Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 3 з 3

Нові надходження

Ескіз недоступний
Документ
Емблематика пострадянської Донеччини: офіціоз «господарників», переробки «з народу», альтернативи апологетів «русского мира»
(Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2021) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K.
Метою статті є аналіз розвитку емблематики Донеччини (офіційної геральдики та вексилології Донецької області, відображення історичної тематики у комерційних номенах, реінтерпретацій офіційної символіки приватними особами) у період 1991–2015 рр., зазначаючи її основні тенденції, зв’язки з політичними та історичними поглядами замовників і авторів, трансформації символів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності. Використані загальнонаукові та спеціальні методи: контент-аналіз, узагальнення, хронологічний, ретроспективний методи. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона представляє собою спробу узагальнення різних елементів емблематики Донеччини, вперше виходячи за межі офіційної геральдики та вексилології, розглядаючи їх трансформацію в руках недержавних акторів. Висновки. Емблематика Донецька та Донеччини пострадянської доби розроблялася в унікальній ситуації: місцеві еліти, з одного боку, бажали відійти від радянської символіки та осучаснити Донецьк, як «бренд», а з іншого, через особливості власної освіти, походження та політичні цілі, не сприймали історію краю поза радянськими стереотипами про «Донбас як економічний центр». У результаті місцевими елітами була проігнорована козацька історія Донеччини на противагу увічнення індустріальних здобутків доби Російської імперії (девіз з цитатою з Дмитра Мендєлєєва, Пальма Мерцалова, «Юзівські» номени). Протягом десятиріч відбулася дивергенція традицій донецької емблематики: офіційна, бізнесова, народно-патріотична. Паралельно промосковськими організаціями ще з 1991 р. розроблялася та нав’язувалася окрема емблематика, побудована на історичних міфах навколо Донецько-Криворізької Радянської Республіки, але відірвана як від попередньої радянської символіки, так і від новітньої офіційної донецької емблематики. Остання розроблялась як така, що символізує «особливість» сходу України, «окремішність» Донеччини, проте при цьому не перемежовувалася з російською символікою (за винятком російськомовного девізу). У такій формі вона не відповідала цілям та бажанням агентів московського впливу, але була сприйнята та перероблена проукраїнськими патріотичними силами. Так, використання конкретного варіанту донецької символіки одразу вказує на політичні переконання того чи іншого діяча та його розуміння історії краю та історичної політики навколо неї.
Ескіз недоступний
Документ
From “Fake News” to “Fake History”: “The Sun of Ruthenian Land” and Information Warfare
(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2021) Mieliekiestsev, K. I.
Introduction. This article concerns rampant falsification of a quote from the hagiographic text ―Life of Alexander Nevsky‖ on Russian popular science and culture websites to promote a specific interpretation of Ruthenian history, along with promoting related current political stances, such as Kremlin authoritarianism and general anti-Western sentiment. Furthermore, it shows how the current historical paradigm in the Russian Federation is centered on appropriating Ukraine‘s old Ruthenian history, rather than studying the actual regional history of Muscovy‘s own central historical regions.
Ескіз недоступний
Документ
The Georgian Factor in Polish-Ukrainian Relations
(Tbilisi: IBSU, 2021) Мєлєкєсцев, К. І.
Polish-Ukrainian relations could be considered rather well-researched these days. Although with the advance of time additional historical facts continue to surface (like the 2008 Polish “Theses on Poland’s policy regarding Russia and Ukraine”, declassified in 2017), researchers have mostly adequately identified crucial pieces in the history of PolishUkrainian coexistence (both recent and olden) that continuously led to either cooperation, or conflict. However, the scope of the research has usually dealt with the bilateral aspects of relations. Although a number of works touched on the “triangle in international relations” (Ukraine, the Republic of Poland, and the Russian Federation), or on the multilateral transformation of the Polish-Ukrainian cooperation with the advance of European integration and NATO enlargement, for the most part they covered how Ukraine and Poland cooperate (or do not) in the context of neighboring powerful actors. This work considers additional factors in the contemporary Polish-Ukrainian relations: rather than focusing on the so-called “great powers”, it considers how other neighboring states factor in the balance of Ukrainian-Polish cooperation. Particularly, how various troubles in Georgia became an important topic, even a platform, for pro-Euro-Atlantic politicians, especially in Poland, how that factored into Polish aspirations for leadership in the European Union’s eastern policy, and how participation of Georgia and Azerbaijan in various Poland and Ukraine-centric multilateral organizations has led to hopes for the inclusion of South Caucasus in the revival of the ambitious “Intermarium” project amongst various political thinkers in Ukraine and Poland.
Ескіз недоступний
Документ
Місце регіоналістики в методології досліджень сучасних українсько-польських відносин
(Cлов’янськ: Б.І. Маторіна, 2021) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K.
У статті подано огляд літератури, що базується на використанні нової методології, пов’язаної з регіональними дослідженнями: використання матеріалів із регіональних архівів, разом із регіональною пресою та іншими засобами масової інформації, а також різноманітних документів, що стосуються міжрегіональних комунікацій та договорів. Укупі це сприяє кращому розумінню сучасних міжнародних відносин, які стосуються не лише держав, а й неурядових суб’єктів, і також можуть сильно змінюватися залежно від діяльності тих чи інших акторів у різних регіонах. Зокрема, тема українсько-польських відносин була використана з метою продемонструвати, як регіональні дослідження дозволили українським науковцям перших десятиліть ХХІ ст. виявити зв’язок між загальнонаціональними подіями та рішеннями органів місцевої влади польських та українських регіонів, і таким чином – взаємозв’язок міжрегіональних та міждержавних відносин. The article presents a literature review based on the use of new methodology connected to regional studies: materials from regional archives, regional press and other media, various documents concerning interregional communications and treaties. All these sources contribute to portraying contemporary international relations, which concern not only states, but also non-governmental actors and may change according to the activities of the actors in different regions. In particular, the Ukrainian-Polish relations have been used to show how regional studies allowed Ukrainian researchers of the first decades of the 21st century to reveal connections 20 between major national events and the decisions of local government authorities of Polish and Ukrainian regions. Thus it has been shown the interconnection of interregional and international relations.
Ескіз недоступний
Документ
Руське срібло південно-східної України в перекладах записок Ібн Баттути
(Херсон: Херсонський державний університет, 2022) Мєлєкєсцев, К. І.; Mieliekiestsev, K. I.
У дослідженні аналізується важливий фрагмент із тексту Ібн Баттути, який можна ідентифікувати як такий, що стосується південного сходу України, але при цьому тривалий час його не наводили в російськомовних перекла-дах мемуарів. Мета дослідження – шляхом порівняння перекладів Ібн Баттути знайти описані ним факти з історії Русі, а також за допомогою методів суміжних наук ідентифікувати згадані мандрівником об’єкти як такі, що сто-суються південного сходу України. Методи дослідження ґрунтуються на компаративному аналізі англомовного перекладу Ібн Баттути початку XIX ст. порівняно з російськими «ровісниками». Шляхом виокремлення тексту, який було «скорочено» в ранніх російських перекладах, ми ідентифікуємо окреслені мандрівником території завдяки дослідженим даним із геології України. Результати дослідження: 1) згадані Ібн Баттутою срібні злитки русинів (сувам, саум, суми) за описом і названою вагою відповідають київській гривні XII–XIII ст.; 2) описаний мандрівником шлях подорожі з татарської столиці до Візантії ідентифікує «Руські гори» як елемент ландшафту на південному сході України; 3) дані геології дають змогу надалі ідентифікувати ці гори як Донецький кряж (згідно з інформацією про родовища срібла на Донбасі); 4) ці дані разом із матеріалами про локації Криму були в тому чи іншому вигляді скорочені в російськомовних перекладах мемуарів. Висновки: 1) київська гривня продовжу-вала використовуватися в Україні в XIV ст. та була визнана в Золотій Орді; 2) срібні родовища Донеччини могли бути джерелом руського видобутку срібла, можливо, і в минулі століття (карбування срібної монети Володими-ром); 3) зазначений регіон настільки міцно асоціювався з Руссю, що татари звали його «горами Русів», визначали як належний до «їхньої країни» або пов’язаний із ними; 4) подальшого дослідження вимагає з’ясування того, чому матеріали про вагу «сувам», які дають можливість ідентифікувати його як київську гривню, приховувалися в російському перекладі до 1884 р., а матеріали про Салтука-віщуна, які дають змогу більш детально розкрити особливості кримської і приазовської географії та історію мусульманського заселення, були змінені.