Перегляд за Автор "Богінська, І.В."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Конфлікти пам’яті у міжнародних відносинах.
    (Ужгород: Ужгородський національний університе, 2021) Богінська, І.В.; Bohinska, I.V.
    У статті розглянуто конфлікти пам’яті у відносинах між державами з приводу різних інтерпретацій і способів використання минулого для досягнення політичних цілей у теперішньому. Показано, що природа такого роду міждержавних конфліктів може бути різною. Найбільш небезпечними є конфлікти, у яких зіштовхуються різні національні пам’яті. Оскільки національні пам’яті є складником національної ідентичності, відбувається «сек’юритизація» цих конфліктів. Конфлікти пам’яті можуть мати інструментальний характер в умовах пропагандистських війн. «Війни пам’яті» навколо інтерпретацій подій Другої світової війни мають складну природу. Їх можна досліджувати як дилему «мнемонічної безпеки» і як інструмент пропаганди. Утім провідна роль у цих «війнах пам’яті» належить політикам і віднедавна дипломатам, які використовують різні способи роботи з минулим. Оскільки політика передбачає можливість вибору суб’єктом певного варіанта поведінки, політика пам’яті також є вибором. Відповідно, окреслено різні моделі політики пам’яті, які спрямовані на поглиблення конфлікту, на взаємні поступки, солідарні дії або ж мають потенціал для вирішення конфлікту. У використанні пам’яті про Другу світову війну прикладом «конфронтаційної» моделі є політика пам’яті РФ у відносинах із Польщею та країнами Балтії, «компромісної» – політка пам’яті ЄС, спрямована на інтеграцію національних наративів країн ЦСЄ в космополітичну модель пам’яті Західної Європи, «солідарної» – політика пам’яті країн Балтії, Польщі та США в трактуванні «звільнення» Східної Європи, «об’єднання та примирення» – політика пам’яті ФРН. Останнім часом помітною є активність керівництва КНР у створенні власного історичного наративу про Другу світову війну, що в підсумку може як послабити європейські «війни пам’яті», так і створити нові лінії розлому в глобальному політичному дискурсі. Винайдення нових моделей політики пам’яті розкриває можливості для зниження конфліктності в міжнародних відносинах на ґрунті використання спільного минулого. Ключові слова: політика пам’яті, ідентичність, зовнішня політика, конфлікт, міжнародні відносини, ЄС, КНР, РФ, США.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Проєкт Закону України «Про засади політики перехідного періоду» на перетині інформаційного і політичного процесів
    (Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2021) Богінська, І.В.; Bohinska, I.V.
    У статті здійснено дискурс-аналіз комплексу різних за походженням документів, що стосуються вироблення політики врегулювання конфлікту і відновлення миру на сході України. У фокусі аналізу знаходиться проєкт закону України «Про засади державної політики перехідного періоду», схвалений Кабінетом міністрів України і наразі зареєстрований у парламенті. Рамку аналізу було обрано на основі медіа-повідомлень, які формують комунікацію зазначеного документу, та підписаних на даний момент політичних угод з питань врегулювання конфлікту за участі України та Росії. Серед різних медіа-повідомлень було обрано міф про «невідповідність Мінським угодам», поширений у російських та проросійських ЗМІ. Доведено, що цей міф є похідним від стратегічного міфу про «безальтернативність Мінських угод як мирного врегулювання конфлікту у Донбасі». Поширення медіа-повідомлень про ігнорування або невідповідність тексту законопроєкту про перехідний період Мінським угодам націлене на дискредитацію зусиль української влади запропонувати альтернативні варіанти врегулювання конфлікту на Донбасі або розширити оперативне поле переговорного процесу в рамках Мінських домовленостей. Продукування та просування протилежних за змістом міфів є ознакою налаштованості обох сторін конфлікту на продовження боротьби водночас в інформаційному і політичному просторах. У підсумку це підважує потенціал переговорів, додає аргументів на користь односторонніх дій або силових способів врегулювання конфлікту, посилює поляризацію українського суспільства, яке змушене визначатися між крайніми варіантами у виборі державної політики щодо ОРДЛО. Проєкт закону про перехідний період віддзеркалює суспільні настрої, характерні для гострої фази конфлікту, з низьким рівнем готовності до компромісів та усвідомлення корисності переговорного процесу.