Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 3 з 3

Нові надходження

Ескіз недоступний
Документ
ДИСЕРТАЦІЯ ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ 081 «Право» 08 «Право»
(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2026) СУРМА АННА СЕРГІЇВНА; Anna Surma
Сурма А.С. Правове забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» у галузі знань 08 «Право». – Донецький національний університет імені Василя Стуса Міністерства освіти і науки України, Вінниця, 2026. Дисертація є комплексним дослідженням правового забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану. У розділі 1 «Загальнотеоретичні засади забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану» узагальнені законодавчі та доктринальні підходи до розуміння понять «екологічна безпека», «система екологічної безпеки», виокремлені складові системи правового забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану; проаналізовані правові засади забезпечення екологічної безпеки в Європейському союзі. Зокрема, вперше обґрунтовано авторське бачення системи забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану як сукупності таких складових елементів, як: 1) правотворчі заходи (розробка та прийняття концептуальних актів з формалізації комплексу диференційованих природоохоронних заходів, вдосконалення природоохоронного законодавства з врахуванням міжнародних та європейських стандартів, адаптація екологічного законодавства до права ЄС, розробка «аварійних протоколів» з врахуванням вимог МАГАТЕ); 2) організаційно-розпорядчі заходи (реалізація національної екологічної політики, врахування екологічної складової в документах стратегічного планування та при плануванні діяльності, що підлягає оцінці впливу на довкілля, поточних планів заходів із підтримання стану навколишнього природного середовища та при проведенні відновлювальних робіт з ліквідації наслідків збройної агресії та бойових дій; стратегічна екологічна оцінка; забезпечення виконання екологічних стандартів і нормативів; застосування заходів адміністративного впливу; інформування громадськості про результати контролю; прогнозування екологічних наслідків; організація міжнародного співробітництва та міжнародної технічної співпраці для стратегічного екологічного оцінювання та подолання наслідків війни тощо); 3) еколого-стимулюючі заходи (екологічний моніторинг, стабільне фінансування природоохоронної діяльності, стимулювання розвитку «зеленої економіки», екологічного підприємництва, використання відновлювальних (або альтернативних) джерел енергії, створення сприятливого податкового, кредитного, інвестиційного клімату тощо); 4) охоронно-забезпечувальні заходи (встановлення, фіксація, документування фактів порушення національного екологічного законодавства та міжнародних норм, фактів екологічних кримінальних правопорушень та міжнародних екологічних злочинів, проведення екологічного аудиту з метою визначення та оцінки екологічної шкоди, втрат і збитків, завданих внаслідок збройної агресії, притягнення винних до юридичної відповідальності); 5) світоглядні заходи (просвітницькі, виховні заходи, спрямовані на зміну уявлень про взаємозв’язки в системі «людина–природа», формування відповідального ставлення до довкілля). Доведено, що в міжнародному праві, праві ЄС реалізується екоцентричний підхід до регулювання захисту довкілля, за яким довкілля має самостійну цінність, є окремим об’єктом охорони і захищається незалежно від впливу на людину; екологічні стандарти є самостійним елементом правопорядку. Додатково обґрунтовано, що під час воєнного стану парадигма безпеки як крайнього значення небезпеки, коли остання відсутня абсолютно, змінюється на стан системи, за якого мінімізуються наслідки такої небезпеки через перетворення останньої з потенційної на реальну з невизначеною кількістю загроз та ризиків; відповідно управління безпекою в умовах воєнного стану зводиться до прийняття своєчасних управлінських рішень щодо вибору та реалізації дій з мінімізації негативного впливу наявних небезпек та загроз. У розділі 2 «Організаційне забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану» визначений кореляційний зв’язок між категоріями «суб’єкти забезпечення екологічної безпеки» та «суб’єкти екологічної безпеки»; проаналізовані та узагальнені підходи до визначення поняття «управління екологічною безпекою», виявлені особливості управління екологічною безпекою в умовах воєнного стану; на підставі аналізу практики ЄСПЛ виокремлені зобов’язання держави щодо забезпечення екологічної безпеки в умовах збройного конфлікту. Зокрема, уточнено поняття «управління екологічною безпекою» як комплексної системи загальнодержавних, регіональних і місцевих (локальних) заходів, спрямованих на забезпечення, підтримання та відновлення стану навколишнього природного середовища, мінімізацію ризиків техногенного, антропогенного та природного походження, воно може здійснюватися передусім шляхом спостереження, дослідження, стратегічної екологічної оцінки, оцінки впливу на довкілля, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Доведено, що до регулювання захисту довкілля ЄСПЛ дотримується антропоцентричного (або людиноцентричного) підходу: при захисті екологічних прав та довкілля загрози для довкілля, забруднення навколишнього середовища, інші екологічні фактори повинні бути достатньо тісно пов’язаними з гарантованим правом людини, становити суттєві обставини, які мають вплив на погіршення здоров’я, «якості життя», добробуту людини чи призводять до її смерті, або виступати причиною порушення гарантованих прав. До того ж, екологічні фактори повинні мати значний, критичний вплив порівняно з загальними екологічними небезпеками, властивими життю в певній місцевості. Обґрунтовано, що в умовах воєнного стану суспільний інтерес та відповідний обов’язок з захисту та відновлення довкілля мають пріоритет перед приватним інтересом, але з збереженням справедливого захисту приватного інтересу, зокрема, через компенсацію завданої шкоди та негативних наслідків, отриманих через пріоритетність суспільного інтересу. У розділі 3 «Юридична відповідальність в системі забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану» уточнені поняття, характерні ознаки юридичної відповідальності сфері забезпечення екологічної безпеки; охарактеризовані особливості, підстави матеріальної відповідальності за завдану екологічну шкоду в умовах воєнного стану; виявлені особливості кримінально-правової охорони довкілля та відповідальності за екологічні кримінальні правопорушення в умовах збройного конфлікту. Так, вперше обґрунтовано визначення поняття «юридична відповідальність у сфері забезпечення екологічної безпеки» як комплексного правового інституту та ключового елементу державного механізму, що становить собою систему встановлених законодавством засобів впливу (санкцій), спрямованих на стимулювання добровільного або забезпечення примусового виконання суб’єктами вимог щодо охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та запобігання екологічним ризикам з метою забезпечення ефективної реалізації права кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Конкретизовані ключові ознаки юридичної відповідальності у сфері забезпечення екологічної безпеки, зокрема, те що вона: 1) є елементом забезпечення національної безпеки держави, одним із напрямів екологічної політики держави; 2) застосовується у разі вчинення екологічного правопорушення, яке характеризується екологічною небезпекою для екосистем та спрямованістю на негативну зміну стану навколишнього природного середовища; 3) реалізується через правовий зв’язок (відносини) між державою в особі уповноважених органів та правопорушником щодо застосування відповідних заходів впливу; 4) має компенсаційний характер, що пов’язаний з обов’язком відшкодувати шкоду, завдану державним, суспільним та приватним інтересам, екологічній безпеці; 5) виконує регулятивну, превентивну, каральну та відновлювальну функції, будучи засобом досягнення сталого екологічного розвитку держави; 6) передбачає застосування санкцій (адміністративних, кримінальних, цивільно-правових та дисциплінарних), що мають на меті не лише покарання, а й попередження скоєння відповідних правопорушень в майбутньому, формування екологосвідомої поведінки суб’єктів. Обґрунтовано, що задля сприяння реалізації принципу сталого природокористування до змісту компенсаційного механізму у складі юридичної відповідальності за екологічну шкоду необхідно включати фінансові санкції та відшкодування завданої навколишньому середовищу, його об’єктам, природним ресурсам шкоди, покарання винних у скоєнні екологічних правопорушень, а також обов’язок відновлення довкілля та створення умов для такого відновлення. Аргументовано, що в міжнародному гуманітарному праві, виходячи зі змісту ч. 3 статті 35, статей 55, 56 ДП І, при регулюванні захисту довкілля застосовується екоцентричний підхід; при кваліфікації екологічних злочинів у межах юрисдикції МКС, виходячи зі п. «c» ч. 3 статті 85 ДП І, статті 8(2)(b)(iv) Римського статуту застосуванню підлягає людиноцентричний підхід, оскільки врахуванню підлягають наслідки таких злочинів у вигляді надмірних втрат життя, поранень серед цивільного населення, завдання шкоди цивільним об'єктам. Додатково обґрунтовано, що запровадження та застосування принципу універсальної юрисдикції, відповідно до якого держави можуть здійснювати кримінальне переслідування осіб, винних у вчинені найбільш тяжких екологічних міжнародних злочинів, незалежно від місця їх вчинення та громадянства правопорушника, в якості ефективного інструмента кримінально правової охорони довкілля через віднесення обов'язку держав, що забороняє масове забруднення навколишнього середовища, до зобов’язань erga omnes. Набули подальшого розвитку положення щодо доцільності виділення екоциду як окремого виду міжнародних злочинів та можливості за відсутності в Римському статуті МКС екоциду як окремого виду міжнародного злочину, за умови встановлення спеціального наміру (dolus specialis) завдати членам національної, етнічної, расової чи релігійної групи серйозної шкоди або створити життєві умови, які спрямовані на повне чи часткове фізичне знищення 7 такої групи через заподіяння широкомасштабної, довготривалої або серйозної екологічної шкоди, кваліфікація здійснення геноциду шляхом екоциду. За результатами проведеного дослідження розроблені пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища», зокрема, до пункту «і» статті 3 «Основні принципи охорони навколишнього природного середовища» з урахуванням принципу «забруднювач платить» та частини п’ятої статті 68 «Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища» зі встановленням додаткового зобов’язання для винних осіб щодо відновлення навколишнього середовища, його об’єктів.
Ескіз
Документ
ДІЛОВІ ПЕРЕГОВОРИ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ Методичні рекомендації до практичних і самостійних робіт для здобувачів вищої освіти всіх спеціальностей
(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2026) М. Л. Варламова
У методичних рекомендаціях наведено завдання до практичних і самостійних робіт за основними темами силабусу навчальної дисципліни «Ділові переговори в міжнарод ному бізнесі», додано методичні вказівки до їх виконання та перелік рекомендованої лі тератури. Для здобувачів вищої освіти всіх спеціальностей.
Ескіз
Документ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ (БАКАЛАВРСЬКОЇ) РОБОТИ Для здобувачів вищої освіти ОС «Бакалавр» спеціальності 292 Міжнародні економічні відносини / С1 Економіка та міжнародні економічні відносини
(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2026) Хаджинов І. В.; Орєхова Т. В.; Шкурат М. Є.; Кістерський Л. Л.; Атаманчук З. А.; Варламова М. Л.; Іщук Ю. А.; Братчук У. П.; Коровій В. В.; Кулявець В. Г.
Методичні рекомендації висвітлюють основні вимоги до змісту, структури, обсягу та правил оформлення кваліфікаційної (бакалаврської) роботи для здобувачів вищої освіти спеціальності 292 Міжнародні економічні відносини» / C1 Економіка та міжнародні економічні відносини. У виданні детально розкрито послідовність етапів підготовки дослідження, вимоги до оформлен ня та процедуру публічного захисту.
Ескіз
Документ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Для здобувачів вищої освіти ОС «Магістр» спеціальності С1 Економіка та міжнародні економічні відносини
(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2026) Хаджинов І. В.; Орєхова Т. В.; Шкурат М. Є.; Кістерський Л. Л.; Атаманчук З. А.; Варламова М. Л.; Іщук Ю. А.; Братчук У. П.; Коровій В. В.; Кулявець В. Г.
У методичних рекомендаціях сформульовано мету і завдання написання курсової роботи, визначено структуру та зміст роботи, наведено характеристику етапів виконання курсової робо ти, вимоги до оформлення та методичні поради щодо її виконання, описано порядок захисту кур сової роботи.
Ескіз недоступний
Документ
ДИСЕРТАЦІЯ ПОДОЛАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ В УКРАЇНІ У ПІСЛЯВОЄННОМУ ПЕРІОДІ Спеціальність 051 «Економіка» Галузь знань 05 «Соціальні та поведінкові науки»
(Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2026) ЗАГОРОДНИЙ Віталій Миколайович; Zagorodnyi V. M.
Загородний В.М. Подолання економічних проблем трудової міграції в Україні у післявоєнному періоді. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 05 «Соціальні та поведінкові науки» за спеціальністю 051 «Економіка». – Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінниця, 2026. Дисертацію присвячено розвитку теоретико-методологічних основ дослідження трудової міграції та розробці механізму подолання її негативних наслідків в Україні у післявоєнному періоді. У розділі 1 «Теоретико-методологічні основи дослідження трудової міграції» досліджено теоретичні підходи щодо тлумачення поняття «трудова міграція»; визначено детермінанти трудової міграції та їх прояви в умовах воєнного часу; виявлено міграційні мотиви населення як інструмент мінімізації економічних ризиків. За результатами вивчення та систематизації теоретичних підходів щодо тлумачення поняття «трудова міграція» визначено, що в сучасному контексті найбільш теоретично релевантним та практично необхідним для розробки ефективних механізмів управління міграційними процесами слід визнати інтегорований (інтердисциплінарний) підхід, що створює основу для формування комплексної аналітичної рамки, яка враховує не лише структури і ресурси на глобальному ринку, а й значення, дискурси та динаміку змін у глобальному соціальному ландшафті. Поняття «трудова міграція» запропоновано визначати як динамічний соціально-економічний процес територіального переміщення населення з метою реалізації права на гідну працю, зумовлений взаємодією внутрішніх мотивів особистості (прагнення до безпечного життя, вищих доходів, професійної самореалізації, соціальної захищеності й особистісного розвитку) та зовнішніх чинників середовища (диспропорцій ринків праці, відмінностей в оплаті праці, рівні економічного розвитку, умовах зайнятості й безпеки), що породжує мультиплікативний ефект взаємопов’язаних наслідків (демографічних, економічних, соціальних та інституційних) і, за певних умов, формує системні ризики для держави. З метою комплексного дослідження трудової міграції розроблено карту суміжних понять, що поєднує такі категорії: «міграційні процеси», «міграційна мобільність», «міграційна політика», «міграційні мотиви та чинники», «наслідки трудової міграції»; класичні функції трудової міграції (прискорювальна, розподільча та селективна) доповнено трьома новими (компенсаційно-ресурсна, трансформаційно-мотиваційна, ризикогенна). У дисертації розроблено багаторівневу модель аналізу міграційної поведінки, що містить детермінанти мотивації, типи міграційної поведінки, її наслідки для ризикоорієнтованого управління та формат реакції держави на попередження (подолання) цих ризиків, зокрема, з урахуванням європейських практик. У розділі 2 «Аналітичне дослідження трудової міграції в Україні в умовах воєнного стану» проведено аналіз змін державної політики та законодавства України щодо регулювання процесів трудової міграції в період воєнного стану; проаналізовано динаміку показників трудової міграції в Україні; проведено оцінку економічних наслідків трудової міграції в Україні та їх впливу на основні економічні індикатори. Встановлено, що нормативно-правова архітектура міграційної політики України охоплює не лише стратегічні документи, а й підзаконні акти Кабінету міністрів України та спеціальні закони, які забезпечують процедурну реалізацію міграційних процесів (перетин кордону, порядок виїзду/в’їзду, міжвідомчу координацію, взаємодію з міжнародними партнерами щодо повернення/реадмісії). Пандемічна криза та повномасштабна війна змінили в Україні вихідні умови реалізації міграційної політики, зсунувши акценти на захист громадян за кордоном, реінтеграцію та забезпечення соціально економічної стійкості всередині країни. Аналіз динаміки показників трудової міграції в Україні в 2021-2024 рр. показав, що в умовах воєнного стану міграційний шок має дві паралельні траєкторії: зовнішня міграція українців та внутрішнє переміщення населення за регіонами України. Оціночна чисельність українців за кордоном за період воєнного стану в країні зросла до 7 млн осіб станом на вересень 2025 р., тоді як кількість внутрішньо переміщених осіб в межах країни оцінюється в діапазоні 3,8–5 млн осіб. На основі вивчення динаміки ВПО (за оцінками МОМ) зафіксовано, що пік першої хвилі внутрішнього переміщення припав на березень–квітень 2022 р. (7,1 млн осіб), після чого відбувалося поступове зниження з епізодами повторних хвиль; надалі формується “плато” на рівні близько 3,56 млн осіб (жовтень 2024 р.), що свідчить про тривалу природу внутрішнього переміщення та його стійкий вплив на ринок праці й соціальну сферу. Проведений у ході дослідження кластерний аналіз (сформовано 4 кластери за станом показників ринку праці та ефективністю його регулювання) дозволив сформувати типологію регіональних ринків праці та виявити різні «режими» функціонування (за напруженістю ринку праці, попитом на вакансії та структурою інструментів), що обґрунтовує необхідність диференційованих пакетів політики зайнятості (як важливої детермінанти міграційної мобільності населення) залежно від кластеру, до якого віднесено певний регіон. Встановлено, що одним з практичних інструментів впливу на інтеграцію ВПО в ринок праці приймаючої області (громади) є компенсаційні програми для роботодавців (зафіксовано дію відповідного порядку компенсацій, що створює передумови для підсилення формальної зайнятості ВПО, але водночас потребує оцінювання ефективності та фіскальної доцільності залежно від регіонального контексту (сформованого кластеру регіонів України)). У розділі 3 «Розробка механізму подолання негативних наслідків трудової міграції в Україні у післявоєнному періоді» запропоновано концептуальні підходи до розробки механізму подолання негативних наслідків трудової міграції в Україні; обґрунтовано заходи щодо повернення трудових мігранті та збереження робочої сили в Україні для післявоєнного відновлення економіки; визначено підходи до формування політики стабілізації економіки як передумова міграційних притоків робочої сили та інвестиційної привабливості України. У дисертації запропоновано концептуальні підходи до розробки механізму подолання негативних наслідків трудової міграції в Україні, який пропонується визначати як сукупність взаємопов’язаних організаційно економічних, інституційних і соціальних інструментів, методів та заходів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу трудової міграції на національний і регіональні ринки праці, відтворення людського капіталу, післявоєнне відновлення та подальший соціально-економічний розвиток країни шляхом регулювання міграційних процесів, стимулювання повернення та професійної реінтеграції мігрантів, ефективного використання набутих ними за кордоном компетентностей і ресурсів. Визначено вимоги до формування зазначеного механізму; його структурна модель, що містить 5 блоків (діагностичний, стратегічно-цільовий, інструментальний, адаптивно регіональний та контрольно-оціночний); виокремлено шість етапів функціонування механізму та обґрунтовано його логіко-структурну схему. На основі визначених втрат ВВП України, а також оціночних показників втрат бюджетної системи та соціального страхування внаслідок вибуття осіб працездатного віку з України у 2022–2024 рр. запропоновано комплекс заходів для збереження й притоку робочої сили в Україні диференційовано для державного та регіонального рівнів. Проведений кластерний аналіз регіональних ринків праці підтвердив необхідність диференційованої політики зайнятості щодо ВПО. Обґрунтовано, що універсальні заходи регулювання внутрішньої міграції в країні мають бути замінені кластерно орієнтованими пакетами (залежно від специфіки кластеру до якого віднесено конкретну область України): від житлового супроводу переміщених осіб до створення робочих місць з належними умовами праці, професійного навчання та активізації підприємництва. Обґрунтовано, що політика стабілізації економіки є інтегруючою рамкою для подолання економічних проблем трудової міграції. Її пропонований зміст охоплює макрофінансову стабільність, інституційну довіру, безпеку, інфраструктуру, якісну зайнятість, житлову і соціальну політику, розвиток людського капіталу, підтримку підприємництва та кадровий супровід інвестиційних проєктів. У такій логіці інвестиційна привабливість країни формується не лише через податкові стимули, а через наявність належної робочої сили та відповідних професійних компетенцій у працездатного населення. Запропоновано програмно-цільові інструменти політики стабілізації економіки у сфері повернення та утримання людських ресурсів для повоєнного відновлення. Практичне значення одержаних в дисертації результатів полягає у можливості їх використання органами державної влади, службами зайнятості, територіальними громадами, роботодавцями, закладами вищої освіти та іншими інституціями для оцінювання економічних наслідків трудової міграції, розробки відповідного механізму їх подолання на основі формування програм інтеграції ВПО, удосконалення регіональної політики зайнятості, відновлення формальної зайнятості, зміцнення податкової та соціально-страхової бази, а також підготовки рішень у сфері післявоєнного відновлення економіки України.