the substitution of one political force by another, we have applied the fluctuation theorem, developed by P. Sorokin as a component of his theory of social stratification. This approach additionally allowed to substantiate the relationship between the opposition and the power as a struggle of deterrence and stratification forces, to better understand the causes of fluctuations in the profile of social stratification and to establish the determinants of bringing the system to equilibrium. Institutional and neo-institutional approaches have been useful to define the role of institutionalized and non-institutionalized, formal and informal political actors in the development of specific "game rules" regarding the distribution of state metal capital. The theory of rational choice has helped to discover strategies of the power and the opposition in the creation of institutions of constructive interaction in the transition period. The research has ascertained strategies for the accumulation and conversion of social capitals of the power and the opposition that help to understand the differences between democratization processes; revealed the specificity of their interrelations in each studied country, in consideration of the starting conditions, products of democratization, practices of democratic transition, and their indicators; the research as well identified the defining points as bifurcation conditions for the democratization of political systems of the Visegrad Group countries, which separate the phases of growth and decline of mutual influence and have a decisive impact on democratization indicators. Patterns in the interrelations between the power and the opposition as a determinant of a system's self-organization have been identified and their influence on the dynamics of democratization processes found. Such patterns include loyalty/disloyalty, cooperation, compromise, constructive criticism, and so on. One of the products of such relations is the emergence of temporary spatial integrated structures - institutions of constructive interaction between the power and the opposition in the form of round tables, a specific type of self-organization of the system at the transitional stage. Round tables are considered ordinary attractors, which determine the change of the system's transition from a chaotic to an ordered state while changing certain parameters of the system. Their gradual disintegration in the bifurcation phase occurred after the choice of one of the agreed vectors of democratization development and bringing the system into a balanced state. Further democratization of the political system was carried out against the background of the influence of small attractors, which were generated by imbalance, instability, and accumulation of fluctuations. It has been proved that the patterns are products of strategies for the accumulation and conversion of public capital, the coordinated fixation of dispositions within the political field and habitus, implemented by political actors. They are commensurable with the force of the poles and the conditional distance between them. Therefore, the alteration of poles of the political field during the repositioning provoked insignificant changes in the interrelations between the power and the opposition. However, as for the democratization prospects, this factor plays a significant role. Maintaining a distance that estranges the two poles and the reproduction of political practices contributes to the emergence and fixation of institutions of constructive interaction as forms of self-organization in the political space, which makes it possible to predict the behavior of political players and the political system prevents chaos and the emergence of strange attractors and accidental fluctuations alleviate the political consequences of the convergence of democratization processes. Thus, the democratization of the the political system, without losing its dissipation features, is exposed to less significant fluctuations, and, in some cases, resembles a linear process. Pattern interrelations have manifested themselves in the reproduction of political practices and models of political behavior in the actions of political agents, which was accompanied by the carry-over of such phenomena as political corruption, malpractice, clientelism, and others. Suchlike associated capital allowed the ruling elite to quickly compensate for the costs of the election campaign and convert political capital into economic capital as the ultimate goal of the strategies of major social agents. By applying a neo-institutional approach and the theory of social capital conversion, we have proved that formal and informal rules of the "game" established in the process of interaction between the power and opposition are aimed mainly at preserving the ratio of political forces, disposition between the two poles and preventing other agents from redistributing the political field, which is achieved by artificially reducing the level of inter-party competition and negatively affects the qualitative characteristics of democratization. Choosing a synergetic approach as a research tool, we came to the conclusion that this strategy is based on the principle of emergence. That is, the cumulative social capital of two parties is always bigger than the amount of capital belonging to each of them. Based on the analysis of starting conditions, products, and practices of democratic transition, institutions of constructive interaction between the power and the opposition, and indicators, the author has developed and conceptualized a a dynamic model of democratization of Visegrad countries with phases of fluctuations and bifurcations, which is typical for post-communist countries. It has been established that the processes of democratization in the Visegrad Group countries have cycles of undirected non-periodic fluctuations conditioned by regular and strange attractors, which emergence is to some extent stimulated by the power and opposition and which, in turn, determines the struggle of equalization and stratification forces. The dynamics of democratization have non-linear nature and are resulted by the implementation of a specific conversion strategy not only by the ruling but the opposition elite as well. To confirm this hypothesis, the study has determined the level of democracy in each of the studied countries in the temporal dimension, made a cross-regional comparison and highlighted the bifurcation points of the democratization process of the Visegrad political systems, establishing their dependence on the distribution of state metal capital between the power and the opposition. The determinants that diagnose changes in the trajectory of democratic development has been defined. It has been substantiated that the deflection from the state of equilibrium, which in ideal conditions is accompanied by a short period of chaos, subsequently obtains organized forms and ultimately reproduces the original state of democracy or contributes to its enhancement. Based on this analysis, the functional role of the opposition in the alteration of the qualitative parameters of the political system's democratization and the criteria of effective interaction with the authorities from the standpoint of democratic development has been determined. The study elaborated recommendations for Ukraine to improve national practices of democratization.
- ДокументВЗАЄМОВІДНОСИНИ ВЛАДИ ТА ОПОЗИЦІЇ В ПРОЦЕСІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СЛОВАЧЧИНИ(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса. Матеріали конференції, 2019-11-05) Бусленко, В. В.Виявлено специфіку паттерних взаємовідносин між владою та політичною опозицією в Словаччині в контексті реалізації ними групових та індивідуальних стратегій накопичення і конвертації суспільних капіталів. З’ясовано вплив цих стратегій на процес модернізації політичної системи країни.
- ДокументДИНАМІКА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ В ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ: МІЖ ДИВЕРГЕНЦІЄЮ ТА КОНВЕРГЕНЦІЄЮ(Вінниця: Донецький національний університет імені Василя Стуса "Політичне життя", 2020) Бусленко, В. В.Визначено динаміку демократизації в Чеській Республіці в контексті взаємовідносин влади та опозиції. При моделюванні процесу демократизації застосовано засадничий принцип синергетики – принцип підпорядкування. Простежено взаємозалежність стану демократизації та її параметрів. Для відтвореної за допомогою індикаторів у модельному вигляді трендової динаміки демократизації політичної системи держави характерні періоди флуктуації та її основні фази – дивергенції та конвергенції. З’ясовано, що типовими точками флуктуації були парламентські вибори. Вони давали агентам змогу легітимно реалізовувати передвиборчу стратегію, змінювати в конституційний спосіб вектор демократизації; визначати коротко- або довгостроковість реалізації стратегії правлячої партії чи лідера, які за умов більшого об’єму сукупного суспільного капіталу сприяли приходу до влади сил стримування або стратифікації, що й зумовлювало дисипативність демократизації політичної системи. На основі аналізу тренду демократизації визначено реперні точки, котрі фіксували зупинення процесу демократизації й входження у фазу флукфтуації. Такий стан системи визначався як результат досягнення певної рівноваги між владою й опозицією, пролонгація встановлених «правил гри», за якими сторони несли мінімальні трансакційні витрати, що супроводжувалося зниженням рівня міжпартійної конкуренції, інституційною стабільністю. Доведено, що після певної стабілізації наставав етап зниження рівня демократичності політичної системи до нової точки насичення (конвергенція). Простежено незавершений цикл флуктуації, що проявлявся в тренді до конвергенції демократизації політичної системи Чеської Республіки. На основі аналізу індикаторів та сучасного політичного процесу в державі з’ясовано, що демократизація відбувалася на фоні перманентного формування та збереження в політичному полі двох протилежних полюсів.
- ДокументКОНВЕРТАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ВЛАДИ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ОПОЗИЦІЇ В УГОРЩИНІ В 1990-их рр.(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса "Політичне життя", 2019) Бусленко, В. В.Вияснено специфіку взаємовідносин влади та політичної опозиції в Угорщині в контексті теорії конвертації суспільних капіталів. Особлива увага приділена етапу перезавантаження влади, що логічно мало б призвести до системних змін та поглиблення модернізаційних процесів. Якісні характеристики, темпи і результати модернізації політичної системи в Угорщині у значній мірі визначалися тим, наскільки ефективно політичні партії скористалися конкурентними умовами для накопичення та конвертації різних форм капіталів на початку трансформаційного періоду. Вже на етапі перших демократичних виборів вони змогли швидко заповнити вакуум політичного поля, а обрані стратегії виявилися успішними як для них, так і для демократизації політичного режиму. В основі взаємодії уряду та політичної опозиції в Угорщині лежать раціональні мотиви, в основі яких доступ до владних ресурсів. Вибір конфронтаційної чи коопераційної стратегії взаємодії залежав від прогнозованих трансакційних витрат сторін. Звуження демократичних прав і свобод як результат політичної діяльності провладних партій, стає перепоною для здорової конкуренції в якій зацікавлена насамперед опозиція. Приклад Угорщини показує, що імітаційна модернізація, демократизація та прискорена європеїзація призводять до політичної значимості «розриву» як ресурсу для накопичення політичного капіталу провладними партіями та створення ними власної мережі клієнтелістських відносин. В результаті відбувається потрапляння країни до інституційної пастки з наслідком кризи демократії. Поєднання парламентської та позапарламентської діяльності опозиції дозволяє концептуалізувати «дефіцит демократії» в передвиборчих програмах та з приходом до влади «виправити» помилки попереднього уряду. Тому чергування партій при владі призводить в кінцевому рахунку до зміцнення деморатії
- ДокументПАРЛАМЕНТСЬКА ОПОЗИЦІЯ ТА УРЯД В СЛОВАЧЧИНІ В 2010–2014 рр.(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса "Політичне життя", 2018) Бусленко, В. В.З’ясовано природу і характер взаємодії між парламентською опозицією та урядом в Словаччині в період з 2010 по 2014 рр. у контексті протікання суспільно-політичних процесів. Простежено зміну політичної поведінки парламентської опозиції до та після дострокових парламентських виборів 2012 р. Прихід у 2010 р. до влади опозиції засвідчив, що в партійній системі Словаччини діяла реальна міжпартійна політична конкуренція і змагальність. При цьому партії стали чіткіше виражати своє відношення до влади, а їх дії стали більш прогнозованими. Нову урядову коаліцію, як правило, формували партії, між якими під час виборів спостерігалося зближення позицій та подібність програмових положень стосовно політики уряду. Вона включала в себе також нові опозиційні політичні партії, з якими було налагоджено зв’язки ще до виборів і які водночас мали схожі критичні позиції стосовно соціально-економічної політики попереднього уряду, стану якості демократії. Поступово в країні вимальовувалась нова міжпартійна модель взаємодії між парламентською та позапарламентською опозицією, яка з електорального періоду переносилась на міжелекторальний. Такий характер взаємодії між представниками політичної опозиції робив їх стійкішими і дозволяв чіткіше окреслити дисконтинуацію між політичними силами в розрізі «провладні – опозиційні». Узгоджені під час виборів дії робили більш прогнозовану поведінку між політичними партнерами в статусі провладних. Належність в минулому до опозиційного табору унеможливлювало між ними будь-які коаліційні угоди з Smer-SD. Із появою партій підприємницького типу конкуренція між провладними та опозиційними партіями перейшла в стадію технологічну, вносячи корективи в традиційну лінію поділу на «ліві-праві».
- ДокументСпецифіка стосунків між урядом і парламентською опозицією в Польщі на початку 90-х рр. ХХ ст(Херсон: ТОВ "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ГЕЛЬВЕТИКА". НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ «ПОЛІТИКУС», 2017) Бусленко, В. В.У статті досліджено особливості взаємодії між урядом і парламентською опозицією в республіці Польща в умовах становлення демократії. Звернута увага на інституційні чинники, які впливали на характер відносин між провладними й опозиційними угрупованнями. Простежено зміну моделі взаємодії між урядом і парламентською опозицією в контексті протікання політичних процесів у країні.
- ДокументТЕНДЕНЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ ВЛАДИ ТА ОПОЗИЦІЇ В ПОЛЬЩІ В КОНТЕКСТІ ПРОЦЕСІВ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса "Політичне життя", 2020) Бусленко, В. В.Обґрунтовано теоретико-методологічні підходи щодо впливу взаємовідносин влади та опозиції на процеси демократизації. На основі аналізу індикаторів та сучасного політичного процесу в Польщі з’ясовано, що демократизація відбувається на фоні перманентного формування та збереження в політичному полі двох протилежних полюсів. Відхилення від демократії збільшує дистанцію між двома конкуруючими/конфліктуючими провладною та опозиційною партіями, що автоматично акумулює потенціал сили полюсу. Тому взаємовідносини між владою та опозицією набувають характеру сили стратифікації та вирівнювання, що дозволяє зменшити «дефіцит демократії» та привести політичну систему в стан рівноваги. Збільшення дистанції між владою та опозицією супроводжується інспірацією в політичному дискурсі протилежних підходів до актуальних тем, які поширюються через соціальні мережі та дозволяють в довгостроковій перспективі поляризувати активну частину електорату та є одним з наслідків політичного абсентеїзму майже в половини іншої його частини. Це призводить фактично до правління меншості над більшістю, що потенційно загрожує кризою ліберальної демократії. Аналіз розвитку соціального капіталу свідчить також про низький рівень довіри поляків до публічних інституцій в тому числі до владних, брак почуття спільноти, перевага індивідуальних відносин, брак спільних підходів до розвитку компетенцій. Однією з причин такого явища може слугувати інформатизація суспільства, яка робить ставку на індивідуалізмі. В процесі технологічного розвитку міжособистісні контакти стають все більш віртуальними і дрібнішими. Такі «мережеві відносини», незважаючи на їх необмежену кількість, позбавлені аспекту реальності. З іншої сторони, це дозволяє політичним партіям реалізовувати віртуальні проекти, оминаючи інституції громадянського суспільства (макрорівень), які виявилися неефективними, проникати на індивідуальний рівень (мікрорівень) та через комунікаційні канали конвертувати соціальний капітал в політичний та економічний. Така гра в віртуальну демократію має абсолютно протилежні для консолідації демократії наслідки, посилюючи асиметричність соціального сприйняття демократичних реформ, політичний абсентеїзм, індивідуалізм.
- ДокументУРЯД ТА ПАРЛАМЕНТСЬКА ОПОЗИЦІЯ В ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ (ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ВЗАЄМОДІЇ)(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса "Політичне життя", 2018) Бусленко, В. В.Досліджено політико-правові аспекти взаємодії парламентської опозиції та уряду в Чеській Республіці після 1993 р. Вияснено роль, повноваження та ресурси парламентської опозиції при здійсненні контрольних функцій щодо уряду. З’ясовано, що з одного боку відносини між урядом та парламентською опозицією зумовлюються інституційним дизайном, який детермінує політико-правове поле діяльності політичних суб’єктів, визначає канали їх взаємодії та встановлює певні обмеження. З іншого боку, вони залежать від співвідношення політичних сил в парламенті, рівня стабільності підтримки уряду, ефективності його політики і можуть балансувати від конфронтації до співпраці. Відзначено, що парламентська опозиція в Чехії, за відсутності окремого правового регулювання її діяльності, залишається важливим політичним інститутом в механізмі стримувань та противаг. Обсяг прав, якими вона наділяється в Палаті депутатів, є достатньо високим, однак спроможність законодавчого впливу на уряд залишається незначною. Це зумовлено тим, що принцип більшості є конституційно закріпленим при формуванні уряду. Найбільш повно контрольні функції парламентської опозиції реалізуються через висловлення недовіри уряду. Ця процедура, не дивлячись на низьку результативність, все ж має помітний політичний ефект і є спробою поєднати парламентську діяльність з позапарламентською і спрямована на отримання політичних дивідендів у формі мобілізації протестного електорату. За умов відсутності стабільної підтримки уряду зі сторони парламентської більшості в опозиції зростають шанси впливу на уряд. Забезпечуючи участь в парламентському контролі, парламентська опозиція в Чехії, взаємодіє як з парламентською більшістю, так і безпосередньо з урядом. При цьому задіюються в той чи інший спосіб різні моделі взаємодії: партійна, міжпартійна, позапартійна. Поведінка опозиції, її стратегія і тактика може залежати не лише від балансу політичних сил в парламенті, а й від позиції президента.
- ДокументФОРМУВАННЯ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ОПОЗИЦІЇ В ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ В 1990-Х РОКАХ: ІНСТИТУЦІЙНІ ЧИННИКИ, ПОТЕНЦІАЛ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПЛИВУ НА УРЯД(Київ: Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України Зб. н. пр. «Держава і право», 2018) Бусленко, В. В.Розглянуто політичні умови діяльності парламентської опозиції в Чеській Республіці у контексті формування партійної системи країни. Здійснено аналіз характеру взаємодії в трикутнику «парламентська опозиція — парламентська більшість — уряд». Акцентовано увагу на інституційних аспектах впливу пар- ламентської опозиції на уряд. Пояснено причини їх кооперативної взаємодії в умовах функціонування урядів меншості.